Дев’ятий Київський тиждень критики оголосив програму секції міжнародної ретроспективи під назвою «1975», до якої увійшов культовий фільм бельгійської режисерки Шанталь Акерман «Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080».
Це гіпнотичний портрет самотньої жінки, що намагається втримати рівновагу в рутинному житті. Головна героїня, яку зіграла Дельфін Сейріг, — овдовіла мати підлітка, яка живе у строгому розпорядку: готує, прибирає, робить покупки. Поки син у школі, вона потайки надає сексуальні послуги, щоб утримувати дім. Її будні повторюються з майже математичною точністю, доки в цьому механізмі не стається збій, що поступово руйнує її ретельно вибудуваний світ, — вбивство.
Створений на честь матері режисерки, цей фільм — гімн невидимій праці домогосподарок і водночас один із найвпливовіших феміністичних висловлювань у кіно. Він ставить запитання: чи може жінка, перетворена на «функцію обслуговування», знову стати особистістю?
З моменту виходу у 1975 році «Жанна Дільман» отримала статус експериментального авторського кіно з майже «безподієвим» сюжетом і потужним феміністичним підтекстом. Більшість фільму присвячена побутовим справам — миттю посуду, приготуванню вечері, догляду за оселею, візитам клієнтів. Та ця монотонність не випадковість, а художній прийом: Акерман перетворює рутину на мову спротиву, змушуючи глядача проживати кожну хвилину з героїнею.
Режисерка з надзвичайною уважністю ставиться до кожного жесту, кожного руху, що розкриває тягар і самотність жіночої праці. Ми сидимо поруч із Жанною на її маленькій кухні, дивимося, як вона чистить картоплю чи миє посуд, і чекаємо наступної сцени — але вона не настає, доки не завершиться попередня дія. У цьому — справжня революція фільму: він не просто говорить про сучасну жінку, а змушує відчути її життя зсередини, у його тиші, повторюваності та невидимій напрузі.
Акерман зняла фільм усього за п’ять тижнів із бюджетом 120 тисяч доларів, відмовившись від первісного сценарію. Вона працювала винятково з жіночою командою, а операторка Бабетт Мангольт стала її постійною співтворчинею.
Картина стала другим повнометражним фільмом тоді 25-річної Шанталь Акерман, яка вже встигла заявити про себе як молода авторка. Її перша короткометражна робота «Вибухни, моє місто», створена у 18 років після відрахування з Бельгійської кіношколи, була показана на Міжнародному фестивалі в Обергаузені. Згодом режисерка переїхала до Нью-Йорка, де занурилася в атмосферу американського андеграундного мистецтва, захопилася роботами Енді Воргола та долучилася до кола «нью-йоркських кіноавангардистів» навколо Йонаса Мекаса і Майкла Сноу. Цей досвід глибоко вплинув на її подальше бачення кіномови — мінімалістичної, спостережливої, уважної до часу та ритму.
Окрім цього, у межах секції покажуть фільм Стенлі Кубрика «Баррі Ліндон» та комедію Террі Ґілліама і Террі Джонса «Монті Пайтон і Священний Грааль».
- Прем’єра фільму «Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080» відбулася у Каннах у програмі Двотижневик режисерів 1975 року, а згодом він був показаний на кінофестивалях у Локарно, Венеції та Торонто. У 2022 році стрічка очолила рейтинг журналу Британського кіноінституту (BFI) Sight and Sound, що раз на 10 років визначає 100 найкращих фільмів усіх часів. Картина Шанталь Акерман стала першою найкращою стрічкою, яку зняла жінка. Фільм також входить до списків найвидатніших фільмів за версіями BBC, TimeOut, Variety та користувачів Letterboxd.
- Київський тиждень критики — міжнародний фестиваль арткіно, кураторами якого є українські кінокритики й кінокритикині. Цього року його проводитимуть 16–22 жовтня у кінотеатрі «Жовтень».
