У програмі Київського тижня критики, що традиційно відбудеться у столичному кінотеатрі «Жовтень» 16–22 жовтня, можна знайти величезну кількість цікавих картин. Актуальні фестивальні хіти, ретроспективні покази стрічок, які давно стали класикою, та багато-багато іншого.
DIVOCHE.MEDIA сконцентрувало увагу на семи фільмах, знятих талановитими режисерками.
«Друга жертва», Зінніні Елкінґтон
Картина данської режисерки Зінніні Елкінґтон розповідає про досвідчену неврологиню Александру, яка завжди впевнено й сумлінно виконує свої обов’язки. У лікарні часто панує хаос, і вона встигла до цього адаптуватись, але з появою пацієнта, чиї симптоми є доволі нестандартними, між нею та її колегами розпочинається серйозна конфронтація. Напруга, сумніви та страхи зростають до граничних висот, адже ціна помилки надзвичайно висока — людське життя.
«Дорога додому», Шарлотта Зілінґ
Суміш сімейної та воєнної драми, яку створила Шарлотта Зілінґ, була відзначена головною данською кінопремією «Боділ», як найкращий фільм і найкращий сценарій. Сюжет картини розповідає про ветерана афганської війни, який несподівано вирушає в Сирію, де лютує ще один збройний конфлікт. Причиною для такого рішення стали не якісь політичні переконання чи туга за бойовими діями — насправді він прагне повернути додому свого 17-річного сина, який навернувся в іслам і зник у нетрях цієї охопленої війною країни.
«Сповнені любов’ю», Крістіна Розендаль
Мелодрама про скелети в родинній шафі, знята Крістіною Розендаль, теж не залишилась без призів на вищезгаданій церемонії нагородження премією «Боділ» — фільм отримав статуетку за найкращий акторський склад. Перед нами історія поступового руйнування однієї родини. Спочатку здавалось, що проблема в батьківській залежності від алкоголю, але після його повернення з реабілітації стан 20-річної доньки зовсім не покращився. Здається, причини треба шукати дещо глибше.
«Пісні землі, що повільно горить», Ольга Журба
Документальний фільм української режисерки Ольги Журби, який став переможцем національного конкурсу цьогорічного Docudays UA та Ризького міжнародного кінофестивалю. Це своєрідний щоденник того, як Україна крок за кроком занурювалась у безкінечно темну прірву війни. Він демонструє, як страх та жах поступово нормалізувались, стаючи для нас чимось звичним. Проте картина не забуває і про хиткий промінець надії, яким стає нове покоління, що продовжує мріяти про краще майбутнє.
«З любов’ю з фронту», Аліса Коваленко
Ще одна вітчизняна документалка про війну від ще однієї талановитої режисерки Аліси Коваленко, яка теж отримала свою спеціальну відзнаку на цьогорічному Docudays UA. Фільм розповідає особисту історію авторки, яка вирішила виконати обіцянку, дану самій собі, та вступити до війська. Вдома вона залишає свого п’ятирічного сина Тео, якому весь час записує відеощоденники, перебуваючи на передовій. Картина розмірковує про війну, любов і про те, як друге допомагає вижити в першому.
«Коли падають дерева», Марися Нікітюк
Повнометражний дебют Марисі Нікітюк свого часу увійшов до програми Берлінського кінофестивалю, а також отримав низку національних кінопремій: відкриття року на «Кіноколо», «Золота дзиґа» за найкращий монтаж та «Золотий дюк» за найкращу акторську роботу. Поєднуючи традиції «українського поетичного кіно» 60–70-х, «химерного кіно» 90-х та власний авторський стиль, режисерка розповідає історію забороненого кохання випускниці Лариси та хлопця на прізвисько Шрам, якого батьки дівчини звинувачують у зв’язках із криміналом.
«Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080», Шанталь Акерман
Цьогоріч виповнюється 50 років із моменту, коли бельгійська режисерка Шанталь Акерман зняла один із найкращих фільмів усіх часів за версіями Британського кіноінституту Sight and Sound, BBC, TimeOut, Variety та інших поважних видань. Зараз він вважається одним із головних феміністичних кіновисловлювань. Доволі аскетична картина зображує три дні життя Жанни Дільман, яка мешкає за вказаною в назві адресою. Ми уважно стежимо за її звичною рутиною: як вона готує вечерю, доглядає за сином та спілкується зі своїми клієнтами. Але у цьому механізмі стається збій, що поступово руйнує її ретельно вибудуваний світ, — Жанна вбиває одного з чоловіків.
