Українська громадська діячка, рестораторка, засновниця проєкту «Птахи», який займається тактичною медициною для військових та цивільних, Тата Кеплер виступила в Європарламенті з нагоди Міжнародного дня захисту прав жінок.
Відео фрагменту своєї проникливої промови вона виклала в Instagram.
«Ми маємо говорити про жінок, які борються за демократію. І це дійсно дуже важлива тема. Але сьогодні всі жінки й чоловіки в моїй країні змушені боротися за виживання», — наголосила волонтерка.
Переглянути цей допис в Instagram
Під час свого виступу Тата Кеплер розповіла про війну в Україні та про власний досвід: «Я зрозуміла, що я все ще стою там, посеред магазину з маленьким сірим комбінезоном у руках. І я назавжди залишаюся в Бучі, стояти над людьми, розстріляними в притул. І я назавжди триматиму за руку дівчину з Бучі. Її звали Юлія, вона хапалася за мене, кричала: “Допоможи мені, будь ласка, допоможіть мені. Мій чоловік і мій брат вбиті у підвалі, їхні тіла заміновані, а люди не пускають мене, тому, будь ласка, допоможіть”. Але я не могла. Знову і знову я стою в маленькому селі Курахове у Донецькій області та переконую бабусю Зою поїхати з нами, бо ми сказали, що можемо допомогти спробувати врятувати її життя. Але вона відмовилась, бо це був її єдиний дім там. Я також там, чекаю, коли мої друзі повернуться з полону, слухаю історії тих, хто вижив, і все ще там. Я обіймаю свою фармацевтку Аню, яка понад рік чекає на повернення тіла свого чоловіка додому, щоб його поховати. І я тут, у стабілізаційному пункті, дивлюсь, як лікарі повертають до життя молодих поранених солдатів, і ще я там, несу квіти з чорними стрічками до могил своїх друзів, яким тепер навіки 20, 25, 30, 40. Вони завмирають у часі, як у моїй пам’яті навіки».
Також українка пояснила європарламентарям, що розповідає про пережите нею, щоб вони «зрозуміли, що моя країна, я, як і кожен громадянин, ми ніколи не повернемося з цієї війни».
«Ми можемо прийти додому, але ми ніколи не повернемося. Це залишиться з нами назавжди, зі мною, з моїми друзями, з усіма громадянами України», — додала вона.
За словами волонтерки, після виступу багато людей підходили до неї «і дякували, і підтримували».
«Так завжди відбувається на таких заходах: ти приїжджаєш, розпорюєш зашиту рану і показуєш, звідки тече. А воно завжди кровить з одного й того ж місця, і ніколи з іншого — там, де серце», — зазначила Тата Кеплер.
Фото: Philippe Buissin: EP
