У Києві в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва 1 вересня відкриється виставка народної художниці «Марфа Тимченко. Спогади життя».
Вперше широкому загалу продемонструють близько 40 невідомих творів відомої майстрині петриківського розпису з родинної колекції.
Ця рідкісна збірка робіт є своєрідною автобіографічною сповіддю художниці у живописних та графічних творах. Мисткиня розповідає про найяскравіші сторінки минулих років — спогади про дитинство, рідне село Петриківку, страшний період Голодомору, Другу світову війну.
Відкриття виставки відбудеться за участі доньки художниці Олени Скицюк та онуки Олени Кулик, які продовжують справу Марфи Тимченко, зокрема, відроджують петриківські розписи на фарфорі.
«Роботи Марфи Тимченко вирізняються насамперед сюжетністю. Крім того, ті засоби виразності, які є в петриківському розписі, вона використовує абсолютно по-своєму. В її творах вони дають такий ефект, який інші митці не знаходять у цій техніці. Це дає просторовість, заглибленість, яка для сюжетних композицій дуже важлива», — наголошує донька мисткині.
На особливу увагу заслуговує альбом із графічними малюнками Марфи Тимченко. Кожен твір — це окрема історія зі своїм сюжетом та авторським текстом. Про те, як вчитель вперше прийшов запропонувати їй навчатися у школі петриківського розпису, як колгоспна бригада забирала харчі у селян і як вчителька викинула хрестик дівчинки у вікно, як вона ховалася від німців у печі, щоб не забрали до Германії і як у Другу світову обстрілювали рідну Петриківку та багато інших.
Особливою теплотою, любов’ю, лірикою сповнені композиції, присвячені родині: батькам, дітям, онукам.
Виставка триватиме до 8 жовтня.
- Марфа Тимченко — народна художниця України, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка та премії імені Катерини Білокур Марфи Тимченко. Вона народилася 1922 року у селищі Петриківка у Дніпропетровській області. Навчалася у Петриківській школі декоративного розпису, згодом — у Київській школі майстрів народного мистецтва та художньо-промисловому училищі. У 1941 році почала працювати на фарфоровому заводі в Коростені на Житомирщині. Після війни була майстринею петриківського розпису в Інституті художньої промисловості Академії архітектури УРСР, а протягом 1954–1977 років розписувала складною технікою порцеляну на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі.
- Художниця опанувала різні види мистецтва: народну станкову графіку, декоративний та монументальний живопис, розпис на порцелянових і дерев’яних виробах, художню поліграфію, текстиль. Розписала салони й каюти пароплавів «Тарас Шевченко» і «Микола Гоголь», столичний павільйон до Декади української літератури та мистецтва.
