Українська живописиця та графікиня Мирослава Перевальська представляє новий проєкт «Зворотні сади», який триватиме у Kirisenko Art Center до 14 грудня. Ця експозиція є глибокою рефлексією на травматичний досвід сьогодення та водночас одою внутрішньому світу, який здатен пророщувати власний рай.
Як зазначає галеристка Вікторія Кірісенко, сьогодні мистецтво в Україні — це питання стійкості: «Блекаути, обстріли, повітряні тривоги стали фоном нашого життя. Та попри це культура продовжує жити і завдяки нам перетворювати виклики на можливості. Мистецтво дає енергію, підтримує тримати внутрішню вертикаль».
Виставка «Зворотні сади» в Kirisenko Art Center — це проєкт про пошук внутрішнього прихистку, де крихкість матеріалу (скла) стає метафорою стійкості у час війни.
У своїй роботі Перевальська звертається до рідкісної та давньої техніки зворотного живопису на склі. Цей вибір матеріалу — не випадковий, адже скло в проєкті набуває особливого, філософського сенсу, стаючи межею і провідником між зовнішнім світом і людською душею.
Крихкість як особлива форма сили
Концепція «Зворотних садів» народилася з тиші та непередбачуваності. Художниця зазначає, що скло вимагає терпіння, змушує дихати тихіше й рухатись уважніше.
«Ти ніколи не знаєш, чим завершиться робота, — говорить Перевальська. — Іноді скляний образ тріскає у твоїх руках, і саме в цей момент розумієш, що крихкість — особлива форма сили».
Власне, крихкість — це те, що ми всі відчули у період повномасштабної війни. Мирослава Перевальська пропонує не ховатися від цієї вразливості, а прийняти її як каталізатор внутрішньої роботи.
Від столітніх рам до блекауту
Проєкт розпочався із зустрічі зі старою матерією. Мирослава Перевальська під час ремонту у старовинному будинку на Володимирській, 7, знайшла і забрала до майстерні столітні арочні рами, приречені на забуття. Разом із чоловіком, художником Юрієм, вона реставрувала важкі дерев’яні конструкції, шар за шаром очищаючи їх від слідів минулого.
«Минуле природно впліталося в теперішнє, — розповідає художниця. — Апсайклінг речей, які вже віджили своє, — це завжди магія».
Знаковим моментом стала робота під час блекаутів. Залишившись без світла й опалення, Перевальська продовжувала творити при природному денному освітленні. Саме у цій тиші й холоді вікна, наповнені рівним світлом, перетворилися на основи для нових живописних робіт. Колір, за її словами, буквально додавав тепла змерзлим рукам, допомагаючи абстрагуватися.
Сад, що проростає зсередини
У художній системі Мирослави Перевальської вікна у роботах — це очі, через які світ проникає в душу. Вони дивляться не тільки назовні, а й в глибину, туди, де народжується уява.
Саме з цієї внутрішньої уяви виростає головний образ проєкту — сад. «Сад — це рай, що проростає зсередини. Його не треба малювати — він росте сам, якщо не заважати», — пояснює авторка. «Зворотні сади» — це історія про уяву, яка рятує і боронить.
У своїй творчості Мирослава Перевальська поєднує декоративність, соковиті кольори та емоційність із впливами українського народного мистецтва, іконопису та парсуни часів бароко. Вона шукає гармонію між пластикою форм і колоритом, що робить її роботи впізнаваними та глибоко символічними.
Виставковий проєкт Мирослави Перевальської «Зворотні сади» — це запрошення до споглядання, очищення та абсолютної тиші, у якій завжди народжується світло.
«Ми відкривали цю виставку в той час, коли в нашому комплексі не було світла. Дві зарядні станції — і цього було достатньо, щоб створити тепло, живу атмосферу. Людей було так багато, що простір ледь їх вміщав. І це — найкраще свідоцтво того, що мистецтво потрібне, культура перетворює темряву на світло. Мирослава змогла зафіксувати на склі тишу й передати всю глибину внутрішнього діалогу, ніби запросивши нас у подорож її внутрішнім садом, який продовжує квітнути попри війну», — говорить Вікторія Кірісенко.
Виставка триватиме в Kirisenko Art Center до 14 грудня.
