Паризьке літературне видання The Paris Review відкрило доступ до інтерв’ю з французькою письменницею, феміністкою та філософкою Симоною де Бовуар 1965 року.
Інтерв’ю відбулося в майстерні міс де Бовуар на Монпарнасі, «за п’ять хвилин ходу від квартири Сартра».
«Ми працювали у великій сонячній кімнаті, яка служила їй кабінетом і вітальнею. Полиці забиті напрочуд нецікавими книгами. Столи заставлені різноколірними предметами, привезеними з її подорожей, але єдина цінна робота в кімнаті — лампа, зроблена для неї Джакометті. По всій кімнаті розкидані десятки грамплатівок — одна з небагатьох розкошів, які дозволяє собі міс де Бовуар», — йдеться у вступі до інтерв’ю.
Під час розмови з журналісткою Мадлен Ґобейл письменниця розповідає про свою зацікавленість філософією, про вплив на її творчість англійської та американської літератури, про гостре відчуття плину часу, про свого партнера філософа-екзистенціаліста Жана-Поля Сартра та про написання книжок.
Окрема увага в інтерв’ю приділена жіночим персонажкам у творах де Бовуар.
«Жінки змушені грати тих, ким вони не є, грати, наприклад, чудових куртизанок, викривляти свою особистість. Вони на межі неврозу. Я дуже симпатизую жінкам такого типу. Вони цікавлять мене більше, ніж врівноважена господиня і мати. Є, звісно, жінки, які мене цікавлять ще більше, ті, які і правдиві, і незалежні, які працюють і творять», — говорить письменниця.
Прочитати інтерв’ю повністю можна за посиланням.
- Симона де Бовуар народилася у Парижі 9 січня 1908 року. Вивчала філософію в Сорбонні та стала дев’ятою жінкою, яка отримала диплом цього закладу. У 21 рік стала наймолодшою людиною, яка склала іспит з філософії у Вищій нормальній школі. Саме там познайомилася із Жаном-Полем Сартром. До 1943 року Симона де Бовуар викладала філософію у низці коледжів, після чого цілком присвятила себе письменництву. Перший роман «Гостя» був опублікований 1943 року. У 1949-му виходить «Друга стать», яка досі вважається найбільш ґрунтовним і глибоким історико-філософським дослідженням про становище жінки з найдавніших часів і до середини XX століття.
Фото: The Paris Review
