Ультраправа партія «Національне об’єднання», яку очолює Марін Ле Пен, лідирувала на виборах до Європарламенту у Франції. Низка соціологічних опитувань давно передрікали її першість. Однак стрімке зростання підтримки ультраправої партії з боку жінок було неочікуваним для соціологів.
Кількість прихильниць «Національного об’єднання» збільшилася на 10% з 2019 року — і це при тому, що історично жінки не віддають голоси партіям правого спектра, які обмежують права жінок. Як так вийшло, що сучасні жінки все більше схиляються до підтримки ультраправих політиків і, відповідно, консервативних цінностей? Пояснюємо на прикладі тріумфу Ле Пен.
Правий поворот. Що сталося на виборах у Франції?
9 червня в країнах Європейського Союзу відбулися вибори до Європарламенту.Повальної перемоги правих партій, яку передрікала більшість медіа, не сталося. Однак кількість ультраправих обранців збільшилася, зокрема від Франції — і це стало причиною позачергових виборів до нижньої палати парламенту. «Національне обʼєднання» Марін Ле Пен підтримали 31,5% французів. «Відродження», партія чинного президента Емманюеля Макрона, набрала відчутно менше голосів — 15,2%. Це, на думку Макрона, свідчить про зміну політичних реалій у країні, тому він призначив нові вибори у Франції на 30 червня та 7 липня. (На ці дати у Франції призначені вибори першого та другого туру відповідно. Обиратимуть депутатів до нижньої палати французького парламенту — Національних Зборів). «Він кинув нас під автобус», — каже один із міністрів, передрікаючи захоплення парламенту ультраправими партіями.
«Національне об’єднання» лідирує в опитуванні громадськості, проведеному компанією IFOP. На другому місці — «Новий народний фронт», альянс лівих партій. На думку соціологів, партія Ле Пен лідируватиме в першому турі з 35% голосів, тоді як президентська партія «Відродження» набере 18% (або 16% — у разі незалежного від альянсу балотування). Якщо такий сценарій справдиться, праві партії становитимуть більшість у нижній палаті французьких Національних Зборів. Як наслідок, може збільшитись кількість законопроєктів, що обмежують права жінок, представників ЛГБТК+ спільноти та іммігрантів.
Кінець «радикально правого гендерного розриву». Чому в епоху пост-MeToo жінки голосують за ультраправих?
Протягом десятиліть жінки були менш схильні голосувати за правих. Вони віддавали перевагу лівим партіям, які відстоювали права жінок та підтримували розширення соціальної допомоги (зокрема одиноким матерям).
Французька політологиня Нонна Маєр зауважила тренд розмивання «радикально правого гендерного розриву» (RRGG, або radical right gender gap) ще у 2012 році. Ось чому жінки все частіше голосують за ультраправих:
Причина перша: релігія. Жінки більш релігійні за чоловіків, відповідно більш інтегровані в католицтво, домінантну релігійну групу у Франції. Католицька церква неодноразово засуджувала ідеї «Національного об’єднання». Але взаємини католиків з іммігрантами, зокрема тими, що сповідують іслам, змінилися. Більша видимість ісламу в публічному просторі (вуличні молитви, хіджаби тощо) та поляризація політичних дебатів із питань імміграції та національної ідентичності змушують католиків більше, ніж раніше, відстоювати власну релігійну ідентичність як відмінну від мусульманської (або ж підкреслювати «вищість» християнства). Цю зміну у сприйнятті посилили міграційні хвилі з Близького Сходу та Північної Африки й серія терористичних актів у Європі у 2015–2016 роках. Відповідно, антиімміграційні погляди ультраправих партій стають ближчими для католиків, більшість з яких — жінки.
Причина друга: економічна нестабільність. Вразливі групи населення, зокрема жінки з низьким рівнем доходу, найбільше страждають від криз. Їхні політичні погляди радикалізуються через зневіру у діях чинної влади. У статті Маєр аналізує підтримку жінками правих партій на прикладі виборів 2012 року — перших від початку економічної рецесії 2008-го, яка призвела до втрати робочих місць і зниження доходів. Саме тоді «радикально правий гендерний розрив» істотно скоротився.
У 2024 році іммігрантів істотно більше, а економічна ситуація — значно гірша. Зростання кількості прихильників ультраправих партій було передбачуваним. Цим і скористалася Марін Ле Пен.
Ультраправа кандидатка для міленіалів. Хто така Марін Ле Пен?
Ле Пен очолила «Національне об’єднання» у 2011 році. До цього главою партії з 1972 року був її батько, ксенофоб та антисеміт Жан-Марі Ле Пен. Марін розуміла: імідж батька токсичний. Вона відмовилася від позицій антисемітизму, назвавши Голокост «вершиною людського варварства». Своїм заступником обрала відкритого гея Флоріана Філіппо, аби мобілізувати голоси молодшого електорату. Така собі ультраправа кандидатка для міленіалів.
«Зараз у деяких регіонах [Франції] нелегко бути жінкою, або гомосексуалом, або євреєм, або навіть французом чи просто білим», — казала вона на зустрічі у Ліоні 2010 року. Ці слова були адресовані темношкірим мешканцям Франції. Ксенофобію батька Ле Пен перетворила на відкритий расизм, розпочавши війну з іммігрантами.
Проблема імміграції у кампанії Ле Пен представлена як загроза безпеці жінок. «Ніхто не може звинувачувати нас у тому, що “Національне об’єднання” виступає проти прав жінок. Причина, чому ми боремося з ісламізмом, полягає в захисті свобод жінок», — пояснила одна з депутаток партії Елен Ляпорт.
Під час президентської кампанії 2022 року Ле Пен обіцяла посилити покарання за сексуальні переслідування. Зокрема, додавати вуличних сталкерів до реєстру сексуальних злочинців і домагатися депортації іноземців, які туди потрапили. Для Ле Пен та «Національного об’єднання» питання сексуального насильства має винятково расовий характер. Дослідження, втім, показують, що понад 90% випадків насильства вчиняють знайомі чоловіки, а кореляція з кольором шкіри відсутня. Апеляція до захисту жінок — зручне виправдання для посилення антиімміграційної політики.
Звинувачення у зв’язках із росією. Ле Пен — прихильниця путіна?
Політикиня має давні дружні зв’язки з росією. У 2014 році її партія взяла кредит на 9,4 мільйона євро в чесько-російському банку для фінансування політичної діяльності та виборчих кампаній. Через витік повідомлень російських посадовців, за даними Financial Times, стало відомо, що позика була «винагородою за вірність» Ле Пен. Вона назвала ці заяви «обурливими та образливими», а суму кредиту повернула у 2023 році. Наступним її кредитором став угорський MKB Bank, основними акціонерами якого є бізнесмени, близькі до проросійського прем’єр-міністра Віктора Орбана.
Партію Ле Пен досі звинувачують у фінансових зв’язках із росією — це робив навіть Макрон під час дебатів 2022 року. «Коли ви говорите про росію, ви говорите про свого банкіра, і це проблема, — заявив він. — Ви зробили вибір, який, очевидно, обмежує вашу політичну позицію і робить вас залежною». За його словами, в разі перемоги Ле Пен звільнили б від обов’язку повернення коштів в обмін на проросійську позицію.
Намагаючись «очистити» своє ім’я, Ле Пен ініціювала парламентське розслідування іноземного втручання у французьку політику. Результат був протилежним: висновки комітету підтвердили, що Ле Пен іноді повторює «офіційну мову режиму путіна». У 2017 році — після вторгнення росіян у Південну Осетію, на Донбас та у Крим — вона тисла руку путіну під час офіційного візиту до москви. Анексію Криму вона досі називає «возз’єднанням», а повномасштабне вторгнення в Україну засуджує надто обережно.
У Франції, втім, її погляди мають успіх. Частка населення, що сприймала «Національне об’єднання» як «небезпеку для демократії», протягом десятиліть перевищувала 65%. Проте в січні 2012 року — за рік після того, як Ле Пен її очолила, — ця цифра знизилася до 47%. В грудні 2023 року показник впав до 41%; водночас кількість людей, які не сприймають «Національне об’єднання» як небезпечну партію, вперше переважила (45%).
Ле Пен зробила партію менш екстремістською. Внаслідок цього географія її підтримки розширилася з традиційно «правих» регіонів — індустріального північного сходу і півдня Франції — до заможніших, таких як Бретань. До того ж вона вже обійшла свого батька за популярністю: на президентських виборах 2022 року Марін підтримали 41,5% виборців (це була її третя і найуспішніша спроба стати президенткою). Її батько отримав 17,8% двадцятьма роками раніше.
Права жінок як електоральний опортунізм для ультраправих
Від початку своєї політичної кар’єри в партії Марін Ле Пен будувала імідж емансипованої жінки. Політикиня ніколи не втрачає нагоди нагадати виборцям, що вона — двічі розлучена жінка, яка працює, виховує трьох дітей і живе зі своїм партнером поза шлюбом.
Марін Ле Пен підтримує ідею економічної незалежності жінок та право будувати кар’єру, хоча жоден із запропонованих її партією законів не мав наміру допомогти їм у подоланні гендерної дискримінації. Жінки досі заробляють менше за чоловіків, виконуючи однакову роботу, однак всі ультраправі євродепутати, включно з «Національним об’єднанням», утрималися від голосування за резолюцію ЄС 2022 року про мінімальну зарплату. А 35 депутатів її партії проголосували проти законопроєкту про розширення доступу жінок до відповідальних посад на державній службі.
Ле Пен «розуміє» жінок, які роблять аборт, але тільки через проблеми зі здоров’ям, решту — засуджує. Дії говорять більше за слова: у квітні 2024 року євродепутати від «Національного об’єднання» утрималися від голосування за включення права на аборт до Європейської хартії фундаментальних прав людини. В листопаді 2020-го і 2021 років вони також виступили проти резолюції, яка засуджувала Польщу за майже повну заборону абортів. Вдома, однак, половина обранців віддали голоси за закріплення права на аборт на рівні Конституції. Імовірно, аби підтвердити «симпатії до фемінізму» своєї лідерки, означені у передвиборчому листі французьким жінкам. У ньому вона обіцяла подвоїти соціальні виплати матерям, які самостійно виховують дітей, а також боротися з проблемою домашнього насильства. Проте у 2018 році, коли парламент Франції ухвалив закон про посилення боротьби із сексуальним і гендерним насильством, більшість депутатів «Національного об’єднання» включно з Ле Пен були відсутні.
Кампанія Ле Пен — яскравий приклад того, як схилити неактивних виборців на свій бік
Здається, ультраправі зрозуміли: заперечувати права жінок у 2024 році невигідно. Ле Пен робила ставку на голоси жінок під час своєї президентської кампанії 2022 року, а у 2024-му продовжує апелювати до проблем гендерної нерівності. Це працює: кількість жінок, які підтримують її партію, зросла з 20% до 30%. Зокрема голосують ті, хто раніше не брав участі у політичному житті країни. Частину голосів забезпечив Жордан Барделла — 28-річний заступник лідерки з більш як півтора мільйонами підписників у TikTok. На думку професора французьких студій Ітая Лотема, Ле Пен розглядає Барделлу як «хорошу інвестицію в майбутнє», адже він — «молоде, свіже обличчя, яким вона може керувати». «Він — саме та людина, яка дотримувалася лінії партії, а не власних думок, і водночас мала дуже вигідний імідж, який відповідав програмі “детоксикації” [партії] Ле Пен», — пояснює він призначення Барделли президентом партії. Згідно з дослідженням IFOP, жінок серед прихильників «Об’єднання» відтепер навіть більше за чоловіків.
«Для жінок голосувати за “Національне об’єднання” — це все одно, що націлити на себе рушницю», — каже філософиня Камілла Фродвуа-Меттері, зауважуючи відсутність голосів партії в ключових питаннях: репродуктивних прав, харасменту та гендерної рівності.
Об’єднання за права жінок Feminist Strike підтверджує: «Національне об’єднання» використовує права жінок для виборчих цілей. 46 голосів за включення права на аборт до Конституції — це максимум, на який спроможні ультраправі на чолі з Ле Пен.
Чи працює ця стратегія — покажуть липневі вибори. А поки європейські ультраправі партії активно адаптують свої обіцянки до запитів жінок у надії повторити успіх французів. У решті країн Європи гендерний розрив зберігається: наприклад, «Альтернатива для Німеччини» отримала 19% голосів чоловіків і 12% жінок. Колись фашистську партію «Братів Італії» прем’єр-міністерки Джорджії Мелоні підтримали 30,5% чоловіків проти 27% жінок. Але все може змінитися.
Фото: Rémi Noyon: Flickr
