В український прокат 23 жовтня виходить фільм Мері Бронштейн і студії А24 «Я не залізна». Ця стрічка про материнство як нескінченну панічну атаку дала Роуз Бірн можливість зіграти «роль усього життя» і несподівано вивела акторку в головні претендентки на майбутній «Оскар».
«Як можна взагалі оцінювати одну акторську роботу, порівнюючи її з іншою? Хоча, звісно, ці розмови про “Оскар” є великим компліментом», — каже Роуз Бірн в інтерв’ю Vogue, коментуючи те, що наразі вона вважається однією з головних кандидаток на номінацію кіноакадемії у категорії «Найкраща жіноча роль».
Хоча Роуз зізнається, що загалом вважає акторські нагороди «абсурдом», вона додає, що «отримати таке визнання — це якесь диво». Утім, і робота Бірн у цій чорнокомедійній драмі про змучену складним материнством і побутовими проблемами жінку на межі нервового зриву теж є дивовижною, що доводиться і «Срібним ведмедем» Берлінале за найкращу головну роль, і шаленим рейтингом 93% свіжості на Rotten Tomatoes. Тож, здається, саме час докладно розібратися, чому ж Роуз Бірн справді має отримати «Оскара» за роль у стрічці «Я не залізна».
Про що фільм
У фільмі Бірн грає психотерапевтку Лінду, чиє життя буквально руйнується: її чоловік постійно відсутній, хвора донька потребує уваги 24/7, одна з клієнток безслідно зникає, а ще й стеля квартири провалюється через прорив труби, і жінка з дитиною змушені перебратися до мотелю (керівника мотелю грає репер A$AP Rocky, чоловік Ріанни). Лінда просто не знає, як дати всьому цьому раду, і їй навіть пожалітися нікому, бо її власний психотерапевт (Конан О’Браєн) хоче припинити роботу з нею. Виснажена, змучена і розлючена жінка опиняється на межі нервового зриву, і далі, здається, буде лише гірше…
«Тур де форс матріархальної люті»
Хоча Лінда навряд чи виграє приз «Мати року», схоже, що Бірн, яка роками трималася в Голлівуді дещо у тіні, тепер нарешті впевнено йде до визнання кіноіндустрії. Зокрема, рецензент Vanity Fair підсумовує думку критиків, зазначаючи, що у стрічці «Роуз Бірн видає гру всього життя». Він пише: «Це видатна акторська робота, подвиг інтелекту та енергії, який міцно поєднується з усім цим напруженим, рушійним режисерським стилем Бронштейн. Залишається сподіватися, що Бірн отримає визнання за всю цю важку працю в тій чи іншій формі, навіть якщо Лінда ніколи не отримає належне за свою».
Видання Time Out пише про роботу Бірн як про «тур де форс матріархальної люті», Rolling Stone називає фільм «magnum opus материнської тривоги», а The Guardian стверджує, що це «монументальна гра; робота, гідна нагород, що має надихнути інших ризикованих режисерів співпрацювати з акторкою далі».
The New Yorker описує фільм як «нервово-виснажливу чорну комедію», додаючи, що Роуз Бірн виявляється тут «гнучкою в найкращому сенсі; її виконання — це диво трагікомічної еластичності. Незалежно від того, що вона робить у певний момент — чи то закочує очі, чи сонно бурмоче інструкції у свій телефон, чи тягне себе коридором у тумані, чи вивільняє своє розчарування в ледь приглушеному крику, — вона має рідкісну здатність здаватися водночас психологічно оголеною та фізично бадьорою під невпинним наглядом камери (оператор-постановник Крістофер Мессіна зняв значну частину фільму великим планом)». Рецензент додає, що у деяких із найбільш пам’ятних ролей Бірн на великому екрані — наприклад, у фільмах «Подружки нареченої» (2011) та «Шпигунка» (2015), — вона виявила себе як «природна комедійна лиходійка, самовдоволена, надмірно компетентна суперниця для незграбної героїні-невдахи. А “Я не залізна” натхненно перевертає цей сценарій: тут Лінда сама є тією, хто постійно “тупить”».
Los Angeles Times називає фільм Бронштейн «одним із найбільш приголомшливих релізів», а Бірн — «універсальною акторкою, яка в цьому разі використовує весь свій арсенал, щоб зіграти роль, яка одночасно є кумедною, жахливою, дивовижною та несамовитою».
New York Times зазначає, що під майже постійним наглядом «агресивної» камери Крістофера Мессіни Роуз Бірн «перетворює своє обличчя на емоційне поле битви». The Hollywood Reporter описує гру Бірн у цьому фільмі як «захопливий акт балансування на дроті». А оглядач Variety резюмує: «Фільм чітко дає зрозуміти, що Голлівуд досі значною мірою недооцінював Бірн, знімаючи її переважно в комедійних чи просто красивих ролях дружин, мам і другорядних персонажок. Проти таких пласких героїнь Лінда здається майже чотиривимірною роллю — персонажкою, яка буквально стікає холодним потом з екрана, ледь не струшуючи ваше крісло своєю тривогою, як це роблять преміальні кінотеатри на своїх показах, що захоплюють вас на сеансах 4DX».
Які шанси на нагороди: що кажуть букмекери
Один із найточніших предикторів «Оскара» — прогнози букмекерів, які, своєю чергою, враховують оцінки критиків, рейтинги профільних онлайн-платформ і попередні нагороди.
Тож, на думку букмекерів, «Срібний ведмідь» за найкращу головну роль на Берлінському міжнародному кінофестивалі, раннє визнання критиків і високі рейтинги фільму «Я не залізна» однозначно позиціюють Роуз Бірн як потенційну претендентку на «Оскар» у категорії «Найкраща акторка».
Зокрема, букмекер Gold Derby наразі ставить Роуз Бірн за «Я не залізна» на п’яте місце у прогнозах — після Джессі Баклі («Гамнет»), Ренаті Рейнсве («Сентиментальна цінність»), Синтії Еріво («Wicked: Чародійка. Частина 2») та Емми Стоун («Бугонія»).
Утім, до «Оскара» ще далеко, тож картина може неодноразово змінитися — зокрема і на користь Бірн та її неймовірної ролі, крізь яку вона наче кричить про біль і втому одразу всіх жінок на Землі.
