«Я народилась на Гадяччині, але те, що Олена Пчілка — моя землячка, дізналась уже в зрілому віці», — зізнається голова громадської організації «Рідний край — Гадяччина» Світлана Новікова.
У червні 2022-го організація відродила збанкрутіле видання «Рідний край. Газета Гадяцького земства», яку в 1917–1918 роках очолювала українська громадська діячка та письменниця Олена Пчілка. Свого часу це була перша земська газета, що почала виходити українською — мовою, яку російська імперія зневажала та забороняла.
Світлана згадує, що в її шкільні роки не вивчали ані творчості, ані біографії мисткині, лише в кращому разі побіжно згадували на уроках літератури як матір Лесі Українки. Про те, що громадська та літературна діяльність Олени Пчілки були для України не менш значущими й вагомими, тоді ніхто не говорив.
«Коли почалась повномасштабна війна, і колони російської техніки заходили через нашу Великобудищанську громаду на Полтавщині, я гостро відчула потребу чинити опір. Спочатку це була волонтерська діяльність, місцевий спротив, натхнений “гадяцьким сафарі”, коли ми з друзями почали облаштовувати перешкоди для просування ворога — валили разом дерева, перекопували дороги. А вже пізніше, коли дізналися, що через війну і відсутність фінансування збанкрутіла газета, яку колись очолювала Олена Пчілка, то, можна сказати, тут наша з нею зустріч і відбулась, — пояснює Світлана. — Олена Пчілка брала активну участь у державотворенні у дуже складні часи УНР, і умови, в яких вона працювала, мені дуже перегукуються із нашим сьогоденням».
Світлана каже, що навіть відсутність журналістського і видавничого досвіду не зупинило її, разом з однодумцями вони вирішили врятувати газету і продовжити справу Олени Пчілки: «Це була наша відповідь на російську агресію, наше “слово як зброя”, яким ми вирішили захищати нашу культуру, мову й державу».
Військові та їхні рідні першими підтримали збанкрутіле видання донатами
Директорка медіа Віталіна Пинчук розповідає: перші десять місяців газету підтримували на плаву військові — донатили. Команда працювала тоді без зарплат. Зі сміхом зізнається: якби вони знали наперед, яким важким випробуванням буде порятунок газети, можливо, добре б подумали, чи треба тим займатися.
«Але оскільки досвіду у нас не було, то ми в це кинулися з головою. Завдяки нашим військовим, їхнім великим донатам, а також завдяки матерям військових, які теж долучалися невеличкими внесками, ми писали матеріали», — зазначає Віталіна.
«Військові могли б сказати: “Ми й так щодня ризикуємо життями на лінії фронту”, але вони побачили цінність та важливість відновлення нашої газети. Казали нам: “Ми воюємо там, а ви тут воюйте і захищайте архітектуру української свідомості. Бо інакше в головах у людей буде російська архітектура”. Ми збираємо військовим на дрони, а вони фінансують друк газети! Це було для нас дивно, але наші військові справді інвестують в нашу ж культуру. Це нас вражало і надихало, бо військові оцінили наші зусилля, тому і ми не опускали руки й боролися за виживання газети», — додає Світлана.
Зараз «Рідний край. Газета Гадяцького земства» має грантове фінансування від європейських донорів, які підтримують розвиток локальних та гіперлокальних медіа. Завдяки Європейському фонду підтримки демократії (EED) нова команда не просто відновила історичну назву газети, а й впроваджує державотворчу редакційну політику, підвалини якої, за словами Світлани, свого часу закладала ще Олена Пчілка. Очільниця ГО каже, що найдивовижнішим відкриттям для неї було те, що майже усі матеріали, які Пчілка друкувала в цій газеті 100 років тому, можна сміливо ставити на шпальти сучасного видання.
«Тут і про важливість української мови, і краєзнавчі матеріали, і про збори коштів на добровольчі військові загони, які сьогодні можна назвати прообразами наших нинішніх ТРО, — такою була газета часів Олени Пчілки. Сьогодні ми теж пишемо про військових — і оголошення рекрутингу даємо, і беремо на себе функцію меморалізації військових, нотуємо спогади про них. В планах — видати збірку меморалізації про полеглих воїнів Гадяччини», — розповідає Світлана.
Ми повертаємо з небуття прізвища найбільших громадських активістів Гадяччини
За просвітницьку діяльність у 2024 році команда газети здобула літературно-мистецьку премію імені Олени Пчілки, отримані кошти вирішили витратити на друкування збірки краєзнавчих розвідок про постать мисткині, про родину Драгоманових та їхні зв’язки із Гадяччиною.
«Ви бачите, яка Пчілка сучасна? Її цінності, думки, технології актуальні, ми їх досі використовуємо. Олену Пчілку ми вважаємо патронесою нашого видання. Вона розвивала мережу “Просвіт” на Гадяччині. Ми підняли з небуття прізвища людей, які були в той час найбільшими громадськими активістами, які організовували бібліотеки, український театр, курси української мови. В результаті постала потужна громадська мережа. І цією діяльністю Пчілки ми надихаємося зараз», — говорить Віталіна.
Віталіна, юристка за фахом і місцева депутатка, також стала авторкою проєкту «Автентика Гадяччини» — вона зберігає і записує автентичні пісні регіону, крім того, займається театральними проєктами.
«Я виросла в родині, де завжди співали, і розумію важливість збереження пісенної місцевої культури, щоб передати наступним поколінням. Олена Пчілка займалась театром, збереженням пісень і унікальних локальних вишивок, тож ми не робимо нічого нового, але продовжуємо її справу. Ми поставили в Гадячі виставу в дусі “Театру змін”. Запросили героїнями на проєкт жінок-переселенок, активісток, волонтерок — обирали різні проблеми в нашій громаді, писали на їхній основі сценарій, запрошували на виставу посадовців і показували їм. Мені дуже відгукуються проблеми молоді, тож одна зі сцен вистави була на цю тему. Смішно було: після вистави встав зі свого місця голова громади й каже: “У нас нема проблем із молоддю!” А насправді це був поштовх, і ці активності спонукали до створення молодіжної ради в громаді», — зауважує Віталіна.
Активістки збирають кошти на перший пам’ятник Олені Пчілці на Гадяччині
Уже два роки оновлена газета на 14 сторінках виходить двічі на місяць в тій самій друкарні, що й у часи Олени Пчілки. Також має електронну версію.
«Наша редакція працює в тому ж приміщенні, де працювала Олена Пчілка», — каже Світлана.
У внутрішньому дворику простору друкарні та редакції планується встановити перший на Гадяччині пам’ятник Олені Пчілці, облаштувавши довкола нього культурний простір. Йдеться не лише про вшанування пам’яті, а й про пізнання постаті Олени Пчілки як редакторки та громадської діячки за межами радянського канону пропаганди. Тож разом із медійним партнером — луцьким медійним проєктом «Район.In.Ua» — ініціювали на Спільнокошті збір на пам’ятник.
Віталіна розповідає, що нині вони вже мають понад 200 фундаторів, серед яких є і музеї, і навчальні заклади, і театри, і діаспора. Наступним кроком вони очікують, що до них приєднаються представники місцевого бізнесу, великого фермерства, підприємці.
Матеріал створено в межах проєкту Львівського медіафоруму за підтримки ЮНЕСКО та народу Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи вираження поглядів в Україні. Автори несуть повну відповідальність за підбір і виклад фактів, що містяться в публікації, а також за висловлені в ній думки.
