У вересні вийде останній сезон серіалу HBO «Моя геніальна подруга», телеадаптація романів найзагадковішої письменниці сучасності Елени Ферранте.
Серія книжок розповідає про дружбу подруг Лену й Ліли — від бідного дитинства дівчат у післявоєнному Неаполі 1950-х до середнього віку.
Останній сезон серіалу, що складатиметься з 10 епізодів, продовжить оповідь про двох жінок на тлі політичних репресій та соціальних потрясінь в Італії у 1980-х роках, повідомляє Vanity Fair.
Усі епізоди зняла режисерка Лаура Біспурі (режисером попередніх сезонів був Саверіо Костанцо), яка прагнула додати натуралізму та емоційної близькості в останній розділ шоу.
Також у четвертому сезоні замінили акторський склад — замість молодих зірок серіалу Маргерити Маццукко (Лену) і Гаї Джираче (Ліла), які грали дівчат у перших трьох сезонах, знялися Альба Рорвахер («Химера»), яку тепер називають повним іменем Олена, та Айрін Майоріно.
Третім ключовим членом оновленого акторського складу став Фабріціо Джифуні в ролі Ніно Сарраторе, шкільного товариша Ліли та Олени, який перетворився на шахрая-інтелектуала. Ніно мав інтимні стосунки з обома подругами; в кінці третього сезону він спокусив Олену, і вона пішла від чоловіка і дітей.
Саверіо Костанцо почав розробляти серіал у 2016 році. Майже дев’ять років потому він так і не зустрівся жодного разу з таємничою Ферранте.
«У першому сезоні вона писала сценарій з нами. Я запитав її думку про деяких акторів, і це було неправильне рішення. Вона не режисер і має свій образ [персонажів], тому письменниці важко бути залученою. Крім того, вона свого роду привида, тому ви не можете по-справжньому вести з нею дискусію», — розповів Костанцо.
За його словами, до сценарію четвертого сезону Ферранте була менше залучена. На думку Костанцо, можливо, тому, що серіалом керувала режисерка Біспурі.
«Я пам’ятаю, коли Меггі Джилленгол зняла “Втрачену доньку”, Меггі сказала мені, що Ферранте надіслала їй електронний лист зі словами: “Що б ти не робила, все добре, тому що ти жінка, і я поважаю те, що ти маєш сказати». Лора могла вільно експериментувати з правилами шоу, і мені дуже сподобалося, як вона це зробила. Вона не хоче, щоб це було схоже на когось іншого, вона хоче бути собою. Саме це і є історією “Моєї геніальної подруги”», — додав Костанцо.
У четвертому сезоні Олена намагається поєднати різні сторони себе: бідної дівчинки, яка розмовляла грубим неаполітанським діалектом, амбітної письменниці-феміністки, яка зробила собі ім’я в інтелектуальних колах Мілана, дружини і матері, які опинилися у в’язницю сімейного життя, і чуттєвої людини, яка, здається, готова відмовитися від усього заради своєї дитячої любові до Ніно.
На початку нового сезону Олена каже: «Хоча на той час я писала і думала лише про жіночу самостійність, я не знала, як би я обходилася без його тіла, його голосу, його інтелекту».
За словами Біспурі, це головний конфлікт для Олени в четвертому сезоні.
«Вона пише про фемінізм, але в її особистому житті є проблема Ніно. Я вважаю, що Ніно — найбільш феміністична річ, яку Ферранте зробила у книжках, тому що я знаю багато жінок у своєму особистому житті — інтелектуалок чи не інтелектуалок — які вірили в таких чоловіків, як Ніно Сарраторе. Я думаю, коли ви побачите цей сезон, кожна жінка впізнає такого чоловіка», — зазначила вона, додавши, що Ніно є тим, «кого ми зараз називаємо фальшивим союзником феміністок».
Тим часом Ліла ще більше сплутується з Соларами, місцевими мафіозі-головорізами, які переслідують дівчат із дитинства.
- Раніше на Netflix вийшов серіал «Брехливе життя дорослих» за романом Елени Ферранте. За сюжетом, події відбуваються в 1990-ті роки в Неаполі, це історія про дорослішання 12- річної дівчинки Джованни, яка почула, що вона негарна.
- Наразі невідомо, хто саме криється за псевдонімом «Елена Ферранте», адже письменниця не дає інтерв’ю і зберігає свою анонімність від 1992 року, коли вийшов її перший роман. У 2016 році журналіст Клаудіо Гатті заявив, що Ферранте — це, можливо, римська перекладачка Аніта Раджа. Наступного року в Університеті Падуї провели дослідження, за результатами якого автором книжок назвали Доменіко Старноне, чоловіка Раджі. Проте подружжя заперечує свою причетність до Ферранте.
