У третьому випуску подкасту «На її плечах» ведуча Ірина Славінська спілкується з Владою Недак — виконавчою директоркою Всеукраїнської жіночої єврейської організації «Проект Кешер в Україні» та засновницею благодійного фонду «Жіночі можливості в Україні».
Влада ділиться своєю історією — від перших кроків у єврейській жіночій спільноті у 1998 році до реалізації проєктів, які змінюють життя жінок навіть у найскладніші часи.
У цьому епізоді ви дізнаєтеся, як магістерський проєкт у бізнес-школі став реальним фондом підтримки і чому економічне зростання жінок — це не лише про можливості, а й про інвестицію в майбутнє.
Повний випуск дивіться на YouTube або слухайте на Spotify та Apple.
Про роботу під час повномасштабного вторгнення
Працювати зараз важко, але є відповідальність і особистий вибір. Я зробила цей вибір [залишатися у Кривому Розі] на початку війни. Не можу сказати, що він був абсолютно непохитним: як людина, яка має родину і дитину, я переживаю сумніви, бувають дуже важкі періоди. Але, маючи команду, яка також залишається на місці, щоразу переконуюся: це допомагає краще відчувати потреби, розуміти, що варто робити, а що ні. Поки що мій вибір незмінний — залишатися саме тут і працювати далі.
Для нас це був момент зростання. Ми зрозуміли, що нас замало для обсягу роботи. Команда розширилася, я багато часу присвятила навчанню, виступам і осмисленню місії. Місія організації дуже потужна, вона працює вже 30 років. І кожного разу, коли виникали сумніви чи потреба обрати новий напрям, ми поверталися до базового питання: заради кого ми працюємо? Заради єврейської громади? Заради жінок? Чи ми допомагаємо? Саме такі ціннісні речі стають вирішальними в складні моменти.
Я — людина, яка зберігає всі свої ідеї. Колись під час навчання в бізнес-школі в мене виникла ідея створити благодійний фонд. Тоді мені порадили обрати іншу тему для дипломної роботи — щось більш бізнесове.
Але коли у травні 2022 року постало питання, як допомагати жінкам стало, я згадала про цей старий документ. Відкрила його, перечитала, і там уже був сформульований слоган: «Допомагати жінкам ставати фінансово незалежними». Я додала ще одну фразу: «…і заробляти навіть під час війни». Саме цим ми зараз і займаємося.
Про шлях від волонтерства до виконавчої директорки
У мене є внутрішні питання: чи варто кардинально щось змінювати? Іноді здається, що я вже дуже давно тут. Але я не стою на місці: якщо відчуваю, що мені стає тісно, намагаюся розширювати свої горизонти.
Мій шлях довгий. Офіційно я працюю в «Проект Кешер» із 2000 року — починала як менеджерка з моніторингу та оцінки. А за тиждень до офіційного оголошення пандемії COVID-19 стала виконавчою директоркою в Україні. Це був виклик: мені тоді здавалося, що обрала дуже невдалий момент. Але цей перехід підготував мене до ще більших випробувань.
Я займалася молодіжними проєктами, партнерськими ініціативами. Вважаю, що вирішальним моментом у кар’єрі став 2018 рік — проєкт про жіноче здоров’я, який ми реалізовували разом із «Громадським радіо» за підтримки канадського посольства. Він порушив важливі теми: репродуктивне жіноче здоров’я, міфи навколо нього, питання психічного здоров’я. Це був унікальний досвід — я будувала все з нуля. Саме тоді відчула справжній прорив у своєму професійному розвитку.
Це був наш перший досвід роботи з подкастами. Пам’ятаю, одна з членкинь ради директорів Барбара тоді казала: «Це не може бути подкаст, якщо триває 40 хвилин! Подкаст має бути 15–20 хвилин». Але це була наша історія. Ми пройшли свій шлях — формувалися, навчалися, розуміли, як усе працює. І я дуже тішуся, що ми сьогодні з вами тут.
Мене часто питають: чи не важко так довго залишатися на одному місці? Завжди відповідаю: я не просто залишаюсь — я шукаю і створюю нові проєкти, які допомагають зростати, розширювати аудиторію. Зараз ми працюємо не тільки для єврейських жінок. Ми частина сучасної єврейської громади, але наша мета — допомагати всім жінкам України.
Про фонд «Жіночі можливості»
Фонд «Жіночі можливості» був створений на початку 2022 року, спершу це була відповідь на гуманітарні потреби. Ми починали із закупівлі генераторів, харчування, CPAP-машини для пологового будинку в Дніпрі. Пам’ятаю, як здивувалися, що за два дні затвердили рішення.
Завдяки фінансовій допомозі ми зосередили грантову підтримку на декількох напрямах: жіночий бізнес, малий сільськогосподарський бізнес та освітні модулі.
Ми вирішили допомагати не просто закривати базові потреби родин на місяць, а підтримувати жінок у розвитку їхньої професійної діяльності.
Також впровадили тревел-гранти. Колись цю ідею втілив Український жіночий фонд, і ми теж взяли її в роботу. Щомісяця три-чотири жінки з громадського сектору чи бізнесу мають можливість відвідати конференції, представити свої проєкти, знайти інвесторів.
Також ми продовжуємо проєкт «Велофорсаж» — забезпечення електровелосипедами жінок-медиків у селах і деокупованих громадах. Почалося все з короткого листа: «Нам потрібні електровелосипеди». Спершу це здалося дивним, але коли з’ясували, що жінки долають по 18 кілометрів пішки, а велосипеди можуть кардинально змінити їхнє життя, ми підтримали цей запит.
Взагалі наш підхід такий: надати жінкам інструменти, які змінюють їхні можливості. Ми віримо в принцип «кола на воді» — коли жінка отримує грант, ми просимо її передати далі частину допомоги: товарами, послугами, підтримкою громади, без повернення коштів.
Відбір проєктів відбувається через конкурс: є комісія, незалежні експерти та наша внутрішня команда. У нас немає вікових обмежень. До нас звертаються жінки і 55, і 62 років. Вік — не перешкода.
Ми дивимося на весь контекст: звідки людина приїхала, скільки людей у родині, скільки людей підтримає бізнес, який вона створить. Але найважливішим лишається мотиваційний лист.
Перший конкурс ми планували для семи-восьми бізнесів, а отримали 171 заявку. Зрештою підтримали 38. І я досі дивлюсь на цей досвід із захопленням: маленькою командою в шість-сім людей ми змогли зробити дуже багато.
Зараз бачимо різні напрями: крафтові виробники, дитячі простори, навіть приватні школи для старшокласників з облаштованими бомбосховищами. Ми не обмежуємо фантазію жінок, підтримуємо їхні реальні ініціативи.
Перепони для жінок залишаються. Навіть зараз, попри велику кількість освітніх програм, багато хто з жінок тільки вперше «рахує» свій бізнес, не знає, як працювати із соцмережами, не має доступу до «Дія.Бізнес».
Існують і побутові бар’єри: відсутність транспорту в сільських громадах, хатні обов’язки, які займають час, що можна було б витратити на розвиток. Крім того, зберігається недовіра до грантів: «Який відсоток відкату?», «Кому дають ці гранти?», «Це ж єврейські гроші». Іноді доходить до абсурду — нас питають, чому обрали Черкаську, Дніпропетровську і Полтавську області для агрогрантів. Не витрачаємо сили на пояснення там, де це марно. Ми просто продовжуємо працювати.
Проєкт «На її плечах» мультимедійний, окрім подкасту, на сайті DIVOCHE.MEDIA виходить низка матеріалів про діяльність українських організацій, які допомагають жінкам.
Подкаст підготовлений в межах проєкту «На її плечах», що реалізовує ГО «Дівоче медіа» за підтримки Українського жіночого фонду. Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Дівоче медіа». Інформація, що представлена у подкасті, не завжди відображає погляди УЖФ.
