Я не знаю, чи ви дивитесь серіал «Ведмідь» (The Bear), третій сезон якого вийшов нещодавно, але це єдине продовження історії на ТБ, тобто в мережі, на яке я чекала з минулого року. У драматично-комедійному серіалі розповідається про молодого та одержимого успіхом чиказького шефа і заклад, що лишив йому старший брат, який скоїв самогубство. Комедійний цей серіал винятково для тих, хто розуміє, що у непрості часи сміятись можна над чим завгодно, зокрема над суїцидом та смертю. Мені дуже боляче і смішно. Особливо від серії «Рибні страви» другого сезону про родинне святкування, яке надто нагадує мої сімейні зустрічі.
Я люблю цей серіал не лише через головного героя Кармі, персонажа Джеремі Аллена Вайта, який грав у «Безсоромних» (Shameless). Тепер розтягую його, серія за серією, через історію родини, яка нагадує мою. Але цього разу мова про інше. Кармі має незвичну для Голлівуду зовнішність, він невисокий, не випромінює впевненість через ідеальну посмішку і не несе вайбу головного друга Оушена Бреда Пітта. Він не має шарму Джорджа Клуні.
Декілька років тому, приблизно тоді ж, коли «Ведмідь» вийшов на екрани, почалась ера hot rodent men. Час популярності чоловіків, які беруть не токсичною маскулінністю, накачаністю м’язів, шармом, за яким ховаються злочини та абʼюзивні нахили (типу Джонні Деппа). Ідеально під стиль hot rodent men пасує той самий Джеремі Аллен Вайт або Джош О’Коннор — молодий Чарльз у «Короні» та поганий хлопчик у «Суперниках», фільмі-розігріві до Вімблдону. Інтернет каже, що такі чоловіки трохи схожі на мишей та пацюків, як-от Джош нагадує Ремі з мультфільму «Рататуй», а його колега Майк Файст із «Суперників» — мишу Стюарта Літтла з мультику 90-х.
Порівняння чоловіків зі щурами — нова версія порівняння чоловіків із золотистими ретриверами. Знаєте цей тренд? «Красені-гризуни, як правило, більш стрункі, аніж м’язисті, з більш змарнілими, незграбними рисами обличчя», — пишуть у Dazed. — Вони часто не є традиційно красивими, але це лише робить їх ще більш гарячими».
Не факт, що це поширюється на чоловіків у наших кліматичних умовах. У тих, де припікає від спеки та розуміння того, що війна може тривати довго, а повістка — наздогнати будь-якої миті. В нас вимоги мінімальні, здається, аби не завдати більше стресу. Класними чоловіків робить здатність не зникати на тиждень. Оце дійсно гаряче.
Подруги співчутливо слухають мої історії: «Спробуй знайти чоловіка, який не одружений, не виїхав, має час і сили на щось серйозне, розмовляє українською і не є сектантом “всьо-не-так-однозначно”». Я пробую. Приходжу на побачення з хлопчиком у тілі чоловіка, який поставив найкращу фотку на аватар, і вона дійсно непогана. Я домальовую йому образ, адже ми заметчились у Pure, де люди свідомо вибирають, що їх заводить, а чоловіки ще й платять за користування додатком. Платять і пишуть в описі діч, ще й російською інколи. Наприклад: «Круто, когда кончил на живот. Грустно, что на свой».
Інший писав мені таке:
- Як ти ставишся до сексу з condom? Просто перевірити, чи між нами щось буде.
- Ну, між нами точно буде condom, — відповіла я.
Згодом заблокувала його. Бо після пропозиції посипались фото приладдя, на яке буде вдягнутий презерватив.
З такими темпами й моїми вимогами у чорному списку буде більше людей, ніж у мене — шансів зустріти когось адекватного. Я жаліюсь на свої недодосягнення другу: за тиждень у мене було три взаємодії, й жодна не стала успішною. Він дає пораду, але спочатку закінчую історію.
Спроба перша. Я бачу свого недільного дейта, і він не дотягує до hot rodent men. У нього кошлатиться брудне волосся, а футболка не свіжа і пожмакана. Я ж 30 хвилин обирала, що одягнути, але для мене це завжди важливо. З першого погляду розумію, що фото було надто хороше, та між нами не буде нічого більшого за коротку розмову. Не кажу про це одразу, ми дві години пʼємо каву, я пробую баскський чизкейк у новому закладі. Та це не робить мене хорошою людиною, я просто ще не вмію швидко в обличчя казати людям: «Знаєш, мені вистачило пʼяти хвилин, аби зрозуміти, що нічого не вийде». Ми говоримо про кіно, роботу та вигорання і він здивовано промовляє: «З тобою так цікаво, що я забув, що хотів спитати». А я показую йому тільки третину свого режиму чесності, а рівень жорсткості жартів не дотягує до середнього. Що жорстокіше — сказати людині одразу, що діла не буде, чи після того, як ви потеревенили дві години? Я ще не знаю. В кінці він проводжає мене до метро (в яке я не сідаю) і питає, чи ми ще побачимось. Я нарешті кажу: «Ні».
Порада мого друга: сказати було варто одразу. Зекономити час.
Спроба друга. Цей man знаходить мене у черзі до туалету відомого київського закладу, де цього літа можна побачити усіх зірок — від глав американських місій до керівників видань, журналістів-фотографів та американців, які приїхали воювати за Україну. Один із них зачіпає мене своїм «yes, maam», і я думаю, що секс із такою фразою мене б влаштував. Ми надто довго (два дні) переписуємось, моє збудження наростає, і за 20 хвилин до побачення він пише: «А приходь із подругами у бар, ми тут з пацанами». Maaan, тобі що, 21?
- «Всі мої подруги або вже мають чоловіка чи хлопця, або в них свої плани на вечір».
- «Справедливо», — відповідає він, але потім мовчить і скасовує побачення за 15 хвилин до самого його початку.
Я розлючена, про що кажу одразу, і він виправдовується фразою «life happens».
- No, man, your poor planning happens. If you knew you’d be with your buddies, why the heck tell me you wanna meet? I could have done some other stuff.
Що в перекладі українською мало б звучати як: «Ти витратив мій час на очікування і вкурвив тим, як просто зміг все скасувати».
Він відповідає, що я надто переймаюсь, що у мене small brain і мені треба подорослішати. Те, що ти приїхав воювати в Україну, не робить тебе вищим. Форма військового не робить із тебе порядної людини. Я посилаю його до біса і ставлю емоджі «жабка». Щось він, мабуть, означає для зумерів, але я просто обираю його через кринжовість всієї цієї ситуації.
- Ну він, звісно, мудак, — погоджується мій друг.
Я все ж приходжу в бар, бо це мій улюблений бар, а він тут — просто гість, і спостерігаю кількох чоловіків, які часом вигулькують у моєму інстаграмі з питанням «Шо ти?». Іноді вони пишуть вночі, а я прокидаюсь від тривоги (повітряної, не внутрішньої) і бачу ці повідомлення. Зранку листування не оновлене, значить — прокинувся і видалив. Але я все одно відповідаю: «А ти шо?» Я називаю цих чоловіків «шотижневики» і думаю продати неймінг «Сільпо».
«Шо ти?» не означає запрошення до спілкування. Це як лайк у сторіз — означає абсолютно нічого. Інша справа, коли той самий тіп пише: «Як ти взагалі?» Тоді можна розкрити душу і сказати: «По-різному, іноді — легше, іноді — тяжко, якось так». І на це він взагалі не відповість. Певно, вивалила надто багато.
Спочатку думаю, що в наші часи питати іншу людину, як у неї справи, — вже великий крок уперед. А потім згадую, скільки грошей і хвилин я витратила на терапію, на те, аби жити якісніше, і запитую себе: відколи чоловіки, які пишуть «шо ти?», — це все, на що я погоджуюсь?
- Чого ти насправді хочеш? — питає друг.
Чекай, є ще третя спроба. Ще одна історія з серії «що нового у світі побачень?», які я наче збираю, аби потішити людей у міцних, довгих, стабільних стосунках. З одним чуваком я переписувалась на хвилі бажання фліртувати та піти на побачення. Це зараз трапляється дуже рідко. Було зухвало, цікаво і точно йому сподобалось. Та й мені сподобалось.
Він чесно сказав, що зараз не зацікавлений у стосунках, тому просто спить інколи з кількома дівчатами, йому вистачає цих пригод. На інше часу немає. Він за безпеку, довідки й згоду, і я йому цікава — за спілкуванням та моїм сторіз. Він запропонував зустрітись і, якщо буде іскра, спробувати щось більше. Наприклад, обмінятись довідками. Через одне нещасне «ти мені цікава» я погоджуюсь.
«Згода», — думаю я. Мій контекст теж не казка. Проживання горя (подвійного) через нещодавню втрату батька і мами, про яке я не кажу кожному. Ми тиждень не спілкуємось. Я зайнята відстежуванням свого стану, налаштуванням сну, написанням тексту та взагалі своїм життям, а він, мабуть, — своїми пригодами. Щодня я сумніваюсь все більше, чи це мені підходить.
Я включаюсь емоційно у стосунки навіть із продавчинею абрикос біля дому, запамʼятовую колір футболки баристи, який ділиться новинами життя за 56 секунд, поки робить каву, відчуваю зміну настрою друзів і дійсно цікавлюсь, чи можу допомогти. Meh, мабуть, цей варіант таки не для мене: я буду надто багато переживати й порівнювати себе з іншими його партнерками. На останній хвилі ентузіазму запрошую його на вино, яке вже не пʼю, але він каже, що взяв час на відновлення. А потім я бачу його онлайн у Pure. Ой, все.
Декілька днів тому моя манікюрниця говорила про того, кого шукає, і я згадала, що рік тому написала список побажань до майбутнього партнера. Там було щось про те, що він хоче родину (можна не зараз). Що він має кілька хобі. Що він ходить або принаймні не зневажає терапію. Один із «шотижневиків» якось сказав, що не довіряє терапевтам, на що я відповіла, що не довіряю людям, які зникають на два тижні.
Класно, якби майбутній партнер вмів дбати про когось: брати/сестри, тварини, рослини. Вже пожив сам і знав, як створюється чистота і догляд за домом, вмів прибирати або обирав наймати когось, і розумів, що це час і затрати. Мені все одно, чим він буде займатись, аби йому було норм. Робота — це іноді просто робота. Або, може, він мав стабільне, хороше, дитинство і живих, емоційно зрілих батьків? Знаю, знаю, печеного льоду забажала, та ще й у Петрівку.
- То тобі, походу, не потрібні стосунки чисто для сексу?
- Блін, мені треба секс, але я не хочу, аби він мав секс з іншими.
- То хай бреше?
- Ні, хай не бреше, але й не має інших партнерок.
- Не знаю жодного чоловіка, який би погодився мати ексклюзивний секс і не бути при цьому в стосунках. В цьому вся суть — мати можливість вільно бути з кількома жінками одночасно.
- Це дуже тупо, але, здається, я просто підлаштувала свій запит під наявний ринок.
Зрештою я залишаюсь зі смутком у душі й практичним чоловічим напуттям влаштовувати «нульові зустрічі» з чоловіками перед справжнім побаченням. Так я матиму 30 хвилин на оцінку вайбу і зможу потім онлайн сказати своє враження.
- Якщо щось співпаде, ви можете зустрітись ще. А якщо ні — це 30 хвилин, а не цілий вечір, який у разі поразки залишає тебе з фрустрацією. Можеш навіть зробити експеримент та організувати собі тиждень побачень, по два-три на день.
- Два-три, ти що, я не хочу так багато.
- Просто менше очікуй.
- Це як сказати людині з РДУГ, аби вона заспокоїлась і не смикала ногою.
Друг переглядає профайли чоловіків. Обирає одного, фото тільки зі спини. За декілька годин я відкриваю листування, чувак називає імʼя та надсилає чотири засекречені світлини. Переживаю, що там буде непотрібний мені член, але натомість бачу обличчя свого колеги, діти та дружина якого у Великій Британії. Заблокувати! Швидше! Відкидаю телефон на край ліжка.
I don’t know. Можливо, я спробую нульові зустрічі. Наступного дня закінчую сезон «Ведмедя», плачу на сцені про родину і пишу в описі профілю: «Я не шукаю тільки секс, хочеться турботи, підтримки, цікавих розмов та адекватних стосунків (в якому б форматі вони б не були). Повага, кордони, українська❤️».
Оновити.
