До Дня святого Валентина в український прокат вийшов фільм «Бріджит Джонс: Закохана у хлопця» — четверта і фінальна частина культової франшизи. За сюжетом Бріджит залишається вдовою, а родина та друзі переконують її, що життя триває. Вони допомагають жінці встановити додаток для знайомств, де Бріджит починає спілкуватися з молодим хлопцем, з яким в неї починаються романтичні стосунки.
Останнім часом романтичні комедії дедалі частіше зображують стосунки жінок із молодшими за них партнерами. Серед найвідоміших прикладів — «Думка про тебе» (Idea of you, 2024) з Енн Гетевей та «Без образ» (No hard feelings, 2023) з Дженніфер Лоуренс. Проте на цю тему знімає як Голлівуд, так і європейські режисери, а фільми не обмежуються лише жанром комедії.
DIVOCHE.MEDIA відстежує зміну сюжетів ромкомів з 90-х до сьогодні, розповідає, чому романтичні історії про жінок, старших за своїх партнерів, стають популярними та згадує найкращі стрічки жанру останніх років.
Занепад романтичних комедій
Термін «ромком» (romcom, скорочено від romantic comedy — прим. DIVOCHE.MEDIA) з’явився ще в 60-х роках як жанр, що поєднує гумор та романтичні стосунки в центрі сюжету. Дев’яності та нульові вважаються золотою ерою романтичних комедій. Саме тоді в прокат вийшли «Красуня» (Pretty Woman, 1990), «Відпочинок за обміном» (The Holiday, 2006) та вищезгаданий «Щоденник Бріджит Джонс» (Bridget Jones’ Diary, 2001).
За даними дослідження Reuters, саме в ці роки ромкоми мали найбільші збори у прокаті — щороку принаймні один фільм потрапляв у список 20 найкасовіших. У 2002 році в цьому рейтингу опинилися три стрічки: «Мільйонер мимоволі» (Mr. Deeds), «Стильна штучка» (Sweet Home Alabama) та «Моє грецьке весілля» (My Big Fat Greek Wedding), що досі залишається найкасовішою романтичною комедією всіх часів.
Основою романтичних комедій була гетеросексуальна модель стосунків між чоловіком і жінкою з доволі схожими сюжетними схемами. Вони будувалися на типових художніх тропах: «від ненависті до кохання», «фальшиві стосунки», «від друзів до коханців», «бідний і багатий», «попелюшка» тощо. Проте з часом ця формула успіху перестала працювати. Після виходу «Аватара» (2009) та запуску кіновсесвіту Marvel на перший план вийшли масштабні блокбастери, а ромкоми, хоч і мали попит, втратили свою колишню популярність.
Поява у 2010-х соціальних мереж та застосунків на кшталт Tinder збільшила кількість онлайн-знайомств. Легалізація одностатевих шлюбів у деяких країнах змінила сприйняття сімʼї, а рух #Metoo проти сексуального насильства та домагань змінив ставлення до культури згоди й насильства в стосунках. Переосмислюється і погляд на ромкоми 90-х та 2000-х.
«Реальне кохання» (Love Actually, 2003) у 2023-му зазнало критики за поведінку персонажів. Один з героїв — Гаррі — зраджує свою дружину Карен із молодою секретаркою; інший — Марк — зізнається в коханні дружині свого друга, після чого вона його цілує. Класичні ромкоми перестали відповідати поглядам нового покоління та уявленням про романтику.
Одна з проблем кіноіндустрії, зокрема Голлівуду, — велика різниця у віці між акторами, коли за сценарієм у персонажів вона набагато менша. Наприклад, у «Вовку з Волл-стріт» (The Wolf of Wall Street) Леонардо Ді Капріо на 16 років старший за Марго Роббі, хоча їхні герої мали різницю у п’ять років. Критика не оминула й оскароносний «Оппенгеймер» (Oppenheimer, 2023): під час зйомок Кілліану Мерфі було на 20 років більше, ніж його партнерці Флоренс П’ю. Пізніше акторка зіткнулась із хейтом у соцмережах і через свої реальні стосунки з чоловіком, старшим за неї на 21 рік.
Щоб збільшити зацікавленість у ромкомах, сценаристи почали шукати нові сюжети. Одними з них стали історії про стосунки жінки з молодшим за неї чоловіком, які ще називають reverse gender gap (зворотний гендерний розрив), коли жінки перевершують чоловіків у сферах, де вони традиційно домінували.
Сьогодні зростає тенденція, коли жінки заробляють більше за чоловіків, а також збільшується кількість жінок, які утримують сім’ї. Це явище змінює традиційні гендерні ролі, впливаючи на стосунки, шлюб та батьківство. Така зміна ролей може супроводжуватися стигматизацією та викликами у взаєминах, оскільки суспільство ще не повністю адаптувалося до нових реалій. Деякі жінки намагаються приховати свій успіх, щоб не відлякати потенційних партнерів, тоді як інші постають перед труднощами у стосунках.
Старші жінки та молодші чоловіки у стрічках середини XX століття
Стосунки між жінкою та молодшим за неї чоловіком зображувалися ще в чорно-білому кіно. Оскароносний фільм «Бульвар Сансет» (Sunset Boulevard, 1950) розповідає про молодого сценариста Джо Ґілліса, протеже Норми Дезмонд — забутої зірки німого кіно. Згодом Джо стає коханцем Норми, але ці стосунки не є романтичними. Хоча Норма неодноразово зізнається Джо в коханні, радше за все, вона зациклена на ньому й проєктує на нього власні амбіції. Для жінки коханець — символ молодості, яку вона втратила разом із кар’єрою. Фільм демонструє, як Голлівуд і суспільство загалом змушують жінку, що постаріла, почуватися непотрібною, адже її привабливість більше не відповідає очікуванням.
Стрічка «Гарольд і Мод» (Harold and Maude, 1971) розповідає історію молодого юнака Гарольда, одержимого темою смерті. Він імітує самогубства, відвідує похорони незнайомців і на одному з них знайомиться з літньою жінкою на ім’я Мод. Спочатку їх пов’язує дружба, яка згодом переростає у романтичний зв’язок. Гарольд навіть обіцяє одружитися з Мод. Проте ця історія — зовсім не про кохання. Це фільм про юнака зі «старою душею» та літню жінку, яка, навпаки, насолоджується кожною миттю життя і випромінює молодість. Мод вчить Гарольда жити й знаходити в житті сенс. Попри провал у прокаті, згодом стрічка увійшла до списку 100 найсмішніших американських фільмів за 100 років за версією AFI (Американський Інститут кіномистецтва).
Мексиканський фільм «І твою маму теж» (Y tu mamá también, 2001) поєднує роудмуві, драму та еротику. Сюжет розповідає про двох молодих друзів Хуліо (Гаель Гарсія Берналь) і Теночу (Дієго Луна), які вирушають у подорож Мексикою разом зі старшою за них іспанкою Луїсою (Марібель Верду). Разом із нею вони досліджують власну сексуальність, а водночас фільм зачіпає складні теми — класову нерівність у Мексиці, дорослішання, дружбу, втрати та пошук себе. Стрічка отримала нагороду за найкращий сценарій на Венеційському кінофестивалі, а також була номінована на «Оскар» у категорії «Найкращий оригінальний сценарій».
Проте в центрі кожної з цих історій — чоловік: Джо намагається написати успішний сценарій, Гарольд шукає сенс життя, а юнаки з «І твою маму теж» пізнають себе і дорослішають. Усі ці фільми демонструють чоловічий погляд на подібні стосунки, які радше є алегорією, ніж історією справжнього кохання.
Зворотний гендерний розрив у ромкомах нульових
В часи популярності романтичних комедій з’являлися й фільми зі зворотним гендерним розривом. Один із них — стрічка «Мій найкращий коханець» (Prime, 2005). У центрі сюжету — 37-річна кар’єристка Рафі (Ума Турман), яка зізнається своїй психотерапевтці Лізі (Меріл Стріп), що зустрічається з хлопцем, молодшим за неї на 14 років. Спочатку Ліза підтримує її, поки випадково не дізнається, що цей хлопець — її син Девід. Балансуючи між професійною етикою та материнськими переживаннями, вона сподівається, що це лише тимчасовий флірт. Однак, коли розуміє, що все серйозно, вирішує втрутитись. Дізнавшись, що Ліза знає правду, Рафі припиняє терапію, а згодом і стосунки з Девідом.
Не витримавши розлуки, пара сходиться знову, але зрештою Рафі усвідомлює, що Девід ще не готовий до сім’ї, яка може зруйнувати його карʼєру.
Проте є й ромкоми, де подібні стосунки завершуються хепіендом. Наприклад, «Освідчення» (The Proposal, 2009) — єдина романтична комедія, що увійшла до списку 20 найкасовіших фільмів року. Стрічка побудована на класичних для жанру сюжетних тропах: «від ненависті до кохання» і «фальшиві стосунки», та головна героїня Маргарет (Сандра Буллок) старша за свого обранця і водночас є його начальницею. Жінка обіймає керівну посаду у видавництві й раптово дізнається, що її можуть депортувати зі США і позбавити роботи. Маргарет змушує свого молодого асистента Ендрю (Раян Рейнольдс) одружитися з нею. Пара вирушає у подорож до його родини, і поступово їхні почуття змінюються.
У ромкомах зі зворотним гендерним розривом жінки часто зображуються кар’єристками на керівних посадах, при цьому нерідко використовуються мізогінні архетипи «стерва» або «змії». Дослідження наукового журналу Personality and Social Psychology Bulletin (Журнал психології особистості та соціальної психології) показало, що більшість чоловіків теоретично не проти стосунків із жінкою, яка перевершує їх у кар’єрі. Однак на другому етапі дослідження, після особистих знайомств із такими жінками, чоловіки демонстрували менший інтерес до них, відчували зниження власної маскулінності та намагалися дистанціюватися. Водночас молоде покоління чоловіків менш схильне до подібних упереджень, що й пояснює зростання популярності таких сюжетів у кіно.
Сучасні ромкоми про різницю поколінь і жіночу сексуальність
Головна героїня фільму «Без образ» (No Hard Feelings, 2023), який позитивно оцінили 70% критиків вебсайту Rotten Tomatoes, опиняється на межі банкрутства, тому приймає незвичну пропозицію подружньої пари: вони просять її зустрічатися з їхнім сином Персі, щоб допомогти хлопцю стати більш впевненим у собі. Хоча батьки шукали для сина ровесницю, Медді переконує, що її старший вік — це лише перевага: жінка виглядає молодо, але має достатньо досвіду, щоб підходити до ситуації з мудрістю.
Фільм грає на комедії контрастів, порівнюючи життя міленіалів та зумерів.
Персі не розуміє, коли дівчина з ним фліртує, а в одній зі сцен Медді шукає юнака на вечірці, зазирає до кімнат і бачить, що молодь займається всім, окрім сексу. Ця сцена влучно відображає одну з причин занепаду жанру романтичних комедій: сучасні покоління мають інший досвід сприйняття кохання та стосунків.
Згідно з дослідженням The Atlantic, американська молодь сьогодні займається сексом значно рідше, ніж їхні батьки у тому ж віці. Секс більше не табуйована тема, як це було десятиліття тому: відверті сцени у кіно стали звичними, а всю необхідну інформацію можна знайти в інтернеті.
Водночас якщо чоловіки завжди мали більше можливостей отримувати задоволення, то жінкам було значно важче досягти оргазму. За опитуванням американського медичного журналу Sexual Medicine 2024 року, навіть зараз чоловіки отримують на 22–30% більше оргазмів, ніж жінки (відсоток коливається залежно від вікової групи та сексуальної орієнтації — прим. DIVOCHE.MEDIA).
Темі жіночого оргазму присвячена комедія «Нехай щастить, Лео Ґранде» (Good Luck to You, Leo Grande, 2022). Колишня вчителька Ненсі Стокс ніколи не отримувала задоволення від сексу, тому після смерті чоловіка вирішує змінити це й наймає молодого секс-працівника Лео Ґранде. У готельному номері вона зізнається, що має дуже малий сексуальний досвід і більше не хоче імітувати оргазми. Спочатку Ненсі соромиться власних бажань і навіть не може вимовити деякі сексуальні терміни вголос. Однак після трьох зустрічей і відвертих розмов вона нарешті вперше досягає оргазму й відкрито про це говорить. Підсумком її експерименту стає фінальна сцена, коли жінка дивиться в дзеркало на своє оголене тіло й вперше за багато років відчуває задоволення від власного вигляду.
У 2025 році в українському прокаті вийшла стрічка «Хороша погана дівчинка» (Babygirl). Це не комедія, але кіно досліджує жіночу сексуальність й внутрішні бажання через поєднання драми та еротики. Головна героїня Ромі (Ніколь Кідман) має велику сімʼю, чоловіка та успішну карʼєру керівниці компанії. Однак жінка не отримує задоволення від сексу у подружньому ліжку, тому часто дивиться порно, де чоловік домінує над жінкою. Коли Ромі знайомиться з молодим стажистом Семюелом, між ними спалахує пристрасть, адже саме хлопець допомагає жінці розкрити справжню природу її бажань.
«Нехай щастить, Лео Ґранде» та «Хороша погана дівчинка» демонструють, що жінки можуть мати комплекси та невпевненість щодо власного тіла. Ми бачимо двох різних героїнь: Ненсі — середньостатистичну вчительку, яка старіє природно, та Ромі — успішну бізнесвумен, яка, ймовірно, витрачає багато зусиль, щоб залишатися конвенційно привабливою, виглядати молодшою та стрункішою. Обидві постають перед труднощами у прийнятті своєї сексуальності, власного тіла та страхом дозволити собі бути вільними. У фіналі кожна з них приймає себе такою, якою вона є, і стає ще більш чарівною завдяки впевненості в собі.
Стрічки про кохання та сім’ю
Іншою проблемою зворотного гендерного розриву є те, що багато фільмів зображують такі стосунки як тимчасові. Жінки ставляться до молодиків лише як до сексуального експерименту, граючи з ними, немов з іграшками, що й призвело до появи терміну toy-boy (хлопець-іграшка). Проте виникла потреба в історіях про справжнє кохання. Серед знаменитостей зростає кількість пар, де жінка старша за свого партнера: Пріянка Чопра й Нік Джонас, Шакіра й Льюїс Гамільтон, Олівія Вайлд і Гаррі Стайлз. Вони зробили ці стосунки більш видимими та нормалізованими.
Фільм «Думка про тебе» (The Idea of You, 2024) заснований на однойменному романі Робін Лі (2017), яка надихалася стосунками Гаррі Стайлза зі старшими за нього жінками, зокрема телеведучою Каролайн Флек та режисеркою Олівією Вайлд.
У центрі сюжету — 39-річна Солен Маршан (Енн Гетевей), мати-одиначка, яка виховує доньку-підлітка. Під час музичного фестивалю Coachella вона випадково знайомиться з 24-річним Гейсом Кемпбеллом (Ніколас Голіцин), солістом популярного бойзбенду August Moon. Між ними виникає несподіваний роман, який змушує Солен переосмислити свої погляди на кохання, вік і суспільні очікування.
Фільм моделює реакцію суспільства на подібні стосунки. В одній зі сцен, коли пара вирушає у відпустку з друзями Гейса, Солен соромиться виходити в купальнику, бо їй здається, що інші дівчата молодші та привабливіші за неї. Друзі співака глузують з їхньої пари та не сприймають ці стосунки серйозно. Це змушує Солен поставити під сумнів свої почуття і зрештою вона розриває стосунки через страх суспільного осуду.
Після витоку спільних фотографій пара вирішує бути разом відкрито. Однак основна хвиля хейту спрямована саме на жінку — її критикують за стосунки з молодшим чоловіком і водночас звинувачують у нехтуванні батьківськими обов’язками. Натомість донька Солен Іззі сприйняла стосунки матері без осуду — вона спокійно реагує на її новий роман та навіть заохочує боротися за своє щастя.
Минулого року Netflix випустив фільм «Сімейна справа» (Family affair), де головною героїнею стала дівчина Зара (Джої Кінг), яка працює особистою помічницею самозакоханого актора Кріса (Зак Ефрон). Мати Зари Брук (Ніколь Кідман) несподівано зав’язує роман із босом дівчини. Спершу Зара негативно реагує на це, але не через вікову різницю, а через побоювання, що Кріс — бабій, який може розбити її матері серце. Коли ж вона розуміє, що їхні почуття справжні, то намагається допомогти їм зберегти ці стосунки.
Новий погляд на жінок у кіно
В сучасних ромкомах про стосунки старших жінок і молодших чоловіків беруть участь широковідомі акторки, зокрема Енн Гетевей, Емма Томпсон, Дженіфер Еністон, та Ніколь Кідман, яка за останній рік зіграла у двох подібних фільмах — «Сімейна справа» (Family Affair) та «Хороша погана дівчинка» (Babygirl).
В інтерв’ю The Hollywood Reporter Кідман пояснила, чому сюжет «Хорошої поганої дівчинки» видався їй особливо цікавим: «Дуже часто жінок у певний період їхньої кар’єри перестають сприймати як сексуальних. Тому для мене було надзвичайно важливо побачити себе в такій ролі. Щойно я прочитала сценарій, то зрозуміла: “Так, це голос, якого я ще не чула, це місце, де я не була, і, мені здається, що глядачі теж”. Моя героїня досягла певної влади, але вона не впевнена, хто вона, чого хоче, чого прагне — хоча зовні здається, що має все це. І мені здається, що це дуже близька для багатьох тема».
Загалом останнім часом світовий кінематограф дедалі більше репрезентує жінок — їхній досвід, проблеми та страхи. Старші жінки більше не зображуються лише як матері чи дружини — їх показують бажаними, сексуальними й такими, що досліджують власні бажання та відкриваються до нового досвіду. Все більше такі стрічки знімаються саме жінками, до них долучаються відомі акторки та актори. «Хороша погана дівчинка», хоч і отримала суперечливі відгуки від української аудиторії, але зібрала $685 тисяч в українському прокаті, і, можливо, нова «Бріджит Джонс» зможе повторити її успіх.
