Донька нобелівської лауреатки Еліс Манро розповіла про пережите у дитинстві сексуальне насильство та захист кривдника матір’ю

09.07.2024
2K переглядів
2 хв на читання
Донька нобелівської лауреатки Еліс Манро розповіла про пережите у дитинстві сексуальне насильство та захист кривдника матір’ю

Донька лауреатки Нобелівської премії з літератури, канадської письменниці Еліс Манро («Занадто багато щастя», «Ведмідь за горою») розповіла про розбещення вітчимом Джеральдом Фремліном, а також про те, що її мати залишилася з ним у стосунках, навіть дізнавшись про сексуальне насильство.

Про це Андреа Робін Скіннер написала в есе, опублікованому в Toronto Star.

За її словами, вітчим почав розбещувати її в 1976-му, коли їй було дев’ять років, а йому — за 50. Одного разу, коли Манро була у від’їзді, він «заліз у ліжко, де я спала, і вчинив сексуальне насильство».

Скіннер розповіла про це своєму батькові Джеймсу Манро, проте той вирішив залишити це у таємниці, і дівчинка навіть спершу відчула полегшення через побоювання щодо реакції матері.

Протягом наступних років, додала Скіннер, Фремлін оголювався перед нею під час поїздок на машині, пропонував їй секс і «розповідав про маленьких дівчаток по сусідству, які йому подобалися».

За словами доньки письменниці, вітчим втратив до неї сексуальний інтерес, коли вона стала підліткою.

Через сексуальне насильство в дівчини розвинулися булімія, безсоння та мігрені.

Розповісти про все матері Скіннер наважилася лише у 1992 році, описавши все у листі, — після того, як Манро висловила співчуття героїні історії, яка зазнала сексуального насильства з боку свого вітчима. Проте жінка відреагувала «саме так, як я і очікувала, — ніби вона дізналася про невірність».

Чоловік визнав насильство, але звинуватив у всьому дівчинку: «Андреа вдерлася в мою спальню заради сексуальних пригод… Якщо станеться найгірше, я маю намір оприлюднити це. Я опублікую низку фотографій, особливо деякі, зроблені в моїй каюті поблизу Оттави, які є надзвичайно красномовними… на одній із них Андреа в моїх трусах».

Зрештою письменниця на певний час пішла від Фремліна, але повернулася до чоловіка через кілька місяців, залишившись із ним до його смерті в 2013 році.

«Вона сказала, що їй “повідомили надто пізно”, і що вона любила його занадто сильно, і що винна наша жінконенависницька культура, якщо я очікувала, що вона заперечуватиме власні потреби, жертвуватиме собою заради своїх дітей і компенсуватиме недоліки чоловіків. Вона була непохитна, що все, що трапилося, було між мною та моїм вітчимом. Це не мало до неї жодного стосунку», — зауважила Скіннер.

Окрім цього, Манро образилась на доньку, що вона не розповіла їй про все раніше.

«Вона вважала, що мій батько змусив нас зберегти таємницю, щоб принизити її. Потім вона розповіла мені про інших дітей, з якими “дружив” Фремлін, наголошуючи на власних почуттях, що її особисто зрадили. Чи усвідомлювала вона, що розмовляє з жертвою і що я її дитина?» — додала жінка.

Скіннер припинила контакти із сім’єю у 2002 році, сказавши Манро, що не дозволить Фремліну наближатися до своїх дітей. Але у 2005 році, прочитавши інтерв’ю, в якому письменниця позитивно відгукувалася про свій шлюб, жінка подала заяву про насильство до поліції Онтаріо, долучивши листи, написані Фремліном.

Після цього 80-річного чоловіка звинуватили у домаганнях, він визнав свою провину. Фремлін отримав умовний термін. Але через популярність Манро «мовчання тривало».

Канадська письменниця померла у травні 2024 року — їй було 92.

Скіннер наголосила, що хотіла розповісти свою історію, щоб та стала частиною біографії її знаменитої матері.

«Я ніколи не хотіла більше побачити інтерв’ю, біографію чи подію, які б суперечили реальності того, що сталося зі мною, і тому факту, що моя мати, зіткнувшись із правдою про те, що сталося, вирішила залишитися з моїм кривдником і захищати його», — пояснила вона.

 

Фото: Alice Munro: Facebook