Українські хірургині продовжують зазнавати гендерної дискримінації та стикатися із сексуальною об’єктивацією і харасментом на робочому місці. Зокрема, 80% лікарок чули, що хірургія — «чоловіча справа», а 55% хірургинь переживали домагання з боку колег.
Про це свідчать результати дослідження «Жінка в хірургії: проблеми не існує?», яке провела команда проєкту «SurgFem: Жінки в хірургії» від Global Medical Knowledge Alliance (GMKA). Участь у ньому взяли 340 лікарок різних хірургічних спеціальностей із різних регіонів України.
З’ясувалося, що більшість лікарок не отримують належної підтримки ще під час навчання, коли обирають хірургічний фах (65,8%), а третина хірургинь (35%) повідомили, що їхня стать негативно вплинула на якість підготовки під час інтернатури. До того ж 60,8% опитаних зазначили, що гендерні стереотипи ускладнюють пошук місця роботи після завершення інтернатури.
Основними перешкодами на своєму професійному шляху хірургині вважають професійне вигорання (50%), дискримінацію на роботі (48,5%), відсутність підтримки від керівництва (41,5%). Також третина респонденток назвали перешкодами недостатність ресурсів чи фінансування для розвитку проєктів або ідей (39,1%) та обмежений доступ до менторства або наставництва (35,3%).
В операційних жінки-хірургині здебільшого асистують (51,8%), а самостійно проводять операції лише 9% опитаних. Більшість хірургинь (54,7%) повідомили, що пацієнти сумніваються у їхніх професійних навичках тільки через стать. Майже кожна лікарка (92%) була у ситуації, коли пацієнти плутали її з медсестрою, 68% хірургинь — інші медики.
Кожна друга хірургиня (54%) чула принизливі вислови або стикалася зі зневажливим ставленням до своєї статі з боку колег. Трохи менше третини (30,3%) опитаних зазнавали сексуальної об’єктивації чи домагань від пацієнтів.
У межах дослідження хірургині поділились власними баченнями, як можна позбутися гендерної нерівності:
- «Потрібне усвідомлення чоловіками-хірургами того факту, що жінка-хірург може бути нічим не гіршою за них, а в деяких моментах навіть кращою. Встановлення менторства над жінками-хірургами, особливо під час декретної відпустки та після виходу з неї».
- «Швидке реагування на ситуації гендерної нерівності та створення анонімної служби для звернень громадянок. Впровадження обов’язкового відсотка участі жінок у роботі хірургічних відділень».
- «Більше жінок на керівних посадах. Більше молоді серед колективу».
- «Зобов’язання працевлаштування хірургів та хірургинь у співвідношенні 50/50».
- «Анонімний конкурс на посаду хірурга, який унеможливить вплив вікових та гендерних факторів».
«Проблема гендерної нерівності існує в цілому світі. Те, що ми бачимо зараз в Україні, було 10–15 років тому в США. Нам у GMKA пишуть коментарі, що проблеми не існує. У США ставлення до гендерної нерівності в хірургії почало змінюватись, коли жінки-хірургині почали неї говорити. Зараз у США інтернатура дуже структурована, менше можливостей для гендерної дискримінації, хоч вона все одно існує; стало престижніше брати жінок під менторство. Моя кар’єра в Америці також розвивалась навколо гендерної дискримінації, але зараз я вже чогось досягла: я професорка в Гарварді, оперую самостійно, маю хороші результати. Це тому, що мене вчили хірурги й хірургині. Я б хотіла передавати свої знання українським хірургиням. Можливо, змінити законодавство й порядок приймання лікарок на роботу ми зараз не в силах, але ми вже можемо бути менторами й менторками для них», — наголосила засновниця GMKA, колоректальна хірургиня Неля Мельничук.
- Нещодавно DIVOCHE.MEDIA публікувало розповідь хірургині-онкологині Анастасії Пристаї про виклики, з якими стикається жінка, що мріє про кар’єру в хірургії, про боротьбу зі стереотипами та важливість жіночого менторства.
- Раніше Національної служби охорони здоров’я Британії провела масштабне дослідження та з’ясувала, що за останні п’ять років майже кожна третя хірургиня зазнала сексуального насильства, а понад 60% лікарок стикалися з домаганнями на роботі.
