У травні в Одеському національному художньому музеї відбудеться виставка української художниці Алевтини Кахідзе, яка презентувала на Мальтійській бієнале свій проєкт From South to North.
На виставці мисткиня представить відеороботу «Все нормально?» та нову, створену для української частини проєкту, інсталяцію.
У фільмі, знятому в Одесі на початку 2024 року у співпраці з художником Романом Хімеєм, мисткиня проводить уявну екскурсію містом для померлого батька, оприявнюючи вплив радянського союзу на кілька поколінь її сім’ї в Україні та Грузії.
«I was made in Odesa. Мої батьки мали там роман. Думаючи про їхні прагнення: його — “ходити в море”, її — жити біля моря, і обставини, в яких вони перебували, а це був радянський союз, — здається, в них не лишалося вибору не зустрітися. Мамі, щоб переїхати до моря, треба було працювати на шкідливому виробництві, і це був канатний завод в Одесі. Багато з моїх знайомих у Західному світі романтизують срср, але ж там можливість жити, де хочеш, не була звичайним правом. Папі, щоб навчатися в мореходці — нині це Одеська морська академія, — треба було кудись їхати з Грузії. Він поїхав в Україну», — розповіла Алевтина Кахідзе.
В середині березня Україна презентувала національний павільйон From South to North на першій Мальтійській бієнале. А в ньому — проєкт Алевтини Кахідзе, що символічно поєднує Мальту з Одесою і через історію сім’ї художниці розповідає про радянську імперію та агресію Росії.
В інсталяції, створеній в межах проєкту, мисткиня поєднує архівні фотографії, об’єкти з сімейної колекції, малюнки, гербарій та написи від руки, щоб детальніше розповісти історію родини у XX і XXI столітті: від Голодомору, який змусив її рідних покинути Вінниччину та осісти на Донбасі, через Другу світову війну, російську агресію в Абхазії 2008 року та напад на Україну в 2014 році — аж до обстрілів Покровська в січні 2024-го, від яких постраждали найближчі родичі мисткині.
Під час відкриття павільйону Алевтина Кахідзе організувала перформанс на поромі, що прямував до столиці Мальти, запитавши у присутніх імена кримських політв’язнів, які зазнали репресій з боку рф. І запропонувала всім загуглити ім’я Леніє Умерової — кримської татарки, громадянки України, яку незаконно заарештували та утримують у росії.
З нагоди відкриття українського павільйону до учасників Мальтійської бієнале через відеозв’язок звернулася перша леді Олена Зеленська.
«Ця персональна, глибока робота пані Кахідзе — вона і про втрачених рідних, і про втрачений дім — це про величезну частину українців нині. Розділених, вимушено переміщених… І я дуже сподіваюся, що ви не лише побачите, а й відчуєте цю роботу. Бо, власне, це одне із завдань сучасного мистецтва — відображати дійсність, не лишаючись осторонь. Сприйняття сучасного мистецтва багато у чому залежить від кута зору, під яким на нього дивиться глядач. Прошу вас поглянути на Одесу з погляду демократичного, цивілізованого світу. І я б дуже хотіла, аби після українського павільйону ви розглядали Україну лише під цим кутом зору — як країну, що бореться за свободи демократичного світу. Як країну, чия культура надзвичайно розвинена та інтегрована у європейський дискурс та сповнена сенсами. І — наразі — сповнена боротьбою за свою землю, традиції та людей», — сказала вона.
Мальтійська бієнале триватиме до 31 травня.
- Раніше у Нью-Йорку презентували мультимедійний мистецький проєкт «Маріуполь» — присвяту місту, що вже майже два роки перебуває в російській окупації. Ключова частина проєкту — фотовиставка лауреатів Пулітцерівської премії Євгена Малолєтки та Мстислава Чернова, режисера фільму «20 днів у Маріуполі», який здобув для України першого «Оскара» в історії. Інша важлива частина проєкту — документальний театральний перформанс Mariupol: Diary of War and the Tree of Life, представлений організацією Howl Arts та мистецькою групою Yara Arts Group. Його сюжет повністю побудовано на чотирьох реальних історіях українців, які на початку повномасштабного вторгнення опинились в блокадному Маріуполі.
