Пригадуєте сцену щойно на початку комедійного фільму «Бетховен», де діти знайшли щеня сенбернара, і почалися перемовини з батьком, щоб залишити собаку собі? Що там казав кіношний тато Джордж Ньютон, протестуючи проти тварини в домі? «Він виросте величезним, займе двір, кущі засохнуть, газон буде в жахливому стані, а потім пес помре, всі засмутяться, і доведеться іти купувати нове цуценя!» Ох, як я обурювалась тим паном Ньютоном у дитинстві! Ну це ж очевидно, що дітям треба собаку, собака — це класно, це весело, собака мусить бути у сім’ї!
Натомість сьогодні я слухаю оту гнівну тираду татка про собаку і думаю: «А він же має рацію!» Собака — це велика відповідальність, починаючи з рахунків від ветеринара, щорічних щеплень, прогулянок і в мороз, і в зливу, і аж до «а потім пес помре, всі засмутяться!»
Речі, які стали напрочуд очевидними, коли мені виповнилося 40, в дитинстві були геть непомітні або сприймалися винятково через призму підліткових імпульсів та емоцій, помножених на відсутність життєвого досвіду.
І я задумалася, а які ще цінні уроки, окрім того, що татко з «Бетховена», зрештою, мав рацію, я засвоїла за 40 років життя?
- Фінансова подушка — це маст. Хоча б невеличка. Хоча б розміром в одну зарплату. Ковід і війна проілюстрували достатньо наочно важливість мати «щось на чорний день», щоб і досі легковажити у питанні заощаджень.
- Важливо налагодити здорові стосунки з фінансами — розуміти, куди, як і чому витрачаються гроші, якими є твої фінансові короткострокові цілі й плани на пенсію. Віра в те, що пенсія — це щось дуже далеке і не про тебе, потроху втрачає силу переконання. Уже зараз іде мова про те, що державні пенсійні виплати за 10-20 років підуть у небуття — тож хто подбає про тебе, як не ти сама? А в 40 років ти вже точно знаєш, що гроші не беруться «з тумбочки».
- Час летить.
- Старість лякає, але ти ще маєш час до неї підготуватися.
- Труднощі, виклики, проблеми, прикрощі, розчарування — частина життя, якої не уникнути. На щастя, в 40 років розумієш, що то все рано чи пізно перетопиться на життєвий досвід.
- Діти твоїх однокласників — більше не щокаті пупси у візочках, а цілком дорослі люди, частина з яких боронять країну на війні.
- Твій головний соціальний капітал у житті — це друзі, з ким і посидіти в тиші, і нічний бутерброд з’їсти, і пожалітися, і про космос поговорити, і поохкати про високі ціни та «в наші часи все було інакше!».
- Інвестування часу, сил, грошей, інших ресурсів у благочинність (і волонтерство) і підтримку тих, хто в скруті, неабияк допомагає шукати відповідь на запитання «Хто я?», «Що роблю в цьому світі?» і «Чи є від мене хоч якась користь?».
- Найдорожчі люди — мама з татом, які й у твої 40 регулярно передають тобі гостинчики від «лісового зайчика» і суворим голосом цікавляться, чи «ти поїла і в шапці?».
- До речі, мамині капустяні пиріжки справді найсмачніші у світі.
- У жарті про «я залишилася без друзів і хлопця, бо ми з психологом попрацювали над моїми особистими кордонами» ти не розумієш «приколу», адже хіба це і не було головним завданням — почистити простір від отруйних «персонажів» і визначити саму себе як пріоритет?
- Слово «ні» — скарб. Вміння ним користуватися — неоціненне.
- Важка парфумерна класика на кшталт «Шалімар» більше не «фу, фе, нема чим дихати», а «боже, яке розкішне зілля!».
- Між іншим, нічний бутерброд з усім смачним, що знайшлося в холодильнику, більше не «який жах, подумай про фігуру!», а терапія, життєва необхідність, а часом і міцне снодійне.
- Регулярні заняття з йоги, пілатесу, розтяжка, біг, плавання, бокс, скандинавська ходьба — це більше не історія про схуднення, а запорука того, що у більш поважні роки ти й далі пересуватимешся своїми двома, а не з ходунками чи на візку. Гарантія не 100 відсотків, але шанси дуже хороші!
- Сивина — це не страшно, а дуже навіть красиво. А небажання витрачати кошти і час на її зафарбовування — нормальне і дуже жіночне.
- Речі, відкладені на «коли я схудну», тільки дарма займають простір у шафі. Ти їх ніколи більше не будеш носити. Не тому, що не схуднеш, а тому що ти їх просто не захочеш вдягати і купиш нові.
- Підбори? Незручне модельне взуття? «Утягувальна» білизна, в якій важко дихати? Тісні джинси і спідниці-олівці? У 40 років ти вже надто любиш себе і своє тіло, щоб піддавати його тортурам задля сумнівного «зате красиво!».
- Найбільше «лакшері» в житті — не лімітована сумка Hermès, а тиша.
- Синя металева баночка крему Nivea варта цілого арсеналу суперпуперлюксової косметики.
- Людина, яка не викидає порожні баночки, а складає на полицях у буфеті, бо «згодиться», — тепер це ти.
- Зовнішність людини не має значення для майбутнього стосунків, а от гівняний характер — ще й як!
- Те, як тебе не пускали в дитинстві на шкільну дискотеку чи на побачення зі старшокласником, ти згадуєш вже не зі словами «ой, які тоді в мене строгі були батьки!», а натомість кажеш: «Боже, які ж вони були мудрі!».
- Тепле пальто, яке закриває дупу і гріє взимку, — це ніяке не «фу, бабське одоробло», а «може, ще одне таке взяти?». Наступним етапом буде тепла потворна шапка взимку, але про це поговоримо у мої 50.
- Токсичні, маніпулятивні, агресивні, неадекватні, аб’юзивні люди? Оце точно те, про що можна вже сміливо сказати: «Я застара для цього лайна!».
- Дача — більше не каторга і «ми що, мішок картоплі на зиму не купимо?», а розрада для душі й серця. І картоплю теж посадимо.
- Галасливі вечірки, натовп гостей, пустопорожні розмови, шум, гам, гучна музика завчасно витягують із тебе всі сили — ти ще навіть не дійшла до вечірки, а вже виснажена і вичавлена, мов лимон. Тоді як думка про тихий вечір вдома з тарілкою смаколиків і класною книжкою надихає, окриляє і змушує пищати від радості.
- Підлітки та їхня агресивна енергійність справді дратують.
- «Сяйво» Кінга — досі найстрашніша книга мого життя.
- Ментальне здоров’я так само важливе, як і фізичне, а психотерапевт — це не стидоба і «краще поговорю з подружками», а фахівець, який не тільки вислухає, а й допоможе.
- Ознака дорослості й відповідальності — піклування про своє фізичне здоров’я. Ознака інфантильності й відсутності розуму — позиція «саме минеться».
- Творчість — важлива, хай вона і має вигляд «калякання» дитячими акварельками, складання гербарію чи писання віршів, які ніхто, крім тебе, в житті не побачить. Творчість — це твоя «подушка заощаджень», коли йдеться про вітальний ресурс і сенси життя.
- Іноді найкраще, що можна зробити в прикрій ситуації, — заварити чашку чаю, взяти книжку з щасливим фіналом, загорнутися в теплу ковдру і дати собі спокій на цілий вечір. До рівняння ще можна додати кота.
- Нові знання та інтереси підживлюють цікавість до життя. Сумно, нудно, безпросвітно? Сідай вчити нову мову, посій помідори на підвіконні, сходи на нову виставу, запишися в бібліотеку, склади вірш, звари мило, навчися готувати щось дуже складне, але дуже смачне, спробуй сили в танцях, покатайся хоч раз у житті на ковзанах — у 40 років є предостатньо речей, яких ти ще не спробувала, щоб категорично заявляти, що життя складне, важке і нецікаве.
- Найкращий одяг — зручна піжама.
- Інвестиція в якісну, зручну, велику, не надто жорстку і не надто м’яку подушку — це найкраще, що можна зробити для свого здоров’я і міцного сну. Бо сон — це краса, здоров’я і гарантія хорошого настрою на цілий день.
- До речі, вісім годин сну, за які так ратують лікарі, в цьому віці вже недосяжна мрія. А так хочеться перетворити її на дійсність.
- Що дорослішою стаєш, то менше насправді розумієш життя. Підліткова самовпевненість і «я все знаю краще» запальних та впертих двадцяти років уже минулися, а тобі ані трохи не розвиднілося, лишень із кожним роком туман густішає, і часом накриває відчуттям, що ти рухаєшся вперед навпомацки, до пуття не розуміючи, куди це все тебе приведе. «Ну, якось воно буде», — кажеш собі й тупцяєш далі.
- Прочитати всі книжки, які ти купила за попередні роки життя, неможливо, хоч як старанно ти переконуєш себе в тому, що зробиш це, щойно буде час. Це не значить, що треба припинити купувати нові, просто треба перестати брехати собі.
- І так, заводячи кота, хом’ячка чи собаку, спитай себе, чи готова ти до відповідального pet-батьківства, яке передбачає витрати на хороший корм, ветеринарні послуги, час на ігри та вигул, а також розуміння того, що евакуація і забіг у сховище під час війни стосується всіх членів родини, включно з пухнастими.
