У збірній США з біатлону ще з 1990-х років існує культура сексуального насильства та домагань з боку тренерів та інших осіб, які мали владу над спортсменками. Ці випадки часто ігнорувалися або виправдовувалися керівництвом, яке більше зосереджувалося на досягненні медалей, ніж на безпеці спортсменок.
Багато біатлоністок, зокрема колишні олімпійки, розповіли Associated Press, що через це вони були змушені достроково завершити свої спортивні кар’єри. Натомість їхні кривдники «підіймалися кар’єрними сходами».
За словами жінок, вони скаржились на домагання та насильство менеджеру національної збірної США Максу Коббу, який згодом став генеральним директором Асоціації біатлону США, а зараз є генеральним секретарем Міжнародного союзу біатлоністів, проте він проігнорував заяви.
Серед постраждалих — дворазова олімпійська чемпіонка Джоан Вайлдер, яка пережила спробу сексуального насильства з боку свого тренера в 1990 році. Тоді для підготовки до першого в історії жіночого спринту з біатлону на Олімпійських іграх тренером жіночої збірної США найняли німецького біатлоніста Вальтера Піхлера, бронзового призера Олімпіади 1984 року. Одного вечора у тренувальному таборі в Монтані, коли вся команда вирушила на вечірку, а 20-річна Вайлдер пішла спати раніше, до неї в кімнату зайшов Піхлер, притиснув до підлоги і намагався змусити зайнятися сексом. Вона вигнала тренера з кімнати, а потім повідомила про напад Коббу, однак той виправдав поведінку Піхлера «незнанням законів та культури США».
«Я пам’ятаю, як наполягала, щоб Макс Кобб відправив Вальтера назад до Німеччини, але розмова тривала недовго. Він сказав: “На отримання візи для Піхлера знадобилося два роки, а ми такі близькі до потрапляння на Олімпіаду. Нам потрібен їхній досвід, щоб добре виступити”. Я відчула, що мені дали зрозуміти, і це було боляче, що не варто шкодити команді, організації, Олімпіаді через дуже незручний “інцидент”. По суті мені сказали: “Заткнися заради команди”», — розповіла Вайлдер.
Згодом вона зіткнулася з помстою за наполягання на звільненні Піхлера, її тимчасово виключили з Олімпійської збірної 1994 року, а потім виключили зі збірної перед Олімпіадою 1998 року, не повідомивши про це. Це поставило під загрозу її медичне страхування. За словами спортсменки, вона перенесла операцію на серці, тому втрата страхового покриття при вже наявному захворюванні була катастрофою. Коли жінка звернулась із цим питанням до Кобба, той запропонував їй написала листа в Олімпійський комітет США і сказати, що вона йде з біатлону. В обмін на це він пообіцяв продовжити медичний поліс. Після цього Вайлдер вирішила, що в неї більше немає сил боротися.
Інша спортсменка — срібна призерка молодіжного чемпіонату світу 2009 року Грейс Буто — через сексуальне насильство намагалась вчинити самогубство.
У 2003 році, коли Буто було 12 років, вона почала займатися у Центрі зимових видів спорту штату Мен, де іноді тренується збірна США. Наступного року дівчинка почала займатися біатлоном, а коли їй виповнилося 15, почала працювати з тренером Гері Колліандером. За словами жінки, Колліандер приділяв їй багато тренерської уваги, але також часто обіймав. Її батьки розлучилися, і вона рідко бачила свого батька, тому цінувала його підтримку. Чоловік, який на той момент був на 15 років старший за Буто, часто запрошував її до себе додому: «масував ноги і спину, тер сідниці». Коли біатлоністці виповнилося 18 років, тренер почав схиляти її до сексуальних пестощів та орального сексу. Буто сказала, що благала його припинити, але Колліандер проігнорував її слова, а також пригрозив, що її біатлонна кар’єра закінчиться, якщо вона розповість про це комусь.
Спортсменка впала у важку депресію і почала різати себе. У вересні 2010 року психотерапевтка спортсменки Паулі-Рітц зв’язалася з Колліандером і попросила його припинити її тренувати. Він зробив це лише після того, як у жовтні того ж року Буто госпіталізували з передозуванням антидепресантами.
Буто надіслала листа на адресу правління Центру зимових видів спорту штату Мен про зловживання Колліандера, але, за її словами, розслідування не було.
Також Буто розповіла, що з 2007 року її домагався тодішній тренер юніорської збірної США з біатлону Владімір Червенка з Чехії. За словами спортсменки, він пестив її сідниці та ноги, а також хапав інших дівчат і «погладжував на удачу». Буто двічі повідомляла про ймовірне насильство з боку Червенки представникам біатлону США. Їй відповіли, що проблеми серйозні, але вона повинна оприлюднити свою скаргу, щоб Червенка міг захистити себе. Згодом Буто зіткнулася з помстою Центру зимових видів спорту штату Мен, який відмовив їй у тренуванні та припинив фінансування обладнання, подорожей, житла для спортсменів та інших витрат, пов’язаних зі змаганнями з біатлону в США. Згодом центр погодився виплатити 75 тисяч доларів, і Буто пішла з біатлону.
У 2016 році Колліандер влаштувався до паралімпійської збірної США, де досі обіймає посаду заступника директора з підготовки до Ігор у лижному спорті.
Макс Кобб заперечив звинувачення жінок щодо відсутності заходів з його боку, запевнивши, що протягом 33 років, які він пропрацював зі збірною США з біатлону, безпека спортсменів завжди була для нього важливою. Водночас він відмовився від інтерв’ю, зазначивши, що це порушення правил SafeSport (Центр безпечного спорту США — прим.ред.).
Проте незалежне розслідування, замовлене організацією, виявило, що біатлоністки національної збірної США стикалися з «мізогінією» під час змагань і боялися помсти, тому мовчали.
- Раніше Міністерство юстиції США оголосило, що виплатить 138,7 мільйона доларів компенсації американським гімнасткам, які постраждали від сексуального насильства та домагань з боку колишнього лікаря збірної США зі спортивної гімнастики Лоуренса Нассара.
- Лоуренс Нассар — колишній американський лікар-остеопат, який протягом 18 років працював у Жіночій національній збірній США з художньої гімнастики. Майже два десятиліття під виглядом надання медичної допомоги він вчиняв сексуальне насильство щодо сотень дівчат і молодих жінок. Серед жінок, які заявили про домагання лікаря, золоті олімпійські медалістки Сімона Байлз, Алі Райсман та МакКайла Мароні. Їхні свідчення, зокрема, лягли в основу вироку Нассару. Наразі відомо, що від його дій постраждали щонайменше 265 молодих жінок та дівчат.
- 7 грудня 2017 року Нассара засудили до 60 років позбавлення волі після того, як він визнав себе винним у зберіганні дитячої порнографії та фальсифікації доказів. У 2018 році екслікаря засудили додатково до 175-річного ув’язнення за сексуальне насильство над неповнолітніми. У 2021 році генеральний інспектор міністерства юстиції США дійшов висновку, що ФБР припустилося «численних фундаментальних помилок», коли отримало звинувачення щодо Нассара у 2015 році. Розслідування було розпочато лише після скарг на бездіяльність ФБР.
Фото: Aaron Doucett: Unsplash
