Кар’єру Грети Гервіг дуже легко простежити через низку списків різних міжнародних видань. 19 режисерок, чий фільм змагався в оскарівській номінації «Найкращий фільм року»; девʼять жінок, які створили фільми з бюджетом у понад 100 мільйонів доларів (Гервіг стала б 10-ю у списку); перша режисерка, чий сольний фільм перевалив у зборах кінопрокату за позначку мільярд доларів.
Та все ж у всіх цих цифрах є дещо спільне — Грета Гервіг стала феноменом світового кіно, жінкою, яка змінює правила гри та може навіть із блокбастеру про ляльку Барбі створити посібник із фемінізму та рівноправ’я для початківців, по-доброму висміявши барбі-культуру загалом.
Перш ніж стати режисеркою, Гервіг розпочала свій шлях у кіно як акторка та сценаристка. Починаючи з 2006 року, вона знімалася у стрічках популярного на початку 2000-х піджанру інді-кіно мамблкор (mumblecore). Він фокусувався на житті та стосунках молодих людей і мав майже документальну схожість із реальним життям, насамперед у грі акторів та в діалогах. Саме тому актори на знімальних майданчиках мали свободу імпровізувати та були активними співтворцями фільмів. Для багатьох майбутніх кіномитців мамблкор став таким собі тренувальним майданчиком та школою кіно водночас.
Далі Гервіг продовжила розвивати свою акторську кар’єру. І хоча її можна побачити і в типових голлівудських мелодрамах, як-от «Більше, ніж секс», вона також знімалася в стрічках відомих інді-режисерів, як Вуді Аллен («Римські пригоди»), Ребекка Міллер («План Меггі»), Міа Хансен-Льове («Едем») та Майк Міллс («Жінки 20-го століття»). Однак найцікавішим виявився її творчий союз із режисером та сценаристом Ноєм Баумбахом, який пізніше став і чоловіком Грети Гервіг (до речі, сценарій до стрічки «Барбі» вони написали разом).
Саме в його фільмах можна побачити найцікавіші акторські роботи майбутньої режисерки. У стрічці «Пані Америка» Гервіг втілила на екрані нарцисичну молоду жінку, яка є кимось на кшталт менторки для своєї інтровертної та невпевненої у собі зведеної сестри. Коли персонажка Гервіг з’являється в кадрі — це нестримний вихор запальної енергії. Водночас акторка змогла її втілити достатньо м’яко та емпатійно, створивши складну та об’ємну персонажку. Не можна також не згадати вже культовий фільм «Френсіс Ха».
За 10 років до виходу «Найгіршої людини в світі» саме Френсіс Ха у виконанні Грети Гервіг стала голосом та символом покоління дорослих, які тільки вчаться дорослішати та шукають своє місце у світі.
Найбільша популярність прийшла до Гервіг, коли вона стала по інший бік камери та створила свій перший фільм вже як режисерка. Її дебютний фільм «Леді-Птаха» розповідає історію про випускний рік Крістін «Леді-Птахи» Макферсон (Сірша Ронан), яка не може дочекатися, щоб вирватися зі свого рідного містечка Сакраменто у великий світ.
Між репетиціями шкільного театру, розмовами з найкращою подругою про мастурбацію та сумнівами про майбутнє авторка створює подекуди іронічний, подекуди критичний, та завжди щирий образ дорослішання підлітки та її непростих, хоч і сповнених любові, стосунків із мамою.
У стрічці можна знайти багато паралелей із життя самої режисерки: вона теж виросла в Сакраменто, ходила до католицької школи та мріяла про творчість.
Проте Гервіг ніколи не позиціонувала фільм як автобіографічний, кажучи: «Ніщо з подій фільму буквально не відбувалося в моєму житті, але в ньому є серцевина правди, яка резонує з тим, що я знаю». Хоча «Леді-Птаха» була дебютною інді-стрічкою режисерки, вона отримала неабияке визнання (а точніше — п’ять номінацій на премію «Оскар») та зрезонувала з глядачами.
Другим фільмом режисерки стала екранізація класики американської літератури «Маленькі жінки». Це був великий стрибок уперед: від незалежного фільму про підлітків до адаптації одного з найулюбленіших американських творів із зірковим кастом, до якого долучилися Сірша Ронан, Тімоті Шаламе, Емма Вотсон, Флоренс П’ю, Лора Дерн та Меріл Стріп. Гервіг виступила режисеркою та сценаристкою фільму, створивши не одну, а аж шість неймовірних персонажок, паралельно по-доброму висміюючи канони жіночої літератури 19-го століття (жінка-героїня в кінці твору обов’язково має бути одружена!). Одним із найемоційніших епізодів фільму став монолог Джо (обережно, спойлери) про роль жінок у суспільстві та її ставлення до кохання.
Успіх «Маленьких жінок» став саме тим лакмусовим папірцем, який показав продюсерам та студіям, що Греті Гервіг можна довірити великі проєкти. Саме такі проєкти шукала і сама режисерка. Її агент Джеремі Барбер казав, що амбіції Гервіг — бути не найвидатнішою жінкою-режисером, а великою студійною режисеркою. Так у Гервіг стався метч із проєктом «Барбі».
Фільм про ляльку Барбі вийшов доволі зухвалим та самоіронічним, чого вартує тільки перша сцена, яка є прямим референсом «Космічної одіссеї» Стенлі Кубрика. І, хоча фільм в прямому сенсі пофарбував світ у рожевий колір, він не вийшов солодкаво-приторним, а прямо дивиться в очі проблемам сучасності.
Подальші плани Гервіг-режисерки також надзвичайно цікаві та різноманітні: вона пише сценарій до нової адаптації «Білосніжки» від Disney та буде екранізувати для Netflix відому серію книжок «Хроніки Нарнії». Хоча наразі фільмографія Гервіг як сольної режисерки налічує лише три фільми, кожен із них став по-своєму особливим в історії кіно.
Гервіг-режисерка легко оперує жанрами та створює на екрані дуже різні світи, проте ніколи не зраджує собі. В центрі всіх її фільмів — персонажки, яким вона дозволяє бути різними, неідеальними, досліджувати себе та світ навколо.
