В український кінопрокат з 19 вересня виходить повнометражний ігровий дебют режисерки Анни Бурячкової «Назавжди-Назавжди».
Це історія про покоління міленіалів, яке не знало власних кордонів і дивилося своєму страху в обличчя, про їхні надії, сподівання та кохання у перші роки відновленої незалежності України. Фільм про емоційно незріле покоління, яке вимушене дорослішати під натиском обставин та виборювати власне «я» у травмованому змінами та кризою суспільстві. Фільм про любов назавжди, про дружбу назавжди, про цінності назавжди, про переконання назавжди. Авторка розповідає історію цілого покоління через призму компанії київських підлітків, які шукають заміну батьківській турботі в любовних стосунках і дружбі, та часом звертають зі світлого шляху на звивисті стежки, порослі зрадами, болем та відчаєм.
Ідея фільму, яка належить режисерці Анні Бурячковій, народилася ще близько 10 років тому, і знайшла своє втілення в часи локдауну, під час пандемії ковіду. Тоді разом зі сценаристкою та режисеркою Мариною Степанською вони створили сценарій майбутньої стрічки. Знімали фільм у 2021 році, а активний етап постпродакшну припав на період повномасштабного вторгнення.
«На щастя, знімальний період ми закінчили в грудні 2021 року, а от за монтаж сіли з режисером монтажу Юрієм Резніченком наприкінці січня. Поки розбирали матеріал — настало 24 лютого. І ми зупинились на тривалий час — майже до літа, адже були розкидані по різних країнах, але найважливіше — у перші місяці повномасштабної війни ми наче втратили будь-який сенс роботи над фільмом. Все це видавалось чимось другорядним на фоні всіх жахів, через які ми проходили. Тож цей сенс довелось перевинайти. І мені це вдалось — я раптом усвідомила, що ми, колишні підлітки та молодь 90-х, і є тією рушійною силою, критичною масою змін, боротьби та захисту, бо коли проходиш крізь пекло і нарешті бачиш світло, повертатись у темряву зовсім не хочеться», — розповіла Анна Бурячкова.
Важливим меседжем авторок у фільмі є те, що нормально помилятися, нормально падати і вставати, нормально рефлексувати і брати свій життєвий досвід із собою в майбутнє.
Легендарні светри бойс, кольорові кислотні лосини, різнокольорові олімпійки: усе це прискіпливо шукали художній та костюмерний департаменти для відтворення кінця 90-х у найменших деталях — такого, яким його запамʼятала команда стрічки. Так само важливо було передати дух епохи завдяки екстерʼєрам: шукали забудови, які не зазнали значних змін за останні 20–30 років, аби вкотре підкреслити психологічний стан людей, а радше підлітків, того часу. Художньому департаменту довелося навіть робити ремонт кінця 80-х в одній із київських квартир, де відбувався знімальний процес.
«Буремну атмосферу відтворювали також завдяки прискіпливій роботі зі світлом та кольорами: адже кожен підліток того часу добре знає, що світло в 90-х було досить тьмяним, як і атмосфера навколо», — зазначили творчі стрічки.
Музичний супровід у фільмі — ренесанс української музики: романтичні «Океан Ельзи», сучасні ТНМК, розкриття світогляду підлітка в піснях «Тартака» та, звісно ж, нова хвиля любові до «Скрябіна». У «Назавжди-Назавжди» зібрали цілу низку хітів, написаних до 1998 року і це, зі слів авторів, — та музика, яку наспівували на кожному кроці, за яку трималося молоде покоління.
Головні ролі у фільмі зіграли українські актор(к)и Аліна Чебан («Найкращі вихідні»), Захар Шадрін (The Chapel, «Тотеми», «Снайпер. Білий ворон»), Єлизавета Цілик («Носоріг», «Один день»), Артур Алієв, Дарʼя Жихарська та Арсеній Марков («Стоп-Земля»). Також епізодичну роль зіграла акторка кіно та театру, телеведуча Даша Малахова. Щоб знайти потрібний типаж, було проведено масштабний кастинг — заявки надіслали близько 4500 людей, із них 1500 його пройшли. Часом здається, що актори не грають, а проживають свою історію на екрані — настільки точним було потрапляння в ролі. Емоційно важкі сцени у виконанні акторів викликали захоплення навіть у досвідченої знімальної команди.
- Світова прем’єра «Назавжди-назавжди» відбулась на 80-му Венеційському кінофестивалі в рамках конкурсної програми фестивалю Orizzonti Extra. Раніше стрічка здобула спеціальну відзнаку журі й нагороду Screen Brussels Co-Production Award на презентації Ukrainian Films Now у межах Каннського кінофестивалю, нагороду Литовського кіноцентру на Coming Soon Meeting Point (Vilnius Kinopavasaris), а також перемогу в основному конкурсі Міжнародного кінофестивалю в Котбусі (FilmFestival Cottbus).
