Американська акторка Крістен Стюарт вже п’ять років не може знайти фінансування для свого режисерського дебюту — фільму «Хронологія води», в основі якого лежить однойменна книжка письменниці Лідії Юкнавич.
Про це вона розповіла в інтерв’ю журналу Variety.
«Я не зніматиму жодного фільму, доки не зроблю цей. Не можу дочекатися, коли мої агенти це прочитають», — говорить Стюарт.
Про екранізацію мемуарів письменниці Лідії Юкнавич Стюарт оголосила на Каннському кінофестивалі 2018 року. Відтоді, попри її неабиякий успіх у кіно за останні 10 років, Стюарт поки не вдалося отримати необхідної фінансової підтримки для проєкту.
«Я ніколи раніше не знімала фільмів, тому мені бракує досвіду — і тому мені не довіряють. Я думаю, що існує ціла жіноча мова, яка ще не написана. Той тип фільмів, який я хочу зняти, має певну тілесність, яка, на мою думку, буде непривабливою для “замовників”, але насправді це абсолютно глибоке кіно. Це непросто продати. Справа не в сюжеті. Йдеться про те, що хтось все життя ковтав власний голос», — зазначає вона.
Акторка сподівається, що їй пощастить на 40-му кінофестивалі «Санденс», що стартує 18 січня, де відбудеться світова прем’єра мелодраматичного квір-трилера «Любов, брехня та кровопролиття» (Love Lies Bleeding), в якому вона знялася.
«Мені здається, що я могла б пройти крізь стіну просто зараз, тому що я щойно проглянула цей фільм і побачила місця, людей, обличчя та локації, які відкривалися для мене і не викликали в них жодних зауважень. І я просто плакала весь час. Я не можу дочекатися, коли поїду на довбаний “Санденс”. Я не можу дочекатися, щоб зробити свій фільм», — говорить Стюарт в інтерв’ю.
Фільм розповість історію кохання відлюдкуватої менеджерки тренажерного залу Лу, яку грає Стюарт, та амбітної культуристки Джекі, котра прямує до Лас-Вегаса в гонитві за своєю мрією. Їхні почуття виллються в небезпечну пригоду, що затягне їх обох у тенета злочинних зв’язків.
Режисерка фільму, англійка Роуз Ґласс (фільм жахів «Свята Мод», що був номінований на дві нагороди на 74-й церемонії кінопремії BAFTA) сміється, коли її запитують, як Стюарт відреагувала на сценарій.
«Вона сказала мені: “Іноді мені пропонують такі ролі, що я не знаю, чи зможу зіграти це. Коли я прочитала твій сценарій, то подумала: «Ну кого, чорт забирай, вона ще зніме в цьому?»”», — розповідає режисерка.
За словами Стюарт, найбільше її зацікавило у стрічці те, наскільки вона була неприкритим квір-фільмом і наскільки радикально відрізнялася роль Лу від усіх класично жіночих ролей, які акторка втілила за свою кар’єру.
«Було щось у тому, щоб справді прославляти речі, які я вважала привабливими. Це було дійсно сексуально. І я не маю на увазі погляд сторонньої людини: я відчула, що це захопило мене, і було круто, що люди стали свідками цього», — зазначила акторка.
Говорячи про фільм, Стюарт також розповіла про сексуальні сцени за участю Лу та Джекі, які можуть неоднозначно сприйняти на кінофестивалі: «Вони не роздягаються, але це шокує людей. Все, що ви [зазвичай] бачите, — це сукня, що піднімається, а голова опускається. Я вважаю, що навіть гетеросекс у фільмі — це така банальність. Ви говорите: “Добре, я знаю, як це виглядає в кіно, ось що ми зробимо”, тому що насправді ніхто не хоче розкриватися».
Також на кінофестивалі «Санденс» відбудеться прем’єра ще одного фільму за участю Стюарт — науково-фантастична історія кохання «Люби мене» (Love Me). Партнером акторки став зірка серіалу «Ходячі мерці» (Walking Dead) Стівен Йон.
Фільм розповідає про стосунки двох машин зі штучним інтелектом через багато років після загибелі людства. Вони знайомляться в інтернеті та закохуються. Обидві машини прагнуть зрозуміти, хто вони такі та чи справжні їхні почуття.
Стюарт була захоплена поглядом фільму на те, як людина визначає свою власну ідентичність, водночас сперечаючись із тим, якої, на її думку, від неї очікують поведінки.
- Лідія Юкнавич — американська письменниця, викладачка і редакторка. У 2011 році вийшли її мемуари La Mécaniques des Fluides («Хронологія води»), які часто називають надто реалістичними. Юкнавич, яка мало не стала професійною плавчинею, розповідає історію виживання та подолання травми: про дитинство в дисфункціональній родині, насильство з боку батька та зловживання алкоголем в юні роки. Зокрема, кінець її спортивній кар’єрі поклали алкоголь та наркотики. Письменниця викладає свій травматичний досвід без прикрас, але водночас книжка вселяє надію на світле майбутнє.
- Назва книжки походить від оповідання, яке Юкнавич написала під час письмового семінару з американською письменницею Діаною Абу-Джабер. На обкладинці книжки зображено оголену жінку у воді. Юкнавич пояснювала у колонці для літературного онлайн-журналу The Rumpus, що центральною темою книжки є плавання, тому вона обрала таке фото. Через те, що багато магазинів, штатів та, зокрема, Facebook, не дозволяють демонструвати жіночі груди, видавництво вирішило створити дві обкладинки: оригінальну та з вугільно-сірою «ковдрою», яка огортає книжку та прикриває груди.
Фото: Emily Soto: Variety
