40 уроків за 40 років

Пригадуєте сцену щойно на початку комедійного фільму «Бетховен», де діти знайшли щеня сенбернара, і почалися перемовини з батьком, щоб залишити собаку собі? Що там казав кіношний тато Джордж Ньютон, протестуючи проти тварини в домі? «Він виросте величезним, займе двір, кущі засохнуть, газон буде в жахливому стані, а потім пес помре, всі засмутяться, і доведеться іти купувати нове цуценя!» Ох, як я обурювалась тим паном Ньютоном у дитинстві! Ну це ж очевидно, що дітям треба собаку, собака — це класно, це весело, собака мусить бути у сім’ї!

Натомість сьогодні я слухаю оту гнівну тираду татка про собаку і думаю: «А він же має рацію!» Собака — це велика відповідальність, починаючи з рахунків від ветеринара, щорічних щеплень, прогулянок і в мороз, і в зливу, і аж до «а потім пес помре, всі засмутяться!»

Речі, які стали напрочуд очевидними, коли мені виповнилося 40, в дитинстві були геть непомітні або сприймалися винятково через призму підліткових імпульсів та емоцій, помножених на відсутність життєвого досвіду.

І я задумалася, а які ще цінні уроки, окрім того, що татко з «Бетховена», зрештою, мав рацію, я засвоїла за 40 років життя?

1. Фінансова подушка — це маст. Хоча б невеличка. Хоча б розміром в одну зарплату. Ковід і війна проілюстрували достатньо наочно важливість мати «щось на чорний день», щоб і досі легковажити у питанні заощаджень.
2. Важливо налагодити здорові стосунки з фінансами — розуміти, куди, як і чому витрачаються гроші, якими є твої фінансові короткострокові цілі й плани на пенсію. Віра в те, що пенсія — це щось дуже далеке і не про тебе, потроху втрачає силу переконання. Уже зараз іде мова про те, що державні пенсійні виплати за 10-20 років підуть у небуття — тож хто подбає про тебе, як не ти сама? А в 40 років ти вже точно знаєш, що гроші не беруться «з тумбочки».
3. Час летить.
4. Старість лякає, але ти ще маєш час до неї підготуватися.
5. Труднощі, виклики, проблеми, прикрощі, розчарування — частина життя, якої не уникнути. На щастя, в 40 років розумієш, що то все рано чи пізно перетопиться на життєвий досвід.
6. Діти твоїх однокласників — більше не щокаті пупси у візочках, а цілком дорослі люди, частина з яких боронять країну на війні.
7. Твій головний соціальний капітал у житті — це друзі, з ким і посидіти в тиші, і нічний бутерброд з’їсти, і пожалітися, і про космос поговорити, і поохкати про високі ціни та «в наші часи все було інакше!».
8. Інвестування часу, сил, грошей, інших ресурсів у благочинність (і волонтерство) і підтримку тих, хто в скруті, неабияк допомагає шукати відповідь на запитання «Хто я?», «Що роблю в цьому світі?» і «Чи є від мене хоч якась користь?».
9. Найдорожчі люди — мама з татом, які й у твої 40 регулярно передають тобі гостинчики від «лісового зайчика» і суворим голосом цікавляться, чи «ти поїла і в шапці?».
10. До речі, мамині капустяні пиріжки справді найсмачніші у світі.
11. У жарті про «я залишилася без друзів і хлопця, бо ми з психологом попрацювали над моїми особистими кордонами» ти не розумієш «приколу», адже хіба це і не було головним завданням — почистити простір від отруйних «персонажів» і визначити саму себе як пріоритет?
12. Слово «ні» — скарб. Вміння ним користуватися — неоціненне.
13. Важка парфумерна класика на кшталт «Шалімар» більше не «фу, фе, нема чим дихати», а «боже, яке розкішне зілля!».
14. Між іншим, нічний бутерброд з усім смачним, що знайшлося в холодильнику, більше не «який жах, подумай про фігуру!», а терапія, життєва необхідність, а часом і міцне снодійне.
15. Регулярні заняття з йоги, пілатесу, розтяжка, біг, плавання, бокс, скандинавська ходьба — це більше не історія про схуднення, а запорука того, що у більш поважні роки ти й далі пересуватимешся своїми двома, а не з ходунками чи на візку. Гарантія не 100 відсотків, але шанси дуже хороші!
16. Сивина — це не страшно, а дуже навіть красиво. А небажання витрачати кошти і час на її зафарбовування — нормальне і дуже жіночне.
17. Речі, відкладені на «коли я схудну», тільки дарма займають простір у шафі. Ти їх ніколи більше не будеш носити. Не тому, що не схуднеш, а тому що ти їх просто не захочеш вдягати і купиш нові.
18. Підбори? Незручне модельне взуття? «Утягувальна» білизна, в якій важко дихати? Тісні джинси і спідниці-олівці? У 40 років ти вже надто любиш себе і своє тіло, щоб піддавати його тортурам задля сумнівного «зате красиво!».
19. Найбільше «лакшері» в житті — не лімітована сумка Hermès, а тиша.
20. Синя металева баночка крему Nivea варта цілого арсеналу суперпуперлюксової косметики.
21. Людина, яка не викидає порожні баночки, а складає на полицях у буфеті, бо «згодиться», — тепер це ти.
22. Зовнішність людини не має значення для майбутнього стосунків, а от гівняний характер — ще й як!
23. Те, як тебе не пускали в дитинстві на шкільну дискотеку чи на побачення зі старшокласником, ти згадуєш вже не зі словами «ой, які тоді в мене строгі були батьки!», а натомість кажеш: «Боже, які ж вони були мудрі!».
24. Тепле пальто, яке закриває дупу і гріє взимку, — це ніяке не «фу, бабське одоробло», а «може, ще одне таке взяти?». Наступним етапом буде тепла потворна шапка взимку, але про це поговоримо у мої 50.
25. Токсичні, маніпулятивні, агресивні, неадекватні, аб’юзивні люди? Оце точно те, про що можна вже сміливо сказати: «Я застара для цього лайна!».
26. Дача — більше не каторга і «ми що, мішок картоплі на зиму не купимо?», а розрада для душі й серця. І картоплю теж посадимо.
27. Галасливі вечірки, натовп гостей, пустопорожні розмови, шум, гам, гучна музика завчасно витягують із тебе всі сили — ти ще навіть не дійшла до вечірки, а вже виснажена і вичавлена, мов лимон. Тоді як думка про тихий вечір вдома з тарілкою смаколиків і класною книжкою надихає, окриляє і змушує пищати від радості.
28. Підлітки та їхня агресивна енергійність справді дратують.
29. «Сяйво» Кінга — досі найстрашніша книга мого життя.
30. Ментальне здоров’я так само важливе, як і фізичне, а психотерапевт — це не стидоба і «краще поговорю з подружками», а фахівець, який не тільки вислухає, а й допоможе.
31. Ознака дорослості й відповідальності — піклування про своє фізичне здоров’я. Ознака інфантильності й відсутності розуму — позиція «саме минеться».
32. Творчість — важлива, хай вона і має вигляд «калякання» дитячими акварельками, складання гербарію чи писання віршів, які ніхто, крім тебе, в житті не побачить. Творчість — це твоя «подушка заощаджень», коли йдеться про вітальний ресурс і сенси життя.
33. Іноді найкраще, що можна зробити в прикрій ситуації, — заварити чашку чаю, взяти книжку з щасливим фіналом, загорнутися в теплу ковдру і дати собі спокій на цілий вечір. До рівняння ще можна додати кота.
34. Нові знання та інтереси підживлюють цікавість до життя. Сумно, нудно, безпросвітно? Сідай вчити нову мову, посій помідори на підвіконні, сходи на нову виставу, запишися в бібліотеку, склади вірш, звари мило, навчися готувати щось дуже складне, але дуже смачне, спробуй сили в танцях, покатайся хоч раз у житті на ковзанах — у 40 років є предостатньо речей, яких ти ще не спробувала, щоб категорично заявляти, що життя складне, важке і нецікаве.
35. Найкращий одяг — зручна піжама.
36. Інвестиція в якісну, зручну, велику, не надто жорстку і не надто м’яку подушку — це найкраще, що можна зробити для свого здоров’я і міцного сну. Бо сон — це краса, здоров’я і гарантія хорошого настрою на цілий день.
37. До речі, вісім годин сну, за які так ратують лікарі, в цьому віці вже недосяжна мрія. А так хочеться перетворити її на дійсність.
38. Що дорослішою стаєш, то менше насправді розумієш життя. Підліткова самовпевненість і «я все знаю краще» запальних та впертих двадцяти років уже минулися, а тобі ані трохи не розвиднілося, лишень із кожним роком туман густішає, і часом накриває відчуттям, що ти рухаєшся вперед навпомацки, до пуття не розуміючи, куди це все тебе приведе. «Ну, якось воно буде», — кажеш собі й тупцяєш далі.
39. Прочитати всі книжки, які ти купила за попередні роки життя, неможливо, хоч як старанно ти переконуєш себе в тому, що зробиш це, щойно буде час. Це не значить, що треба припинити купувати нові, просто треба перестати брехати собі.
40. І так, заводячи кота, хом’ячка чи собаку, спитай себе, чи готова ти до відповідального pet-батьківства, яке передбачає витрати на хороший корм, ветеринарні послуги, час на ігри та вигул, а також розуміння того, що евакуація і забіг у сховище під час війни стосується всіх членів родини, включно з пухнастими.