Для підприємиці з Києва Анастасії Бондаренко любов до їжаків переросла у зооволонтерську місію. Разом із друзями вона заснувала громадську організацію під назвою «Перша приватна їжарня» (ППЇ). Анастасія рятує хворих та поранених їжаків, вигодовує їжаченят, а після реабілітації випускає тварин або прилаштовує їх на земельні ділянки до нових господарів.
Волонтерка розповіла DIVOCHE.MEDIA, що мотивує її допомагати їжакам, як навчилася відрізняти їх між собою, які звички мають ці тваринки й чи дійсно люблять молоко та запасаються яблуками. Ця історія — не лише про любов до природи, а й про силу людського співчуття.
«Їжаки дуже потерпають від людської діяльності»
Анастасія Бондаренко згадує, що її захоплення їжаками розпочалося у 2017 році з простої цікавості — як слово «їжак» перекладається різними мовами. Наприклад, виявилося, що білоруською воно звучить як «вожик». Потім дівчина в соцмережах стала шукати різну корисну інформацію про їжаків. На початку знайомства з цими тваринками перечитала багато польської літератури, за її словами, саме поляки мають низку досліджень і спостережень за цими тваринами.
Дівчина каже, що люди часто недооцінюють важливість їжаків у природі, хоча ці тварини приносять чималу користь, виконуючи роль «природних прибиральників». Адже їжаки харчуються комахами, личинками, слимаками й іншими дрібними безхребетними, які можуть шкодити зеленим зонам міста. Наприклад, збирають кліщів, які могли б бути на людях чи на собаках.
Пізніше волонтерка врятувала свого першого їжака: просто побачила його на вулиці — маленького, який не встиг би наїсти потрібну вагу до холодів, і забрала додому відгодовувати.
«Чому їжаки? Тому що вони дуже потерпають від людської діяльності. Найбільші проблеми їжачків через автомобілі, паркани та газонокосарки. Тому хто знає, скільки років нам залишилося до того моменту, коли популяція їжаків взагалі зникне», — пояснює свою любов до цих тварин Анастасія.
Двоє друзів дівчини, надихнувшися її прикладом, також стали допомагати їжакам. Пізніше люди так часто стали звертатись по консультації щодо порятунку їжаків, що все це потребувало якоїсь офіційної визначеності. Так з’явилася «Перша приватна їжарня» — перша ГО, що спеціалізується на допомозі їжакам.
Зараз Анастасія має й свою домашню їжачиху Солю. Два роки тому тварина отримала серйозну травму після наїзду машини, й через це їй складно пересуватися, тому в природі вона більше жити самостійно не зможе. А ще нині у дівчини на перетримці їжачиха, яку перекусила собака — це поширена травма серед їжаків. Вона набереться сил і після лікування зможе повернутися «на волю».
Свою Солю дівчина тримає на вільному вигулі, тобто у вольєрі вона не постійно, адже ці тварини люблять бігати. І її їжачиха з інвалідністю швидко перебігає будинком, особливо вночі, адже це нічні тварини. Спить Соля в себе у вольєрі й має ще кілька «теплих» місць у будинку.
Двоє котів Анастасії — Люсія та Рижик — спокійно живуть разом із Солею, точніше намагаються її уникати й не помічати в будинку.
«Молоко й авокадо — не для їжаків»
Молоко їжакам не можна — хоча є поширений стереотип, що їжаки його люблять. Насправді їхній організм не може нормально перетравлювати молоко, адже у них немає ферменту лактази, який відповідає за розщеплення лактози, що міститься у напої. Тому молоко може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям, розлад травлення та зневоднення. Для їжака це може бути критично, тому що в нього і так мало доступу до води, а молоко ще більше посилить дегідратацію.
Авокадо має речовину персин — токсин є безпечним для людей, але шкідливий для деяких тварин. У цьому Анастасія переконалася на власному досвіді: випадково пригостила їжачиху авокадо, й потім тваринку ледь врятували. Взагалі їжаки стійки до отрути, навіть до укусів змій, а от авокадо й олію чайного дерева не перенесуть.
Їжак — це комахоїдний хижак. У домашніх умовах їх можна годувати кормовими комахами — зофобасами, а також котячим кормом. Їжаченят зі шприца вигодовують замінником молока. Нежирним м’ясом, кисломолочним сиром і деякими фруктами вони залюбки поласують, але не варто зловживати. Не можна їжакам горішки, сухофрукти та виноград.
Ще один поширений стереотип про їжаків — те, що вони запасають гриби і яблука. Саме такими їх зображають у дитячих книжках. У Анастасії з друзями є своя теорія появи цього стереотипу: «У цьому винен Михайло Пришвін, російський поет, який одним із перших написав розповідь про те, як у нього жив їжачок, який бігав, наколював яблука собі на голки й тягав їх кудись, щоб поїсти».
Їжаки не є основним джерелом сказу для людей, випадки інфікування хворобою дуже рідкісні. Анастасія додає, що підтвердження сказу в самих їжаків також не фіксували.
Насправді їжаки — доволі безпечні тварини, але можуть і вкусити: «У нас є знайомий, який сидів на лавці, до нього підійшов їжак і вкусив за ногу. Ми з нього досі сміємося. Зазвичай їжак або втече, або згорнеться в шар, щоб захистити себе. Щоб він кусав когось за ногу, це має бути дуже “відморожений” їжак».
Зі слів Анастасії, агресія для їжаків — це розпустити свої голки, а кусатися — це не про них.
«Допомогти їжакам, а потім повернути у природу»
Річний цикл їжака починається навесні, коли вони прокидаються зі сплячки. Ці тварини адаптовані до змін сезонів, але все одно потребують сприятливих умов, щоб вижити.
«Навесні з’являються “проблемні” їжаченята — сироти, наприклад. А далі ми вирощуємо їжаків до сьомого місяця. Потім йде невелике затишшя, поки їжаченята підростають. Другий сезон розмноження — восени — це пізні їжаченята, й вони, зазвичай, слабші. Восени більше шансів отримати недогодованих їжаків, маленьких, занадто худих, а вони мають набрати вагу до зими», — пояснює річний цикл їжаків Анастасія.
Сплячка починається восени, коли температура знижується до 5–10°C тепла. Перед сплячкою їжаки активно набирають вагу, накопичуючи жир, який слугуватиме джерелом енергії протягом усієї зими.
«Якщо жиру недостатньо, наприклад, тваринка важить менш як 700 грамів, то він вийде зі сплячки раніше або помре уві сні. Основне наше завдання — допомогти їжакам набрати вагу, а потім повернути у природне середовище», — пояснює Анастасія.
Найскладнішим у своїй справі дівчина називає вигодовування їжаченят. У середньому необхідно годувати зі шприца раз на кілька годин по п’ять їжаченят, а потім ще кожному помасувати животики. Для волонтерів це постійна втома й недосип: «Ти не можеш ані працювати, ані спати, нічого взагалі не зможеш. Ти просто мрієш помити голову й поспати».
Щоб ділитися своїми думками й емоціями від вигодовування їжаченят, дівчина у 2018 році створила Telegram-канал. Зараз там зібралася ціла спільнота любителів їжаків, які очікують на нові пости й відео. Багато підписників ділилися з авторкою каналу, що такий контент допомагає їм триматися психологічно.
Активний сезон догляду за їжаками триває з квітня до листопада. Після відгодування їжаченят зооволонтерам стає легше — до них надходять лише поранені або недогодовані: «У мене була старенька їжачиха — Мотря, яку я два тижні годувала. Але потім вона прийшла до тями й стала дуже активна. І я зрозуміла, що немає сенсу її тримати вдома, бо з нею все окей вже. І я її відвезла в Івано-Франківськ до доброї людини на ділянку».
Загалом команда ППЇ з трьох людей протягом 2024 року допомогла 106 їжакам. «Їжарня» співпрацює з кількома клініками в Києві, де є ветеринари, які спеціалізуються на їжаках. Але загалом в Україні знайти таких фахівців важко. Тому Анастасія разом із друзями дистанційно пояснюють, як можна допомогти тваринам.
«Для більшості людей їжаки — просто загадка»
«У кожного їжака свій характер, деякі бувають відлюдкуватими, й із ними простіше прощатися, а ручних складніше відпускати на волю. Їжаки дуже класні, — говорить волонтерка, — для більшості людей вони просто загадка. А коли ти вже потримав його у руках, то знаєш, які в нього лапки, який хвостик, розрізняєш їх між собою за мордочкою. Коли я в матері на хуторі зустрічаю їжака, я його впізнаю, якщо це хтось із моїх “випускників”».
Їжаки навіть впливають на долі людей, яким трапляються. Одна жінка з Полтавщини знайшла пораненого їжака, але через нього в родині виник скандал — свекруха й чоловік були проти, й ледь не дійшло до розлучення. Жінка приїхала до Анастасії в Київ, щоб передати їжака на лікування. Після того як тваринка одужала, ця жінка забрала його собі — вона нарешті переїхала від свекрухи в інше місто. І вважає, що саме їжак вплинув на її переїзд.
Є кілька складних кейсів — в одну із лікарень принесли їжачиху в тяжкому стані: її голки були залиті клеєм, а статеві органи пошкоджені. Анастасія переконана, що з тваринки познущалися люди. Її вилікували, але хірург зробив висновок, що їжачиха більше не зможе народити, а лише ризикує загинути після спарювання. Тому її вирішили стерилізувати.
«Тепер така childfree-їжачиха бігає на волі Києвом. Ми убезпечили її, дали їй більше шансів на виживання», — ділиться зооволонтерка.
Інша їжачиха Клавуня отримала сильні поранення мордочки — у неї не було ані очей, ані можливості дихати. Ветеринари пропонували її приспати. Але керівник ГО Кирило Талер не погодився на цей крок, тваринці вирішили зробити операцію із пересадки шкіри. На жаль, вона не пережила постопераційну тромбоемболію (гостре закорковування кровоносної судини — прим. DIVOCHE.MEDIA).
«До своєї смерті вона прожила декілька щасливих місяців. Я знаю точно, що їй було цікаво. Вона бігала, всім цікавилась. Взагалі дуже класна була тварина. Такі ситуації бувають, і доводиться ухвалювати складні рішення», — згадує Анастасія.
«Не варто очікувати від дикого їжака любові до людини»
Дівчина каже, що в «Їжарні» є локальний жарт — вони люблять погрожувати своїм друзям, що подарують їжака. Хоча деяких тварин і справді прилаштовують у нові родини
«Виходить на кшталт тендера — кому їжака? Якісь друзі-знайомі відгукуються і беруть собі. Або, наприклад, коли сезон їжаченят пройшов, вони вже виросли і їх треба десь випустити. Теж виходить жартівливий тендер — у кого будуть випускатися їжаки? Намагаємося випускати в гарних умовах, на закритих ділянках, де не буде великих собак, автомобільної траси, десь у селах або в приватному секторі», — каже волонтерка.
Найкраще їжаки живуть на земельних ділянках, тому серед нових господарів обирають мешканців приватних будинків. Тримати цих тварин у квартирі дуже складно, адже необхідно мати великий вольєр — що більше, то краще. Водночас на постійній основі тримати декількох їжаків важко, адже за природою вони одинаки, тому починають конфліктувати.
На завершення волонтерка радить не чіпати зайвий раз диких їжаків — вони самі впораються: «Дикий їжак — це не найкращий вибір домашнього улюбленця, якщо хочете милу тваринку. Не варто очікувати від їжака любові до людини».
Анастасія не хоче створювати тренд на диких їжаків, адже головне завдання волонтерів після надання допомоги — відпустити їх на волю.
Якщо ви натрапили на їжака, який потребує допомоги, то спочатку зверніться до ветеринарної клініки. У Києві фахівці, які спеціалізуються на їжаках, працюють у клініках «Умка», «Екзовет», «Ветеринарній клініці імені Інни Васильковської».
Якщо в їжака є рани, то їх оброблять та зашиють, якщо зневоднення, то зроблять підживлювальні уколи. Можете через соцмережі зв’язатися з Анастасією та з «Першою приватною їжарнею» — волонтери консультують і надають необхідну інформацію щодо догляду й харчування, можуть надіслати в інші міста корм і ліки.
