У другому сезоні подкасту «Сильна» від ГО «Д.О.М.48.24» ведуча та проєктна менеджерка Ольга Новак говорить про гендерні стереотипи в різних професіях, які традиційно вважаються «чоловічими».
Для цього Ольга зустрілася з п’ятьма різними жінками, які розповіли про свою роботу та проєкти, а також поділилися, з якими упередженнями стикалися на своєму шляху.
Розповідаємо про кожний епізод, але краще послухати їх від початку до кінця.
Христина Кіт про гендерні стереотипи в юридичній професії
Христина Кіт — адвокатка, кандидатка юридичних наук та співзасновниця Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем», яку зараз і очолює.
Вона поділилася своїм досвідом роботи в громадській організації «Центр “Жіночі перспективи”», що займається захистом жінок від домашнього насильства, та розповіла, що особистий досвід домашнього насильства спонукав її допомагати постраждалим та боротися за їхні права.
Христина також обговорила з ведучою проблему гендерних стереотипів у юридичній професії, зокрема питання дискримінації та нерівності, з якими жінки-юристки стикаються у своїй кар’єрі.
Одним із ключових аспектів розмови було створення Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем», яку Христина заснувала з колегами з метою підтримки жінок у юридичній професії, просування гендерної рівності та захисту прав жінок.
«Коли я працювала в “Жіночих перспективах”, ми з колегами не тільки надавали допомогу постраждалим від домашнього насильства, а й працювали з правоохоронними органами, з поліцією на місцях, із судами. Станом на сьогодні на Львівщині “Жіночі перспективи” продовжують навчати працівників поліції і суддів, як працювати з постраждалими від домашнього насильства. Я також долучалася до цих освітніх заходів для юридичної спільноти та розуміла, що ми з моєю колегою Галиною Федькович (вона зараз є головною юрисконсульткою центру “Жіночі перспективи”) здавалися білими воронами серед спільноти.
У мене складалося враження, що те, про що я говорю, знаю я і ще декілька моїх колег, а інші адвокати та адвокатки не розуміють, із чим ми працюємо. Я хотіла, щоб якомога більше моїх колег з юридичної спільноти вміли працювати з постраждалими від гендерно зумовленого насильства.
Тоді ми аналізували досвід інших країн, наприклад, як юристки працюють з цією темою, дізналися, що і в європейських країнах, і в США є асоціації, які об’єднують жінок-юристок. Ці організації були створені при Асоціації адвокатів або правників, які є в кожній конкретній державі, тобто спеціальний відділ, або департамент, або окремо створена асоціація юристок, які, власне, працюють над адвокацією прав та інтересів жінок.
Вивчивши це питання, ми вирішили створити в Україні асоціацію жінок-юристок. Хто як не ми? Ми запросили до нашого кола співзасновниць інших колежанок, зокрема і Ларису Денисенко, і Роксолану Пацюрко, і Ярину Журбу. На той час було семеро засновниць, які вирішили створити асоціацію задля підтримки жінок в юридичній професії, тому що дослідження показувало, що жінки у нашій сфері стикалися із сексизмом, домаганнями та дискримінацією різного роду. Також нашим завданням було зробити голоси жінок гучнішими, тому що коли мова йшла про обговорення важливих юридичних тем і проблем, зокрема які стосуються чи кримінального права, чи корпоративного, чи господарського, на той час у різних заходах, панельних дискусіях, виступах брали участь виключно чоловіки. І деколи це просто дратувало, тому що ми розуміли, що серед випускниць юридичних навчальних закладів є успішні висококваліфіковані фахівчині, але їх не чути.
Нашим завданням було саме створити таке середовище підтримки для посилення їхніх голосів. Ми започаткували два таких важливих майданчики, які й зараз продовжуємо підтримувати. Перший — це наш щорічний форум жінок-юристок, де наше завдання — саме збирати юристок з усіх областей України й обговорювати важливі питання захисту прав жінок в Україні, і другий майданчик — це, звичайно, підтримка студенток-юристок.
Ми намагаємося запроваджувати програму менторства в нашій організації, і у нас є програма стажування, коли членкині організації — адвокатки чи судді — беруть до себе на стажування студенток юридичних навчальних закладів. Маємо навіть успішні історії, коли ці студентки в них працевлаштовуються після завершення навчання. Для нас важлива ця синергія підтримки і студентського жіночого юридичного руху, і саме щоб студентки теж знаходили коло своїх.
Сьогодні ми також працюємо з темою сексуального насильства, і для нас дуже важливо, щоб юристи і юристки, які застосовують законодавство на практиці, впливали на його зміни, щоб вони пропонували, яким чином краще сформувати той чи інший закон. Після повномасштабного вторгнення роботу нашого аналітичного центру сфокусували на двох напрямах — аналіз законодавства і допомога правоохоронній системі реагувати на випадки сексуального насильства, пов’язаного з війною».
Слухати:
SPOTIFY
YOUTUBE
APPLE PODCASTS
GOOGLE PODCASTS
Олександра Федорук про стереотипи щодо жінок у бізнесі
Гостею другого випуску стала Олександра Федорук — підприємиця, співзасновниця компанії інтернет-провайдера UTeam Internet Service Provider та школи іноземних мов YOLO в Івано-Франківську, громадська діячка.
В інтерв’ю вона ділиться своїм життєвим шляхом від мрії стати космонавтом до зацікавлення іноземними мовами та зрештою після особистої трагедії — до підприємництва.
Олександра говорить про виклики та стереотипи, з якими стикаються жінки-підприємиці, та важливість гендерної рівності у бізнесі та суспільстві загалом, наголошуючи на потребі підтримки та розвитку жіночого підприємництва.
Олександра Федорук поділилася своїм баченням, чому серед жінок більше ФОПів (фізична особа — підприємець), а не керівниць великих бізнесів.
«На це є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Почнемо з того, що бути фізичною особою — підприємцем/підприємицею, самозайнятою особою легше, ніж очолити якийсь системний бізнес. Чому ми бачимо таке різке зростання за останній рік-два? Ми всі постали перед новими викликами в житті, й жінки зрозуміли, що багато відповідальності за сім’ю, за дітей покладено на них. Жінкам потрібно було знову відкрити нові ролі та шукати шляхи розв’язання тих питань, які перед ними поставили. Самозайнятість — це створення якоїсь додаткової вартості на пропозиції чи сервіс продукту на ринку. Відповідно, так чи інакше жінка пробує крок за кроком і бачить, що їй ця діяльність може принести якийсь дохід. Зробити перший крок — не так складно, як побудувати системний бізнес.
Інша причина, чому жінок менше серед керівництва великих компаній, — все ж таки жінкам важче отримати доступ до ресурсу, до інвестицій, щоби наблизитися до масштабування бізнесу, найняти працівників, взяти обладнання, взяти кредити. Якщо немає певної освіти, немає підтримки, немає розуміння, як діяти, якщо ще є діти на руках, і нема кому допомогти, то, відповідно, жінка має менше ресурсів для того, щоб побудувати системний великий бізнес.
Але я думаю, що це ще пов’язано і зі стереотипами, які є у нашому суспільстві. Коли дівчатка навчаються, здобувають вищу освіту, десь у них за замовчуванням стоїть, що треба створити сім’ю, народити дітей, а вже потім десь кар’єра. У 2021 році на одному з наших заходів Іванна Бабецька, проректорка з виховної роботи в “Університеті Короля Данила”, озвучила результати опитування, яке провела серед студентів, запитавши, хто після завершення навчання планує почати свою кар’єру, а хто планує сім’ю. Більшість дівчат готові були насамперед подумати про сім’ю, ніж про кар’єру. Це результат такого бекграунду, в якому виховується дівчинка.
Проте ця ситуація змінюється, багато хто з молоді орієнтовані на розвиток передусім своїх здібностей, на хорошу якісну освіту, на реалізацію свого потенціалу, а вже потім або паралельно вони думають про сім’ю. Якби мене запитали, що пріоритетніше і чи це добре, чи погано, я б сказала, що все відносно. Насправді не потрібно іти тільки в кар’єру і відхиляти все інше чи тільки створювати сім’ю і не розвивати себе. Треба знаходити золоту середину».
Слухати
SPOTIFY
YOUTUBE
APPLE PODCASTS
GOOGLE PODCASTS
Оксана Павленко про стереотипи в медіа
У третьому епізоді Оля Новак говорить із журналісткою та головною редакторкою DIVOCHE.MEDIA Оксаною Павленко. Вона ділиться історією своєї мрії стати журналісткою та пристрастю до створення історій. Створення її медіапростору виросло з бажання робити контент, який резонує з жінками, надаючи платформу для відкритих, чесних обговорень. Медіа зосереджується на фемінізмі, ролі жінок у суспільстві та культурному представленні, прагнучи бути впливовим голосом для українських жінок. Оксана також говорить про виклики, з якими стикаються жінки у медіа, включаючи гендерні стереотипи та онлайн-агресію. Вона наголошує на важливості підтримки одне одної та адресації гендерних питань до суспільства, спираючись на особистий досвід та ширші соціальні тенденції.
«Коли починаєш говорити про гендерні стереотипи та те, як їх багато, то починаєш думати: “Боже, як жахливо”, з іншого боку, є і позитивні зрушення. Я бачу багато молодих жінок, активних у соціальних мережах, дівчат, які до нас приходять на стажування, які хочуть щось роботи. Я бачу, що вони інші, активніші. Мені приємно бачити сильних молодих жінок, які можуть за себе постояти. Наше видання існує 10 років, і до мене підходять дівчата й кажуть: “Я читаю вас зі школи”. З одного боку, я думаю: “Боже, як довго я це роблю”, а з іншого — це приємно, адже дійсно відчуваю, що ми своєю роботою щось змінили, принаймні вплинули на інформаційний ландшафт».
Слухати
SPOTIFY
YOUTUBE
APPLE PODCASTS
GOOGLE PODCASTS
Інна Совсун про стереотипи у політиці
У четвертому епізоді подкасту «Сильна» Ольга Новак спілкується з віцепрезиденткою Київської школи економіки, колишньою заступницею міністра освіти і науки України, народною депутаткою України IX скликання Інною Совсун.
Вона говорить про свою політичну кар’єру, стереотипи та виклики, з якими стикаються жінки в політиці. Інна розповідає про свій шлях — від зацікавленості політикою в дитинстві до активної участі в реформуванні освітньої політики і внесення законопроєктів, зокрема щодо заборони РПЦ та реєстрації цивільних партнерств. Вона акцентує на необхідності відстоювання гендерної рівності та прав людини в українському суспільстві та політиці.
«Багато хто вважає, що політика — це брудна справа. На це я можу відповісти як політикиня і як викладачка політології, і це будуть трохи різні відповіді. Теорія нам каже про те, що багато людей сприймають політику як брудну справу. Навіть якщо пропустити всю корупційну складову, хоча вона теж присутня, і це дійсно робить політику брудною, але суть політики в тому, щоб домовлятись для досягнення рішень. І коли ти домовляєшся, подекуди тобі треба домовлятися з тими людьми, з якими ти у дуже багатьох питаннях не погоджуєшся. Ось тому це балансування — десь треба знаходити компроміс, а десь треба стояти на своєму і на компроміс не йти. І через це політика може здаватися брудною, тобто: “Як же так? Ви проголосували за цей закон, а за нього проголосували й інші депутати, а вони ж негідники, значить, і ви теж негідники”. Та ні, просто інакше 226 голосів у парламенті не складаються. Ця необхідність іти на компроміс для того, щоб якісь речі просувати, завжди присутня. Подекуди це просто переконування, тиск, нагадування, актуалізація питання, бо треба зібрати 226 голосів. Це і є твоє завдання як депутатки, і це дуже складно робити, особливо коли ти з опозиції».
Слухати
SPOTIFY
YOUTUBE
APPLE PODCASTS
GOOGLE PODCASTS
Крістіна Роман про жінок в архітектурі
У п’ятому епізоді — інтерв’ю з архітекторкою Крістіною Роман, яка живе у Словаччині, а розмова записувалась у Львові. Вона розповідає про свій шлях до фемінізму, вплив середовища на її переконання та професійний розвиток в архітектурі. Крістіна ділиться досвідом роботи в чоловічому колективі та переходу до феміністичного, неієрархічного колективу, де працюють переважно жінки.
Вона говорить про виклики, з якими стикаються жінки в архітектурі, включаючи сексизм та дискримінацію, та наголошує на важливості підтримки і визнання жінок у галузі. Крістіна також говорить про значимість партисипативних практик і необхідність залучення жінок до процесу відновлення та розробки просторів, що дає більший фокус на вразливі групи та створення інклюзивного середовища.
«Архітектура — це така чоловіча справа, і туди треба включати більше жінок, бо у них, як мені здається, більше фокус на вразливі категорії, і це взагалі трохи інший фокус і трохи інший погляд, і це навіть більше підсилить.
Сила жінок у тому, що вони не завжди захищають свої амбіції, що не так часто зустрічається у чоловіків. Рівність в архітектурі можлива, і для жінок є багато можливостей, але перепони та дискримінація майже на кожному кроці, і це навіть дивно, коли ми живемо в доволі прогресивному суспільстві. Проте ти зустрічаєшся або з більшими, або з меншими проявами сексизму і дискримінації. Це було з моїми колежанками, однокласницями, подругами.
У навчанні — це упереджене ставлення до дівчат, тобто багато разів під час лекцій тобі просто дадуть хорошу оцінку за гарні очі, і ти цьому навіть не тішишся, тому що не маєш коментарів до своєї роботи, або “Окей, у нас тут 90 дівчат в аудиторії, з ким мені взагалі працювати, хлопців тільки 10” тощо.
А що стосується якогось вже професійного життя — банально коли ти приходиш на будівельний майданчик, то ніхто тобі не подасть руку, ніхто тебе не сприймає серйозно, коли ти даєш якісь коментарі щодо виробничого процесу, звичайно, тебе не сприймають. Я багато разів стикалась із тим, що коли приходила до магазину будівельного магазину щось купляти, то мене просто питали: “Дівчинко, чому ти тут загубилась?” Хоча я знаю набагато більше, ніж людина, яка мені продає ці товари».
Слухати
SPOTIFY
YOUTUBE
APPLE PODCASTS
GOOGLE PODCASTS
Цей матеріал повністю профінансований фондом Kvinna till Kvinna, який не обов’язково згоден із думками, висловленими в ньому. Відповідальність за зміст несе винятково авторка.
Перший сезон подкасту «Сильна» — історії жінок, які постраждали від насильства та віднайшли у собі сили жити далі. Його мета — сформувати культуру нульової толерантності до насильства, застерегти жінок і допомогти тим, хто шукає реальної допомоги чи віри у власні сили.
