У видавництві «Лабораторія» невдовзі вийде друком книжка «Летить лелека. Книжка-антистрес для батьків» педіатрки-неонатологині Марини Шакотько.
У ній авторка доводить, що освічені, спокійні та впевнені батьки, які вчасно адаптуються до нових умов — це найкращий внесок у здоров’я дитини. Зазвичай разом з усвідомленням своєї нової ролі у майбутніх батьків з’являються перші тривоги й незліченна кількість запитань: які потреби має новонароджена дитина і як їх задовольняти? Як протікатимуть пологи і що буде відбуватись з мамою, плодом і партнером на кожному з цих етапів? Як підготувати простір для народження малюка? Які лікувально-діагностичні процедури варто обов’язково робити дитині в перші місяці життя і чому, а які симптоми і стани — не потрібно лікувати взагалі? Як налагодити грудне вигодовування і що робити, якщо материнство не приносить радість?
Після 17 років практичної роботи та 15 років власного батьківства Марина Шакотько сформувала практичні, науково обґрунтовані поради та відповіді на найбільш поширені запитання, щоб подорож батьківством була впевненою і спокійною.
Публікуємо уривок.
Народження малюка — сповнений хвилювання й радості момент у житті родини! Ось маленьке Диво вже вдома, всі тривоги і переживання, пов’язані з пологами, — позаду! Але замість щастя і насолоди мама відчуває смуток, тривогу і навіть апатію. Здавалось би, все добре, потрібно радіти, а настрій зовсім інакший! Хочеться плакати і нічого не робити, а догляд за малюком виконується «на автоматі».
Такий емоційний стан називають «бебі-блюз» (англ. baby blues). Якщо перекласти дослівно — «дитячий сум», але тут про сум материнський, а не малюковий. Про післяпологовий сум.
Американська Асоціація вагітності визначає «бебі-блюз» як «синдром сумної мами». За даними асоціації, з цим станом стикаються близько 80 % жінок-породіль. Звичайно, у кожної жінки він має різний ступінь вираженості.
Чому так трапляється?
Жодна вагітна жінка не планує цього стану. І навіть якщо почує, що він з кимось трапився — подумає, що ця історія точно не про неї. Але! Відчуття, які переживає породілля в перші тижні після пологів, не контрольовані. Бебі-блюз трапляється незалежно від того, наскільки бажаною й планованою є дитина. Не має він нічого спільного і з віком жінки, умовами її життя, кількістю дітей у родині. І точно не корелює з поняттям «погана мама». Це стан адаптації жіночої психіки до нових умов і обставин життя.
Підґрунтям для цього стану є:
- Гормональна перебудова. Як ми вже говорили, з народженням дитини перестає функціонувати плацента — потужний ендокринний орган вагітної жінки. Як наслідок, у мами знижується рівень прогестерону, естрадіолу, а натомість зростає рівень окситоцину й пролактину. Кожна жінка щомісячно переживає гормональні коливання і знає, як вони відображаються на її настрої і самопочутті. А тут — справжній гормональний апокаліпсис! Звичайно, щоб адаптуватись до нього, потрібен час.
- Зміна звичайного життєвого устрою. Після народження дитини життя ніколи не буде таким, як раніше. Це факт, і найбільше він стосується мами малюка. Народження дитини вносить найбільші корективи в життя саме породіллі. Воно змінюється кардинально. Тож не дивно, що в якийсь момент жінці починає здаватися, що вона сама собі не належить. Все, що вона може робити, спрямовано на задоволення потреб малюка, а її власні потреби і бажання відсуваються на другий план, і здається, що так буде постійно. В перші тижні після пологів жінка переживає емоційний і фізичний стрес, який не завжди може корелювати з відчуттям радості від народження дитини, навіть дуже бажаної й очікуваної.
- Зміна фокусу уваги. Протягом 9 місяців вагітна жінка була в центрі уваги всієї родини: всі піклувалися про її почуття і фізичний стан. Народження малюка різко зміщує фокус уваги з мами на дитину. Потреби мами перестають хвилювати інших: усі питання і турбота — про дитину. Наприклад, родичам легко запропонувати обмежувальну дієту мамі, і нікого не хвилює, як вона має її дотримуватись — головне, щоб дитині було добре. Сон, харчування, почуття і емоції мами відсуваються на другий план уже не тільки самою мамою, але і її близьким оточенням. Це може викликати у жінки відчуття знецінення і суму за тим, як було колись.
- Усвідомлення відповідальності. В певний момент жінка усвідомлює відповідальність, яка лягає на її плечі з народженням дитини. Малюк повністю залежить від мами як у фізичному, так і в психологічному сенсі. Велика кількість різних, іноді взаємно суперечливих порад стосовно здоров’я і догляду за малюком викликають у мами сумніви, чи зможе вона впоратись і чи не зашкодить дитині. Чи робитиме все так, щоб дитині було найкраще? Чи буде «хорошою мамою», чи зможе зорієнтуватися в складній ситуації, чи не пропустить нічого важливого, чи не зашкодить малюку? Страшні історії від знайомих і з медіапростору про те, що хтось захворів, травмувався або просто мав певні проблеми, тільки посилюють емоційну напругу. Тому жінка може відчувати занепокоєння, навіть якщо в моменті з дитиною все добре і ніяких проблем немає.
- Ідеалізація материнства. Привіт, соцмережі. Картинки успішної доглянутої жінки, що тиждень тому народила й уже повернулась до свого блогу, роботи або просто транслює «успішний успіх», створюють відчуття значної невідповідності між тим, що відбувається з мамою, і тим, що вона бачить в інтернеті. І звичайно, виникають відчуття, що саме з нею щось не так. Але те, як відновлення відбувається в улюбленої блогерки, подруги чи сусідки, не має бути орієнтиром. Тим паче що ніхто достеменно не знає, що відчувають ці люди насправді й чи відповідають ці відчуття тому, що вони транслюють у мережі. Згадаймо також, що в нашому суспільстві ділитись негативними емоціями — не дуже звична справа.
Симптоми «бебі-блюзу»
Я опишу переживання, властиві породіллям при цьому стані. Не обов’язково жінка має відчувати всі ці емоції — все індивідуально і залежить від вираженості синдрому:
- емоційна нестабільність
- плаксивість
- відчуття підвищеної втомлюваності
- дратівливість
- відчуття тривоги, туги, журби, жалю до себе
- відчуття провини за те, що немає радості материнства
Відчуття провини за цей стан мають практично всі мами. Головою жінка розуміє, що все добре і потрібно радіти дитині, але емоційної радості не відчуває. І картається за це, сварить себе, порівнює з іншими жінками і часто соромиться поділитись своїми переживаннями. Насправді визначено, що «синдром сумної мами» є нормальним адаптивним станом. Організму мами потрібно трішки часу, щоби перемкнутись на материнство і відчути його радощі. Тому не слід соромитись цього стану, а натомість варто розуміти, що він природний, і просити про допомогу, щоб швидше його подолати.
Важливою відмінністю «бебі-блюзу» від післяпологової депресії є те, що жінка має сили, ресурси доглядати за дитиною і своїм здоров’ям. У цьому стані породілля не нашкодить ні собі, ні малюку.
Як упоратись із «бебі-блюзом»?
Важливо розуміти, що це природний стан, який у більшості випадків минає самостійно. Психічний і фізичний стан жінки адаптуються до нових умов, гормональний фон стабілізується, і післяпологова меланхолія минає. Потреби в лікуванні немає, але дуже важливо усвідомлювати, що відбувається. Так можна уникнути відчуття провини і почуватися набагато комфортніше.
Кілька порад, щоб максимально лайтово пройти цей стан:
- зняти з себе всі очікування, робити те, що виходить, і не порівнювати себе з тією, що була до пологів чи з кимось іншим,
- висипатися, використовувати кожну нагоду, щоб відпочити поруч з малюком, за принципом «і нехай весь світ зачекає»,
- максимально просити про підтримку родичів і близьких: погуляти з малюком, покупати його, поскладати дитячі речі, приготувати їжу. Все, що можна, щоб мати хоч трохи часу на себе,
- скоротити час у соцмережах,
- запастись терпінням. Цей стан мине, потрібно тільки дати собі трішки часу.
