У Києві з 25 жовтня до 2 листопада триватиме 54-та едиція Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». Фестиваль відбудеться за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
«Молодість» залишається одним із найбільших українських кінофестивалів, що демонструє в програмі близько 200 фільмів. Це єдиний в Україні кінофестиваль, сертифікований FIAPF (Міжнародна федерація асоціацій кінопродюсерів), у галузі спеціалізованих кіноподій. Традиційно міжнародний конкурс складатиметься із короткометражних та повнометражних дебютів, а також студентських фільмів. На фестивалі покажуть фільми з Берлінале, Канн, Венеції, Карлових Вар тощо.
Головною локацією кінофестивалю стане кінотеатр «Жовтень» (вулиця Костянтинівська, 26). Відкриття та церемонію нагородження переможців 54-ї «Молодості» проведуть у Будинку кіно (вулиця Саксаганського, 6).
DIVOCHE.MEDIA розповідає про одинадцять жіночих робіт на фестивалі.
Українські прем’єри
«Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського», Надія Парфан
Яків Гніздовський — українсько-американський художник. Його шлях від таборів Ді-Пі до світового визнання перегукується зі сучасним досвідом українських емігрантів. Очима його кота Жерома фільм досліджує ідентичність, природу й подолання самотності.
Надія Парфан — відзначена нагородами сценаристка й режисерка з Києва, Україна. Вивчала соціальну антропологію та урбаністику, а також навчалася у Кіношколі Анджея Вайди в Польщі. Її повнометражний документальний фільм «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» отримав нагороду «Найкращий документальний фільм» від Української кіноакадемії та Спілки кінокритиків України (2019) та був проданий NHK Japan. Надія є членкинею Української кіноакадемії, Української гільдії документалістів та стипендіаткою Film Independent.
«Оксана», Шарлен Фав’є
Оксана Чачко — сучасна революціонерка, що проклала шлях для феміністичного спротиву, зокрема руху #MeToo.
Шарлен Фав’є — режисерка й сценаристка — народилася в 1985 році в Бур-Сен-Морисі (Франція). Виросла в Савої, де професійно займалася гірськолижним спортом, але зрештою вирішила пов’язати життя з кіно. Після навчання в EICAR і Празькій кіношколі зняла драму «Слалом» (2020) про сексуальне насильство у спорті. Стрічка потрапила до офіційного відбору Каннського кінофестивалю.
Повнометражний конкурс
«Наш дім у вогні», Олеся Білецька
Події розгортаються на тлі початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Стрічка знята під обстрілами й звуками повітряних тривог, в умовах комендантської години. Софія — молода співачка з України, яка намагається збудувати кар’єру в Лос-Анджелесі, — вперше за чотири роки повертається до Києва. Якраз тоді, коли починається велика війна. Тепер вона змушена робити неможливий вибір: кар’єра чи дім, безпека чи кохання.
Олеся Білецька — перша українка, яка закінчила знамениту режисерську програму в Американському інституті кіномистецтва (AFI). Її фільми були представлені на понад 60 фестивалях у всьому світы й відзначені багатьма нагородами.
«Блакитна чапля», Софі Ромварі
Надворі пізні 90-ті. Сім’я з шести осіб переїздить у новий будинок на острові Ванкувер. Поступово, крізь сприйняття наймолодшої дитини Саші, розкриваються складні взаємини між ріднею. Їхня спроба почати все спочатку зазнає невдачі через щораз небезпечнішу поведінку старшого сина — Джеремі.
Софі Ромварі народилася у Вікторії, Британська Колумбія (Канада). Живе й працює в Торонто. У 2020 році здобула ступінь магістра в Йоркському університеті. Її дипломний фільм «У проявці» вперше був представлений на Міжнародному кінофестивалі в Торонто (TIFF) у вересні 2020-го, після чого побував на фестивалях у всьому світі й здобув численні нагороди.
Прем’єра її повнометражного дебюту «Блакитна чапля» відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Локарно, де стрічка отримала нагороду Swatch First Feature Award. На північноамериканській прем’єрі на TIFF у секції Centrepiece фільм був відзначений нагородою Best Canadian Discovery Award.
«Ремонт», Ґабріелє Урбонайтє
Ілона — перфекціоністка, і на неї жахливо тисне потреба знайти своє місце в житті й досягнути успіху до 30 років. Зі своїм хлопцем Матасом вона переїздить до нової квартири — здавалося б, крок у потрібному напрямі. Однак у процесі ремонту стають помітні не лише тріщини на стінах, але й Ілонині сумніви.
Письменниця, режисерка та монтажерка Ґабріелє Урбонайтє народилась 1993 року у Вільнюсі. Зняла кілька короткометражних фільмів, з-поміж них «Плавець», який здобув «Срібного журавля» — Національну кінопремію Литви. Урбонайтє брала участь у програмах Berlinale Talents, Talent Camp Odense та Reykjavik Talent Lab, а у 2020 році отримала стипендію Mountainfilm як найкраща молода кінорежисерка (Mountainfilm Emerging Filmmaker).
Фільм мав світову прем’єру на кінофестивалі у Карлових Варах. Як зазначили куратори KVIFF, це «майстерне, сучасне зображення життя міленіалів, які, з одного боку, піддаються впливу сучасності, а з іншого — все ще несуть травми, отримані попередніми поколіннями, які виросли в радянському союзі». Одну з головних ролей зіграв відомий український актор Роман Луцький, відомий за ролями в фільмах «Відблиск», «Віддана», «Медовий місяць» та іншими.
Фестиваль фестивалів
«Безмовна подруга», Ільдіко Еньєді
У ботанічному саду Марбурґа — середньовічного університетського містечка в Німеччині — за понад 100 років три історії переплелись гілками зі старим деревом.
Ільдіко Еньєді — угорська режисерка та сценаристка. Її фільм «Тіло і душа» 2017 року здобув головний приз на 67-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, а згодом був номінований на премію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». З 1989 року вона зрежисувала вісім повнометражних фільмів.
«Безмовна подруга» із Леа Сейду в одній із головних ролей мав світову прем’єру на Венеційському кінофестивалі, де отримав цілу низку нагород. Стрічка здобула приз FIPRESCI (Міжнародної федерації кінопреси), а швейцарка Луна Ведлер отримала премію Марчелло Мастроянні як найкраща молода акторка.
4MA: FORMA
«Коли задзвонив телефон», Іва Радівоєвич
Фільм досліджує природу пам’яті й відчуження через інтимне відтворення важливого телефонного дзвінка: після нього у свідомості 11-річної героїні, по всій країні, історії та її ідентичності пішли тріщини.
Іва Радівоєвич — режисерка з Брукліну, раннє дитинство провела в Югославії й на Кіпрі. Її фільми брали участь у Нью-Йоркському кінофестивалі (NYFF), South by Southwest (SXSW), Роттердамському міжнародному кінофестивалі (IFFR), HotDocs, у Музеї сучасного мистецтва (MoMA), а також у New York Times Op-Docs. Лауреатка Стипендії Ґуґґенгайма 2015 року, а також отримала спеціальний проєктний грант та кіностипендію фонду «Принцеса Ґрейс» у 2011–2012 роках. У 2013 році увійшла до «25 нових облич незалежного кіно».
MN: Опівнічний сеанс
«Дощі над Вавилоном», Ґала дель Соль
У тропічно-панковій варіації «Пекла» Данте група диваків збирається у «Вавилоні» — міфічному клубі, який водночас є чистилищем, де головує Ла Флака — міський Жнець. Тут душі ставлять на кін роки свого життя, намагаючись перехитрити саму Смерть.
Ґала дель Соль, народжена 1996 року, — іспансько-колумбійська режисерка, сценаристка й продюсерка. В її історіях поєднуються фантастичний реалізм і естетика панку з тропічним відтінком. Вона була фіналісткою Студентської премії «Оскар» з коротким метром «Транзитні пасажири» (2018) — її дипломною роботою в Університеті Чепмена. «Дощі над Вавилоном» (2025) — її дебютний повнометражний фільм, прем’єра якого відбулася на Sundance-2025 у секції NEXT, а міжнародна прем’єра — на Міжнародному кінофестивалі у Роттердамі в секції «Bright Future».
Молодість-молодість
«Шуґарленд», Ізабелла Брунекер
Пізнє літо, пізні 20 — саме час мріяти, тож Іґа вирушає машиною до Шотландії у пошуках щастя. Дорогою до неї приєднується 30-річний англієць Ітан, знайомство з яким відкриває в дівчині щось нове, змушуючи її переосмислити свої життєві цілі.
Ізабелла Брунекер народилася в 1984 році, жила і працювала в Зальцбурзі та Лондоні, зараз мешкає у Відні. Вивчала англійську та американську літературу в Зальцбурзі, кіно у Кіношколі Фрідля Кубелки (Schule Friedl Kubelka) й «Відео та відеоінсталяцію» у Віденській академії образотворчих мистецтв. У 2019 році отримала премію Бірґіта Юрґенссена й кіностипендію від міста Зальцбург.
«Йоне, інколи», Сара Фантова
Більбао, середина серпня. Двадцятирічна Йоне живе з молодшою сестрою і батьком, який був змушений звільнитися з роботи через хворобу Паркінсона. У місті саме починаються святкування Семани Ґранде, а Йоне вперше закохується.
Сара Фантова народилася 1993 року. Навчалася в кіношколі ESCAC, яку закінчила у 2018-му з короткометражним фільмом «Не будіть мене», представленим на Міжнародному кінофестивалі в Роттердамі. Співрежисерка й співавторка сценарію «Чиясь донька» — повнометражного фільму, створеного під кураторством Сержі Переса (премія Movistar+ за найкращий повнометражний фільм у секції «Zonazine» на кінофестивалі у Малазі). У 2023 році стала співрежисеркою серіалу «Це не Швеція».
Скандинавська панорама
«Початки», Жанетт Нордаль
Ане і Томас перебувають у процесі розлучення, аж раптом в Ане стається інсульт. Вони вирішують залишитися разом, доки вона не стане на ноги. Та поки Ане бореться за повернення до життя, вогник кохання загоряється там, де вони найменше того очікували.
Жанетт Нордаль — данська режисерка, народилася 1985 року. Випускниця незалежної кіношколи Super16 (2012). Її дебютний повнометражний фільм «Плоть і кров» був представлений у програмі «Панорама» на Берлінале-2020. Прем’єра її мінісеріалу «Мрійниця: становлення Карен Бліксен» відбулася на Каннському кінофестивалі у 2022 році, а Конні Нільсен отримала за нього номінацію на «Еммі» за найкращу жіночу роль. У 2023 році розробила концепцію другого сезону телесеріалу «Відповідач», номінованого на премію BAFTA. «Початки» — її другий повнометражний фільм.
