Жінки у вищій освіті
Розкрий лідерку в собі
Як менторство сприяє кар’єрному зростанню жінок у вищій освіті
Спільнотою підтримки для українських освітянок став проєкт ONLY: Open a New Leader in Yourself.
Цей проєкт реалізується у межах програми Британської Ради «Gender Equality Partnerships»
Кожна викладачка університету, кожна науковиця — фахівчиня в певній галузі знань, а значить, може стати наставницею для колег. Коли поряд є людина, яка щиро радіє твоїм успіхам та готова допомогти просуватися в карʼєрі, наснага віддаватися улюбленій справі тільки зростатиме, а з нею і відчуття цінності власної праці. Такою спільнотою підтримки для українських освітянок став проєкт ONLY: Open a New Leader in Yourself — освітня програма для працівниць закладів вищої освіти, яка допомагає жінкам розвивати лідерство та інновації в українських вишах.
Проєкт реалізували Кінгстонський університет Лондону, Tech StartUp School Національного університету «Львівська політехніка» за підтримки Британської Ради в межах програми Going Global Partnerships Gender Equality Partnerships.
Про результати та користь менторства для освітянок DIVOCHE.MEDIA розповіли координаторка проєкту, представниця Tech StartUp School Львівської політехніки Надія Олесько, а також фіналістки програми: Тетяна Яблонська, Марія Вижва та Марія Мандрик-Мельничук.
Швидка навігація
Чи існує в українських вишах культура підтримки?
Як порозуміння в команді допомагає жінкам професійно зростати.
Від ідеї — до стажування у Лондоні
Як проходила програма менторства з Кінгстонським університетом для українок.
Взаємовигідне жіноче менторство
Освітянки можуть бути менторками одна одній, бо кожна — експертка у своїй галузі.
Переваги менторства для освітянок
Від особистісного розвитку до налагодження партнерств між університетами.
Стрес-менеджмент для освітянок
Як менторство може допомогти запобігти професійному вигоранню.
Зв’язки на рівні «вишів»
Як спілкування з представницями різних вишів рухає жіноче лідерство.
Бути почутою
«В університеті я стикалася з нерозумінням, хотіла бути почутою, і цей проєкт дав мені таку можливість».
Спільнота лідерок
Як учасниці продовжують спілкуватися та взаємодіяти після програми.
Що враховувати університетам?
Як реалізувати програми менторства для працівниць закладів вищої освіти.
Нагородження переможниць проєкту ONLY: Open a New Leader in Yourself у Львові. Фото Tech StartUp School
Чи існує в українських вишах культура підтримки?
Порозуміння в команді часто визначає, чи прагне співробітниця зростати в конкретному колективі. Коли ти з колегами на одній хвилі, всі прихильно ставляться до твоїх успіхів та ще й начальство заохочує, мотивація віддавати себе улюбленій справі тільки зростатиме.
«У закладах вищої освіти мають бути центри, які займаються розвитком персоналу. Тьюторинг, менторство — вони можуть по-різному називатися, в кожного свої завдання і мета, але всі покликані обʼєднати академічних та неакадемічних працівників, налагодити культуру підтримки, допомогти встановити звʼязки між кафедрами та факультетами. Для університетів це класний інструмент збереження та розвитку працівників, які організовують навчальний процес, і на це їм десь потрібно брати ресурс — і внутрішні сили, і додаткові знання, — вважає фахівчиня Tech StartUp School Національного університету «Львівська політехніка» Надія Олесько. — Університет — це ж не тільки про знання, не тільки про академічну діяльність. Це місце для нових знайомств. До прикладу, наш центр розвитку персоналу проводить тренінги в університеті, а також виїзне навчання, щоб зблизити різні команди освітян, щоби вони мали спільну стратегію та працювали разом, щоб розуміли свої сильні сторони й знали, як вдосконалювати слабкі».
Нині все більше університетів націлені на міжнародні партнерства. Надія Олесько вважає, що запровадження менторських програм за участю іноземних експертів є одним зі шляхів налагодження цих звʼязків. Так відбулося і в проєкті з підтримки жіночого лідерства на базі «Львівської політехніки».
Попри те, що в освітніх закладах переважають жінки, на лідерські ролі наважуються далеко не всі, про що свідчать недавні дослідження. По світу спостерігається нерівномірний розподіл жінок та чоловіків на керівних посадах в університетах.
В Україні схожа ситуація. До прикладу, в «Львівській політехніці» жінки здебільшого обіймають посади завідувачок кафедр. Від моменту заснування закладом керували понад 50 ректорів ― усі чоловіки. І тільки в травні 2025 року вперше в історії університету посаду ректорки обійняла жінка.
«Часи змінюються, але ми розуміємо, що барʼєри для жінок в освіті досі існують. Як показує статистика Європейського Союзу, серед жінок у галузі освіти відсоток тих, хто займає керівні посади, значно нижчий за середній показник. Початкові позиції обіймають 60% жінок, тоді як частка керівниць становить 39%», — додає Надія.
Учасниці події ONLY: Open a New Leader in Yourself у Львові. Фото Tech StartUp School
Розмірковуючи над проєктом, який би покращив ситуацію в Україні, освітяни звернулися до колег із Кінгстонського університету Лондону. Вони давно впроваджують менторські програми для своїх працівниць, й ідея жіночого лідерства їм теж близька. Свого часу в Кінгстоні взялися розвʼязати проблему недостатнього представництва жінок з етнічних меншин на керівних посадах. Запустили менторську програму і згодом помітили, що деякі підопічні з вразливих груп стали активніше брати участь в університетському житті, не соромилися проявляти лідерські якості, а дехто навіть долучився до комітету з питань рівності на базі університету.
«З Кінгстонським університетом ми працюємо з 2017 року, добре знайомі з професоркою Мартою Мадор, нашою головною партнеркою в цьому проєкті. Ми вирішили створити щось подібне до того, що роблять в Кінгстоні, з менторським ухилом, ми одразу пішли за порадою до пані Марти. Вона нас підтримала і погодилася долучитися до майбутніх активностей. Так ми почали готувати драфт проєкту».
Напрямок менторства не був випадковий, адже, спираючись на досвід реалізованих у «Львівській політехніці» проєктів, українська сторона бачила практичну користь від таких програм. Ментори пропонують поглянути на власну роботу під іншим кутом, відкрити для себе карʼєрні перспективи й заразом отримати сили та натхнення на поточну діяльність і втілення нових ідей.
Врешті задум втілився в проєкт ONLY: Open a New Leader in Yourself — річну освітню програму для фахівчинь у сфері вищої освіти. Після завершення програми освітянки могли долучитися до спільних зустрічей із менторами й менторками.
Вчилися пітчити ідеї та потрапили на стажування в Лондон: якою вийшла програма менторства для освітянок
Спробувати свої сили у відборі запросили викладачок та науковиць зі всієї України. З-поміж понад 400 заявок конкурс пройшли 34 представниці з 25 університетів.
В анкеті жінки мали пояснити мотивацію до участі в освітній програмі. Здебільшого учасниці прагнули розвивати лідерські навички, хотіли змінювати середовище, в якому працюють, спробувати нові формати роботи зі студентами. Якщо конкурсантка мала ідею освітнього проєкту, то могла описати її в заявці. Приймались як наявні проєкти, так й ідеї, які освітянки мріяли втілити у своєму університеті.
Докторка Марта Мадор, координаторка з Кінгстонського університету (Велика Британія), наголосила на важливості проєкту та запевнила, що команда надалі сприятиме подальшій реалізації подібних програм. Фото: Tech StartUp School
«Проєкти були різноманітні: STEM-освіта, цифровізація університетів, програми розвитку лідерських навичок у студентів, підтримка випускників для залучення їх до роботи в закладі освіти тощо. Ми хотіли, щоб учасниці розробили власні проєкти й через них творили зміни не лише у своїх навчальних закладах, не лише в освіті, а й в інших сферах», — пояснює Надія.
З учасницями працювали українські та британські ментори. Деякі зустрічі були спільні, деякі — у форматі індивідуальних консультацій. В експертів та експерток жінки навчались проєктного менеджменту, лідерства, креативного мислення, методик ефективної комунікації, самопрезентації та пітчингу освітніх проєктів.
Фахівці та фахівчині допомагали освітянкам пропрацювати їхні ідеї в різних форматах, а головне — розібратися, як побудувати проєкт, як його реалізувати й за потреби видозмінити, щоб ідея стала актуальною.
«Особливо цінним для нас і для викладачок було те, що професорка Марта Мадор від початку максимально сприяла спілкуванню наших освітянок із представниками Кінгстонського університету, щоб вони одразу розпитували британських фахівців про все, що цікавить», — додає Надія Олесько.
Переможниці проєкту ONLY: Open a New Leader in Yourself
Учасниці презентували власні проєкти та ідеї з розвитку та трансформації закладів вищої освіти України. На DemoDay 10 учасниць презентували власні проєкти, а три учасниці отримали змогу пройти безоплатне стажування в університетах Великої Британії.
Переможниці проєкту ONLY: Open a New Leader in Yourself Марія Вижва, Тетяна Яблонська та Марія Мандрик-Мельничук. Фото: Tech StartUp School
Переможницями проєкту стали:
- Марія Вижва, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
Проєкт: SMILE (Systemic Motivational Integrated Leadership Experience for University Students) - Тетяна Яблонська, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Проєкт: Educational and Practical Center – Stop Addiction - Марія Мандрик-Мельничук, Буковинський державний медичний університет.
Проєкт: OpenHeartsLivingLab BSMU
Освітянки можуть бути менторками одна одній, бо кожна — експертка у своїй галузі
Крім індивідуальних консультацій, британські партнери запропонували peer-to-peer менторство (з англ. «рівний — рівному», — прим. DIVOCHE.MEDIA) — формат наставництва, де двоє людей зі схожим досвідом або рівнем знань у певній галузі допомагають одне одному. Так кожна учасниця менторила іншу, ділилася досвідом у питаннях, які сама свого часу вирішувала. Роль менторки дозволяє відчути цінність своїх умінь та знань, яким раніше не знаходилось місця у викладацькій чи науковій роботі жінок, а також у приватних розмовах можуть виникати ідеї для співпраці між університетами. Створення простору для таких обговорень було однією з цілей програми ONLY.
Наприкінці навчання учасниці презентували свої проєкти, а журі обрало та запросило трьох фіналісток на тижневе стажування в університет Кінгстона. Там на українок спершу чекало інтервʼю — студенти знімали документальний фільм про особливості вищої освіти в Україні. Освітянки розповіли про свої проєкти, виклики, повʼязані з війною, про те, як жінки можуть допомагати одна одній та студентам розвивати творчі, лідерські якості.
Часи змінюються, але ми розуміємо, що бар’єри для жінок в освіті досі існують.
— Надія Олесько
Також учасниці побували на щорічній конференції Кінгстонського університету. На події презентували результати проєктів, які отримали грантову підтримку. Представниці з України мали змогу поспілкувалися з авторами ініціатив, розповісти про свої напрацювання й порадитися з британськими колегами щодо пошуку грантів та розвитку проєктів в українських вишах. Поділилися британці й своїми методиками досягнення ефективності у викладанні та адміністративній роботі.
Як і в Україні, британська освіта не позбавлена бюрократичних моментів, та, на думку наших освітянок, у британців точно слід повчитися справедливому розподілу робочого навантаження. Можливість мати час на саморозвиток сприяє професійному й особистісному зростанню і може запобігти відчуттю «скляної стелі», позаяк шляхів для карʼєрного зростання в освіті безліч. Менторство ж — один зі шляхів допомогти жінкам побачити варіанти свого розвитку.
Від особистісного розвитку до налагодження партнерств між університетами: переваги менторства для освітянок
Підвищення самооцінки та впевненості
Результати дослідження Київського столичного університету імені Бориса Грінченка свідчать, що в більшості працівників закладів вищої освіти, які від початку повномасштабної війни залишаються в Україні, погіршився психоемоційний стан. Серед поширених скарг — втома, вигорання, нервозність, гнів, почуття самотності. В нинішніх умовах залишатися емоційно стійкими стає дедалі важче. Це позначається і на мотивації до роботи та саморозвитку, а подекуди цілком руйнує її, встановлюючи інші життєві пріоритети, де немає місця карʼєрі.
«Мотивація може згасати в силу тих чи інших обставин. Усі наші учасниці від початку були мотивовані, але іноді на зустрічі хтось міг прийти зовсім не в настрої, без сил. Ну, так сталося, — згадує Надія Олесько. — Ми живемо в умовах війни й проходимо дуже складний період, нестабільність стала нашою стабільністю. Тому ми вирішили провести додаткові сесії з різними експертами, щоб розібратися: де шукати мотивацію та як її не втратити не лише в роботі, а й в особистому житті».
Допомога на старті та впродовж кар’єри
Дослідження Університету Сент-Ендрюса показало, що завдяки менторським програмам за кілька років відсоток жінок-професорок у закладі зріс з 11% до 16%, кількість старших викладачок зросла з 15% до 27%, а доценток — з 15% до 20%. Регулярне наставництво, за словами учасниць дослідження, додало жінкам впевненості зробити кроки, необхідні для прогресу в карʼєрі.
«Менторство, як на мене, підштовхує до того, щоб зосереджуватися на тих чи інших етапах і втілювати задумане, — вважає Надія Олесько. — Освітяни як ніхто інший чудово розуміють, наскільки час неоціненний. Якщо одна людина готова ділитися своїм часом, то інша, яка навчається в неї, докладатиме максимум зусиль, щоб усе корисне з цих зустрічей застосовувати на практиці».
Перехід зі статусу аспірантки на посаду доцентки чи зміна місця роботи — на кожному етапі карʼєри ментор або менторка допоможе подолати труднощі та адаптуватися до нового академічного середовища.
Розвиток особистого бренда
Відомі сьогодні лідерки думок стали впізнаваними саме завдяки вдалій самопрезентації в соцмережах. Інфлюенсерки роблять велику ставку на власні сторінки, просуваючи в онлайні й особистий бренд, і послуги, і спільноти, з якими співпрацюють. Освітянки можуть переймати досвід блогерок. Розповідаючи про свої труднощі й здобутки, особливості викладацької, наукової роботи, фахівчині роблять науку доступною, цікавою для широкої публіки й водночас підсилюють видимість жінок-лідерок в освіті. Хтось із них може стати взірцем для наслідування й надихнути інших освітянок виступити на конференції за кордоном чи розповісти керівництву про давнє бажання розпочати власний проєкт, а не лише читати лекції студентам.
«Ми всі живемо в соцмережах, тому освітянкам та науковицям важливо розуміти, як правильно себе там позиціювати, як презентувати свій проєкт, як відповідати на негативні коментарі, — продовжує Надія. — Крім підтримки в соцмережах іноді знайдеться місце і для хейту. Хтось напише: “Та навіщо нам це взагалі, все й так працює. Довше, складніше, але ж воно працює вже стільки років, а ти за один день хочеш усе змінити. Так не буває!” На подібні закиди аудиторії треба вміти відповідати, і наші учасниці пропрацьовували з менторами й такі моменти».
Зростання задоволеності роботою
Впродовж менторської програми працівниці можуть виявити нові цікаві їм активності й скоригувати свій графік, урізноманітнивши рутину. Або ж навпаки зрозуміти, що треба вивільнити час просто «на подумати». І тут роздуми можуть стосуватися як професійного розвитку, так і позаробочих інтересів. Жінки відчуватимуть більше задоволення від роботи, оскільки їхні обовʼязки відповідатимуть карʼєрним цілям. Зрештою це і можливість не втратити себе в системі освіти, дізнатися від досвідчених колег, що вони роблять, аби ставати успішними й залишатися мотивованими, хай там що трапляється в житті.
Взаємопідтримка та партнерства
Надія Олесько переконана, що менторство сприяє налагодженню професійних та особистих контактів як між наставниками та підопічними, так і між учасницями менторської програми. Якщо освітянки запрошуватимуть до своїх проєктів колег з інших університетів, спеціалістів із різних сфер, не тільки викладачів та науковців, їхні ідеї матимуть більше шансів на реалізацію.
«Хоча ми працюємо з британськими партнерами й розуміємо, що гендерні стереотипи в нас спільні, та все ж середовища різні. Тільки поглянувши на них із різних кутів, ми знайдемо способи уникнути певних помилок і просуватися в карʼєрі, не наступати на ті ж граблі, а одразу робити краще. Одна людина не здатна самотужки змінити систему, тому освітянам варто обʼєднуватися. Академічна спільнота працює як велика мережа нетворкінгу, де всі повʼязані. Якщо ви працюєте в одній галузі й можете щось створювати разом, чому б не спробувати?».
«Менторство може допомогти запобігти професійному вигоранню»
Інколи не завадить взяти тайм-аут, дати собі спокій на день-два, ненадовго відключитися від завдань, які турбують та виснажують, і повернутися до справ з новими силами. Зі стрес-менеджментом також допоможе ментор або менторка — побачить, коли вигорання вже відбулося або коли може статися, і допоможе знайти способи, щоби запобігти чи зменшити негативні наслідки цього стану.
«Я впевнена, що менторство може допомогти запобігти професійному вигоранню, — коментує фіналістка проєкту докторка наук, професорка кафедри психодіагностики та клінічної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяна Яблонська. — Я часто відчуваю вигорання наприкінці навчального року. Як психологиня помічаю за собою різні реакції: бувають труднощі з концентрацією уваги, емоційне виснаження, і про подібне чую від багатьох колежанок. А менторство — чудовий інструмент для корекції та профілактики вигорання. Я б не відмовилася від власного ментора або групи підтримки».
Менторство — чудовий інструмент для корекції та профілактики вигорання. Я б не відмовилася від власного ментора або групи підтримки.
— Тетяна Яблонська
Як наукова керівниця випускників та аспірантів Тетяна певною мірою сама є менторкою, бо всебічно підтримує молодих спеціалістів. Помітивши, що з початком реальної практики їм не вистачає супроводу досвідчених колег, викладачка організувала проєкт, що поєднує менторство і супервізії для здобувачів другої вищої психологічної освіти.
«На старті нової професійної діяльності ці студенти часто відчувають невпевненість через нестачу базових знань із психології й несформовану професійну ідентичність, — пояснює Тетяна. — В нас відбулося кілька зустрічей. Проєкт пілотний, сподіваюсь продовжити його в новому навчальному році».
Попри зосередженість психології та психотерапії, на програму ONLY Тетяна прийшла з ідеєю створити студентський центр лідерства та інновацій. Але за кілька місяців вирішила зосередитись на темі психічного здоровʼя.
«Оскільки я працюю в психологічній та психотерапевтичній сферах, то бачу, що ця галузь гостро потребує уваги, зокрема в питанні підготовки кваліфікованих спеціалістів, а їх зараз бракує. Врешті зрозуміла, що мій проєкт буде не про лідерство, а про підготовку фахівців із психотерапії залежностей», — розповідає психологиня, яка вже має перші успіхи на цьому шляху.
За її сприяння вже другий рік на базі Інституту післядипломної освіти в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка діє сертифікаційна програма для спеціалістів з основ психотерапії залежностей. Цей напрям або окремі його елементи з нового навчального року будуть доступні студентам бакалаврату та аспірантам як дисципліни за вибором.
Переможниці проєкту ONLY: Open a New Leader in Yourself Тетяна Яблонська, Марія Вижва та Марія Мандрик-Мельничук з менторкою Мартою Мадор під час стажування у Лондоні. Фото з фейсбук-сторінки Тетяни Яблонської
«Шанс мати за менторів досвідчених британських фахівців був для мене ковтком свіжого повітря»
Для ще однієї фіналістки проєкту, Марії Вижви з Київського університету імені Бориса Грінченка, майже 15 років предметом наукових досліджень є лідерство. Науковиця пише дисертацію з педагогічної та вікової психології про розвиток лідерських навичок у молоді й шукала можливість застосувати напрацювання на практиці, аж ось зʼявилась чудова нагода.
«Перше, що привабило — можливість поспілкуватися з представницями різних вишів. Мені завжди цікаво дізнаватися інше бачення тем, над якими я працюю багато років. А шанс мати за менторів досвідчених британських фахівців став для мене ковтком свіжого повітря. Пропустити таке я не могла. І, звісно, можливість поїхати в Лондон теж мотивувала спробувати», — згадує Марія, заступниця керівника Навчально-методичного центру соціально-гуманітарної взаємодії та організації дозвілля студентів, відповідальна за напрям лідерства. Її проєкт — програма з розвитку мʼяких навичок у студентів, що включає тренінги, стажування та менторську підтримку, а також дозволяє застосувати набуті вміння щодо реальних завдань.
«Якщо hard skills, “тверді” навички — можна покращити впродовж роботи, то soft skills, “мʼякі” — вміння аналізувати інформацію, працювати в команді, бути проактивним, ініціативним, не боятися брати на себе відповідальність — потрібно розвивати певний час. Роботодавці зазвичай не хочуть витрачати на це ресурси, їм одразу потрібні професійні “кадри”. Мій проєкт пропонує молоді без відриву від навчання розвивати “мʼякі” навички, тренуючись на власних проєктах, або долучатися до когось в університеті чи в громадських організаціях».
Ментор не пропонує готові рішення, а через питання допомагає самотужки знайти варіанти подальших дій. В цих обговореннях можна краще зрозуміти свої зони росту.
— Марія Вижва
Освіта — одна з найконсервативніших сфер, але навіть ця галузь змінюється під впливом сучасних трендів. Такими є індивідуальні траєкторії розвитку, коли навчальний процес адаптується під потреби школяра або студента. Цей же тренд, вважає Марія, зараз поширюється і на професійний розвиток викладачів.
«У підвищенні кваліфікації менторство класно працює, адже дозволяє взаємодіяти з людиною зі схожим досвідом, з тим, хто розуміє проблеми підопічного чи підопічної, — наголошує Марія. — Ментор не пропонує готові рішення, а через питання допомагає самотужки знайти варіанти подальших дій. В цих обговореннях можна краще зрозуміти свої зони росту. Хтось скаже, що це все доступно і в інших форматах, але індивідуальний підхід, який дає саме менторство, дозволяє досягати результатів швидше та якісніше. Для ментора чи менторки — це спосіб відрефлексувати досвід, прокачати навички активного слухання, емпатії, можливість відчути свою цінність».
І подібна роль для Марії не нова, бо впродовж участі в програмі ONLY та після завершення фахівчиня є менторкою для іноземних студенток. Минулого року вона працювала зі студенткою з Казахстану, а цьогоріч має підопічну з Нігерії:
«Ми вивчаємо тему лідерства-служіння, його принципи та способи реалізації у власному житті. Йдеться про те, що влада дається іншим і використовується для того, щоб створювати можливості для тих, кого веде лідер. На зустрічах ми часто переходимо до контексту життя моїх менті. Зараз із дівчиною з Нігерії обговорюємо питання гендерної рівності та можливості для дівчат в наших країнах. Плануємо спільний захід для студенток з Джосу, це місто в Нігерії, та для українок, які навчаються в нашому університеті».
«В університеті я стикалася з нерозумінням, хотіла бути почутою, і цей проєкт дав мені таку можливість»
Професорка кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров’я Марія Мандрик-Мельничук провела у БДМУ лекцію-семінар для студентів на тему: «Стандарти доброчесності в європейському освітньому просторі: українські реалії». Фото з сайту БДМУ
Третя фіналістка — докторка історичних наук, професорка в Буковинському державному медичному університеті Марія Мандрик-Мельничук — за час участі в проєкті ONLY виклала свої знання та життєвий досвід в освітньому продукті — підручнику «Академічна доброчесність та механізми протидії корупції». Однойменний предмет Марія викладає у своєму виші й пишається тим, що дисципліна, яку вона започаткувала в університеті, стала обовʼязковою.
«Ідея підручника давно блукала в моїй голові, ментори допомогли її описати, структурувати, і посібник вже готується до друку. У ньому зібрані спеціальні інструменти та кейси, які дозволяють мотивувати студентів до навчання. Також описані інструменти, які допомагають сформувати навички академічного письма, зокрема для створення резюме, написання есе, мотиваційних листів, підготовки доповідей для участі у студентських форумах, — ділиться викладачка. — Йдеться про навички самопрезентації, описані різні лайфхаки: як пройти співбесіду, як вийти з незручних ситуацій, долати комунікативні барʼєри. В одному з розділів я описую методику підготовки до презентації власного стартапу, проєкту та пітчингу, як це роблять у провідних західних університетах».
Марія давно цікавиться європейськими підходами в освіті, неодноразово стажувалася в іноземних університетах, надихається дружньою атмосферою, що вирує в аудиторіях, та намагається переймати західний стиль викладання. При цьому впродовж карʼєри неодноразово стикалася з неприйняттям своїх ідей або упередженим ставленням. Її методикам та неформальному спілкуванню зі студентами дивувалися і колеги, і керівництво. Однак фахівчиня ніколи не боялася експериментувати, чим донині завойовує прихильність студентів.
Студенти слухають лекцію професорки Марії Мандрик-Мельничук «Стандарти доброчесності в європейському освітньому просторі: українські реалії». Фото з сайту БДМУ
«Мене запитували: “Маріє Вікторівно, що у вас відбувається в аудиторії? Чому столи нестандартно стоять? Що ви собі дозволяєте? Студенти у вас аплодують… Чому вони такі щасливі?” Я ж відповідала, що це абсолютно нормальна практика в сучасній освіті. Зайдіть у будь-який хороший виш Франції, Великої Британії, Німеччини, Румунії та побачите, як змінився світ. Виявляється, можна радіти після лекції, дякувати та обіймати викладача.
Виявляється, можна радіти після лекції, дякувати та обіймати викладача.
— Марія Мандрик-Мельничук
Роками в університеті я стикалася з нерозумінням, хотіла бути почутою, і цей проєкт дав мені таку можливість. Віра в себе дуже посилилася. Я усвідомила цінність своєї праці та надзвичайну актуальність того, що роблю. Відчула, що немає нічого, що я не зможу робити, і що б я не спробувала — все завершиться успіхом. Сьогодні у світі виграє неординарність, посередність нікому не потрібна. Тому треба залишатися собою, йти вперед, шукати таких, як ти — і все вийде».
«Нам вдалося створити спільноту лідерок»
Минуло пів року після завершення програми, а учасниці продовжують спілкуватися в чаті у WhatsApp: запрошують одна одну разом поїхати на стажування, податись на спільний грант, діляться новинами й особистими успіхами.
Нещодавно організатори поцікавилися в жінок, чи хотіли б вони знову зустрітися з менторами й менторками, на що отримали десятки позитивних відгуків. Уже провели декілька онлайн-сесій і планують продовжити восени. Серед поширених запитів — тайм-менеджмент, оцінка власної ефективності, лідерство в умовах невизначеності.
«Деякі учасниці вже займають вищі позиції у своїх закладах освіти. Звісно, це передусім результат їхньої наполегливості. Але в мене є надія, що ми цим проєктом хоча б трохи посприяли їхньому карʼєрному просуванню, — тішиться координаторка проєкту OLNY Надія Олесько. — Показовим для нас є те, що нам вдалося створити спільноту лідерок. Вийшло щось схоже на міні-МВА з лідерства (англ. Master of Business Administration, магістр бізнес-адміністрування — кваліфікаційний ступінь у менеджменті та управлінні, який переважно здобувають після завершення навчання в бізнес-школі, — прим. DIVOCHE.MEDIA). Жінки спілкуються, товаришують, не припиняють працювати попри складні ситуації, повʼязані не лише з війною, а й з особистими викликами. Не завжди ми можемо сказати, що все гаразд, не всім готові ділитися, та, як на мене, знання, які наші учасниці отримали за період участі в програмі, стали для них ресурсом, який сьогодні дозволяє їм творити зміни».
Марія Мандрик-Мельничук презентує проєкт на події ONLY: Open a New Leader in Yourself у Львові. Фото Tech StartUp School
Програми менторства для працівниць закладів вищої освіти: що враховувати університетам?
Передусім визначитися, з яким напрямом і темами плануєте працювати, яка фінальна ціль менторської програми — що це дасть учасницям? Далі пропишіть підцілі — етапи, якими будете рухатися до кінцевої мети, вказуючи до кожного заходи, експертів та інші необхідні ресурси.
В університетах цінують кількісні показники, адже за ними можна звітувати про ефективність роботи. Це те, що виглядає наочно, і тут все залежить від цілей менторської програми: можна визначати кількість залучених працівниць чи експертів та експерток, кількість запропонованих ідей чи готових проєктів, реалізованих за підтримки менторів.
Зважайте і на якісні показники — що конкретно змінює та на що впливає менторська програма? Можна збирати анонімні відгуки учасниць, як це робили організатори проєкту ONLY. Вони цікавилися в колежанок, що їм (не)сподобалось на менторських сесіях, що краще змінити, чого не вистачало і що додати.
Учасниці події ONLY: Open a New Leader in Yourself у Львові. Фото Tech StartUp School
«Напередодні менторських сесій ми просили освітянок заповнити опитувальник, на основі якого прицільніше підбирали менторів з тієї чи іншої сфери, враховуючи запропоновані проєкти, — пояснює Надія Олесько. — Наприклад, фахівця, який займається суто науково-дослідною діяльністю, ми попросили працювати з учасницями, чиї проєкти теж мали дослідницьку складову. Була в нас психологиня, яка провела для всіх вступну зустріч, а надалі стала менторкою для учасниць, які працювали у сфері психології».
Зворотний звʼязок дасть координатору програми чітке розуміння того, що було добре, що зробили не так і як слід вчинити наступного разу. А якщо все сподобалося, то як удосконалювати заходи, щоб вони відповідали очікуванням освітянок і давали ті знання й навички, що допомагатимуть у карʼєрі та по життю.
«Критерії ефективності менторських програм кожен університет має право визначати самостійно. Головне — чітко розуміти, для чого ви це робите, яка кінцева мета, які підцілі потрібно виконати для того, щоб якісно, ефективно реалізувати програму, щоб в закладі освіти й у самих учасниць відбулися реальні зміни», — зауважує Надія.
Щодо вибору менторів — відповідно до запитів учасниць корисно запрошувати й сторонніх фахівців, і залучати активних викладачок та науковиць із вашого закладу освіти.
«Зовнішній ментор допомагає побачити більше шляхів для саморозвитку, для покращення проєктів та втілення нових ідей, — додає Надія Олесько. — Натомість внутрішні ментори краще розуміють контекст, в якому працюють викладачі та неакадемічний персонал. Знають, до кого й коли краще звернутися, з якими питаннями, розуміють підхід до тих чи інших людей в університеті. Їхній досвід стане в пригоді для адаптації нових працівників або нещодавніх студентів чи аспірантів, які вирішили працювати у своєму виші».
Про проєкт GEP
Цей проєкт реалізується у межах програми Британської Ради «Gender Equality Partnerships».
