«Коли ми над Київщиною літали, шукали дроном різноманітні об’єкти, нам із напарницею дали завдання: знайти ферму над озером, — згадує своє навчання у школі пілотес фахівчиня із маркетингу, комунікації та соцмереж Оксана Беседа. — Ми підіймали з напарницею дрон, летіли туди: одна за мапою дивиться, де ця будівля розташована, інша пілотує дрон і стежить на моніторі планшета, шукає озеро на місцевості. З неба геть усе виглядає по-іншому! Для мене це був абсолютно новий рівень сприйняття карти, сприйняття місцевості. І ти відчуваєш таку ейфорію, коли інструктор нарешті каже: “Це воно, знайшли!”, бо розумієш — вау, у мене виходить».
За словами Оксани, опанувати базові навички аеророзвідки вона вирішила не лише заради цікавості: «Саме зараз я не маю на меті записатися до Збройних Сил, але потенційно, якщо воєнний стан триватиме, якщо вже йтиметься про те, що війна триватиме роками, то мене не лякає ідея, щоб долучитися до лав ЗСУ, для мене це звучить реалістично».
Навчити якомога більше дівчат керувати дронами поставили собі за мету засновники жіночої школи «Пілотеси України». «Перед відкриттям ми проаналізували, подивилися, скільки дівчат у таких школах, які спеціалізуються на підготовці пілотів дронів, і побачили: їх там або зовсім нема, або 95% тих, хто навчається, — це хлопці, — пояснює співзасновник школи «Пілотеси України» і голова ГО «Білий орел» Валерій Боровик. — Для нас важливо виправити цей перекіс і залучати дівчат до навчання керувати дронами».
«Оця феміністична направленість школи була для мене визначальним фактором, — зізнається Оксана. — Мене “купила” саме місія проєкту, “купило” саме те, що я буду в команді з іншими жінками, і, як на мене, це створює такий потенціал, коли нема зайвої конкуренції, тобі не треба намагатися комусь щось доводити: що ти тут не просто так, що ти маєш право бути серед студенток школи. Мені це здалося комфортнішим, ніж якби я була однією жінкою в групі з чоловіками. Так я зрозуміла, що ця школа мені підходить. Наше суспільство все-таки дуже сильно гендерно поляризовне, й у змішаних колективах часто є упереджене ставлення до жінки. І кожного разу це лотерея. Коли ти ідеш на якийсь вишкіл чи курси, все одно про це думаєш: будуть до мене упереджено ставитися чи ні? Якби було більше аналогічних вишколів, курсів, такмеду прицільно для жінок, можливо, це була б більш комфортна для них ситуація для навчання. І можливо, більше жінок думали б про те, щоб долучитися до ЗСУ».
Перших охочих школа «Пілотеси України» почала навчати після повномасштабного вторгнення безплатно. За словами Валерія, натоді вони навчили приблизно пів сотні дівчат, які планували долучитися до ЗСУ: Київ був в облозі, мотивація йти до війська була захмарна. «Але обставини трохи змінилися, — каже він, — ця хвиля охочих навчатися припала на момент, коли орки ще стояли під Києвом, але орків вигнали, люди почали трохи оговтуватися, повертатися до своїх життів. Ми проаналізували тоді: приблизно лише 10% наших вихованок долучилися після курсів до оборони країни». Це було природно, але змусило команду «Пілотес» переглянути свій підхід до навчання, бо навіть після того, як Сили оборони України звільнили північ країни від окупантів, охочих навчитися керувати дронами менше не стало.
«У нас на той момент було понад 200 заявок, тому ми зателефонували, сконтактували з усіма, хто виявив бажання навчатися, поставили запитання: “Яка ваша мета? Яка ваша мотивація?” І запропонували таке: якщо ви не перебуваєте на службі та не плануєте долучатися до ЗСУ як потенційна аеророзвідниця чи пілотеса ударного дрона, а хочете навчитися працювати з безпілотником “для себе”, то ми пропонуємо вам зробити донат, за який ми будемо безплатно навчати військових (залежно від тривалості навчання сума двотижневого курсу може варіюватися від 9 до 12 тисяч гривень)».
Ті ж дівчата, які вже служать або серйозно налаштовані долучитися до Сил оборони чи працювати інструкторами, навчаються у школі «Пілотес» безплатно. Донати від «цивільних студенток» дозволяють покривати поточні витрати на бензин, на дрони, на оплату залучених інструкторів та насамперед — дають школі змогу навчати жінок-військовослужбовиць без оплати. Вікових обмежень для цивільних жінок, каже Валерій, немає, для військових — це межі призовного віку (якщо програма для цивільних передбачає двотижневе навчання два-три рази на тиждень, то для військових — це щоденний інтенсив протягом усього курсу).
За словами Валерія, після першого ж заняття, яке триває кілька годин, їхні студентки вже «літають», тобто можуть пілотувати дрон, і це теж одна з унікальних особливостей програми, яку пропонує школа: максимум практики замість самої сухої теорії (її теж навчають, але паралельно з пілотуванням). Сьогодні команда «Пілотес України» працює над новою навчальною програмою для військовослужбовиць, яку нещодавно затвердили разом з «Армією дронів».
«Це вже доволі серйозна військова підготовка, 45 годин навчання — з розгортанням, маскуванням, із виходом з-під РЕБу (радіоелектронної боротьби), з прикриттям. Це вже історія з потенційним враженням військових цілей, — каже Валерій. — Охочих навчатися не бракує. Ті дівчата, які до нас приходять, — достатньо мотивовані. Я б сказав, що 90% наших учениць, записуючись на наші курси, вже розуміють, чого вони хочуть і чому до нас прийшли, бо дрони — це не просто зброя майбутнього, це зброя теперішнього часу. Це ми показали, на жаль, на українському полігоні, який зараз є найбільшим у світі, і показали, що ми можемо випускати дрони, що ми можемо застосовувати дрони, які ніколи не застосовувалися для військового призначення, а ми це змушені були робити, і ми це успішно робимо зараз».
