У Києві 5 грудня стартує фестиваль «Вечори французького кіно», де вперше в Україні покажуть профеміністичну стрічку «Балконетки».
Цей фільм — оригінальне поєднання комедії, фентезі та горору від режисерки та акторки Ноемі Мерлан, зірки фільмів «Портрет дівчини у вогні» й «Тар». Сценарій написано у співпраці з Селін С’яммою (режисерка і сценаристка «Портрета дівчини у вогні»).
Сюжет картини розгортається в розпал спекотного літа в Марселі. Три сусідки — письменниця, вебкаммодель та акторка — спостерігають з балкона за життям сусідів, доки невинна вечірка не перетворюється на криваву пригоду. Окрім Мерлан у стрічці зіграли Сухайла Якуб («Екстаз») та Лукас Браво («Емілі в Парижі»).
Про роботу над фільмом розповіли членкині команди та кінокритикині. Їхні думки та враження спеціально до української премʼєри зібрало DIVOCHE.MEDIA.
Реальне підґрунтя та горор
Режисерка Ноемі Мерлан розповіла ScreenDaily, що ідея історії має реалістичне підґрунтя. Вона народилася після роботи у «Портреті дівчини у вогні» у 2019 році, коли рух #MeToo почав набирати обертів.
«Мої погляди на світ змінилися — на патріархальне суспільство і на моє власне життя, — каже Мерлан. — Я почала бачити те, чого раніше не помічала».
Це залишило її з відчуттям «задушення» і спонукало «залишити все позаду та втекти» зі стосунків, у яких тоді перебувала. Вона переїхала до своєї давньої подруги Кодреану та її сестри.
«Ми проводили дні, обговорюючи це пробудження, яке ми переживали щодо наших стосунків із чоловіками, наших бажань і тіл, — говорить Мерлан, яка використала цей час як основу для “Балконеток”. — Я хотіла зняти фільм про цю сенсацію, про те, як жінки колективно відвойовують свої тіла та життя».
Фільм торкається важких тем, зокрема сексуального насильств, попри це сценарій «Балконеток» ґрунтується на комічній основі.
«Гумор — це спосіб, за допомогою якого ми проходимо крізь травматичні дискусії та ставимо ці трагічні переживання на певну дистанцію, щоб опанувати їх», — зазначає режисерка.
Жанр горору з’явився у фільмі не просто так. Мерлан говорить, що таке кіно надихало її у молодості, зокрема згадує про корейські та японські фільми, такі як «Переслідувач» і «Вбивця». Посилаючись на інших натхненників, зокрема Педро Альмодовара та Квентіна Тарантіно, Мерлан наголошує, що зображення екстремального насильства на екрані також стало для неї способом боротьби з агресією в реальному житті.
«У такому насильстві та вульгарності на екрані є щось визвольне, що жінки не мають свободи виразити в реальному житті. Тож давайте принаймні відобразимо це у фільмі», — каже вона.
Режисерка змогла заразити своєю ідеєю й акторок, які стали її партнерками у кадрі. Акторка Санда Кодряну, яка грає письменницю Ніколь, на Лондонському кінофестивалі розповіла, що була у захваті від сценарію фільму від самого початку, бо це історія про жіночу свободу та яка вона сьогодні.
Відгуки критикинь
Вперше фільм був показаний на Каннському кінофестивалі, де змагався за Queer Palm. Саме звідти свою рецензію написала редакторка видання Collider Емма Келлі: «Якщо дивитися на попередні роботи Мерлан і С’ямми, такі як “Портрет дівчини у вогні”, важко уявити, що ця пара створить комедію, яка викликає сміх до сліз. Хоча в сценарії є кілька блискучих реплік, справжній гумор фільму народжується з взаємодії трьох чудових головних персонажок. Наприклад, хоч Еліз і представлена як сексі-білявка в обтислій сукні, Мерлан швидко руйнує цей стереотип. Три акторки у цьому фільмі також не мають ілюзій, що вони повинні мати ідеальний вигляд у кожному кадрі».
«Фільм намагається донести цілком очевидну думку: жінки не повинні ставати жертвами зґвалтувань чи вбивств, незалежно від того, наскільки вони оголюють своє тіло чи які стосунки їх пов’язують із кривдниками, — зауважила кінокритикиня Леслі Фелперін у рецензії для The Hollywood Reporter. — У стрічці також порушується тема подружнього зґвалтування, і це показано навіть більш відверто, ніж напад на Рубі. І є щось зворушливе в тому, наскільки фільм підтримує позитивне ставлення до тіла: героїні у виконанні Мерлан і Якуб без сорому оголюються, коли це відповідає їхньому настрою, а поруч із ними з’являються й інші персонажі, які також не бояться прийняти себе».
Вперше фільм покажуть у Києві 9 грудня. Згодом він вийде у всеукраїнський прокат.
