Декілька місяців тому Ольга Каретнікова-Котягіна та Наталя Осауленко заснували бренд килимів ручної роботи Zv’yazani. Подруги зайняли пусту нішу на ринку та вивчили все про ткацьке ремесло в Україні та за її межами. Про пошуки ткаль, заснування виробництва та плани Ольга та Наталя розповіли нам.
Ідея
Ідея створення тканих килимів з’явилася у нас обох ще тоді, коли ми не були знайомі. Ольга побачила у подруги килим з Індії та захотіла зробити щось схоже в Україні. Однак створити такий за власними ескізами виявилось непросто. Жоден майстер не брався за роботу зі складною ілюстрацією та великою палітрою кольорів.
Схожа історія трапилась і в Наталки. Вона роздумувала над розширенням напрямів своєї справи, а саме над домашнім декором. Коли ми познайомились і почали товаришувати, з’ясували, що обоє виношуємо ідею створення власного бренда килимів ручної роботи. На той час кожна з нас уже мала свою справу не за профільною освітою (Наталя розвивала бренд аксесуарів для бариста, Оля – жіночого одягу), тому працювати в кардинально іншій сфері було для нас не новим. Проте майже одразу відчули брак професійних знань, починаючи від пошуків майстерень та завершуючи технічними назвами устаткування.
Розпочали з банального: пошуків інформації в інтернеті, відвідування музеїв, купівлі каталогів та книжок з історії ткацтва. Подорож в іншу галузь була як повернення за парту, ми не уявляли, наскільки багата українська традиція, який у нас широкий вибір узорів, кольорів, тематики і як принципово це відрізняється від світового килимарства. Для нас стало відкриттям і те, що попри таку багату спадщину, професія ткача та ткацьке ремесло виявились на межі занепаду.
Деяка пересторога була, бо з радянського дитинства в пам’яті закріпилося, що килим – це щось жахливе на стіні або підлозі, чого варто уникати в сучасному дизайні. Окрім того, існує багато мас-маркет-гігантів, де простий, стильний килим можна придбати за доступною ціною. Проте сьогодні покупець не хоче купувати однаковий продукт, навпаки – тяжіє до ексклюзиву.
Початок
Від перших днів стало очевидно, що розвиток виробництва у цій сфері не буде простим. Спершу ми вивчили традиційно ткацькі регіони, де справа розвивалась із давніх часів та поїхали на пошук майстрів: в Карпати, Полтавську, Чернігівську область та інші. Ходили на ярмарки, виставки та спілкувались із майстрами. Більшість із них мають чималий досвід та звикли працювати на себе. Деякі вже працювали як невеликі майстерні і тому не охоче погоджувались ткати під чужим іменем. Але найбільшою проблемою стала неготовність майстрів братися за нові напрями роботи – не такі, до яких вони звикли. Із молодими представниками професії ситуація не краща. Через занепад галузі вони обирають іншу сферу праці, а ті, хто залишаються, позиціонують себе як митці й не працюють у комерційних проектах на замовлення.
Паралельно шукали інформацію в музеях, скуповували каталоги та альбоми з фотографіями старовинних виробів на книжкових ринках, вивчали традиції інших країн.
Після тривалих пошуків Ольга дійшла думки, що простіше поїхати до Індії та придбати килим там, аніж зіткати-знайти його в Україні. Тому коли Ольга подорожувала Індією, вона поцікавилась виробництвом в Азії. Там давня історія ткацького ремесла та чимала кількість великих та малих майстерень: на деяких виробництвах працюють сотні людей. Індійські килими відомі в усьому світі, тому проблем із можливістю почати роботу не було, окрім однієї – вартість транспортування товару до України перевищувала ціну самих килимів, тому з індійським виробництвом ми пригальмували.
Після цього разом поїхали ще до однієї країни з розвинутим ткацтвом – Марокко. Шукати килими пішли просто на ринки: ціни там привабливіші, доставка доступніша, але поспілкуватися з майстрами напряму нам не вдалось. Ткацтвом займаються люди, які живуть у невеликих поселеннях біля пустелі. Замовник спілкується із посередниками, тому ти не маєш змоги контролювати процес. Та попри труднощі ми домовились про купівлю кількох готових виробів.
Було ще кілька майстрів із Болгарії, Румунії та Туреччини, з якими ми листувались щодо виробництва, однак нас не залишала думка зосередитись саме в Україні. По-перше, так легше слідкувати за виробництвом, по-друге, українська традиція відрізняється від східного килимарства і по-третє – ми хотіли, щоб і про наших майстрів дізнався світ. Паралельно з закордонними пошуками ми писали оголошення про пошук ткаль у різні українські групи, пов’язані з цим ремеслом. Зрештою, відгукнулися кілька молодих дівчат із Карпат. Ми дали їм пробне завдання, і майстрині чудово його виконали. Так нас і знайшли наші працівники, а бажання відкрити майстерню в Україні втілилося в життя. Так само через соціальні мережі ми знайшли і свого майбутнього технічного директора – киянку Олександру Пушнову, яка сьогодні керує технічним процесом та допомагає відкрити майстерню в Києві.
Оскільки нам важливо було підтримувати українську історію ткацтва, свій перший килим ми взяли з альбому старовинних робіт. Наш дизайнер змінила кольори та додала кілька елементів, що зробило виріб цікавим та сучасним. Результат перевершив всі очікування. Одразу після завершення роботи ми опублікували фото килима на сторінці в фейсбуку, і того ж дня його придбали.
Від задуму до реалізації виробництва минув рік. За цей час ми створили кілька колекцій з абсолютно різними стилями: українська; килими, що відображають традиції інших країн; сучасний графічний дизайн; співпраця з ілюстраторами, еклектика. Усі традиційні килими ми намагаємось осучаснити, змінити кольорову гамму, додати стильних узорів та ілюстрацій. Приймаємо й індивідуальні замовлення, але не перестаємо працювати над поповненням основних колекцій.
Виробництво
Час виготовлення килима залежить від малюнка та розміру. Простий графічний дизайн виготовляють від двох до трьох тижнів, складні килими – до двох місяців. Дизайн розробляє дизайнер, згідно з нашими або своїми задумами. Ідеї килимків народжуються несподівано – нам пощастило мати схожий смак. Ми бачимо тему і спільно розвиваємо її подальше втілення. Ставимо завдання дизайнеру і в процесі створення ілюстрації щось змінюємо, додаємо, забираємо. З ілюстраторами працюємо за схожою схемою: вказуємо на побажання, кольори, але й надаємо простір для фантазії.
Співпрацюємо з ілюстраторами Сашою Годяєвою та Ліліт Саркісян. Нам подобається те, що вони створюють, тому хочемо відтворювати це в килимах. Ми висловлюємо їм свої побажання щодо кольорів і наповнення ілюстрації та чекаємо на результат.
Вже виготовили 10 килимів. Зараз у роботі ще чотири, і декілька будуть ткатися під замовлення. Килими виготовляємо тільки з овечої шерсті, яку закуповуємо в Україні. Пряжу використовуємо чернігівського виробника «Сіверянка». Часто узори мають велику кольорову гамму, якої немає в наявності. Тому в більшості випадків вручну фарбуємо пряжу для кожного килима окремо.
Наша перевага – можливість індивідуального замовлення та сучасний вигляд тканої роботи. У нас майже не було конкурентів, ми знайшли фактично пусту нішу, тож переваги переважили всі побоювання.
У нас немає чіткої прив’язки до розміру – це залежить від узору килима, від того, як ми його уявляємо. У нас є декілька килимів 200*250 см – у такому розмірі добре розкривається узор. Доріжки для спальні робимо шириною 80 см і довжиною більше метра. Маємо килими 150*150 і 190*190 см. У нас купували вироби всіх можливих розмірів, але з практики можемо сказати, що більше користуються попитом килими прямокутної форми й доріжки. Квадратні килими складніше вписати в інтер’єр.
Є два варіанти створення килима: рахунковий і трафаретний. Якщо килим має чіткий графічний узор, ткалі математично прораховують схему розміщення всіх елементів і за нею вже тчуть. Якщо узор складний, як, наприклад, гранати Ліліт Саркісян чи плавчині, – ми роздруковуємо узор в натуральний розмір килима і майстрині кріплять його до станка під майбутній килим, використовуючи малюнок як трафарет. Усі нитки, які створюють узор, закладаються горизонтально між основою (це вертикально натягнуті конопляні нитки, які фіксують остів килима). Плетіння затягується і збивається, щоб килим мав достатню щільність і товщину.
Зараз над виробництвом працюють три ткалі. На словах складність і трудомісткість цієї справи неможливо пояснити, тому найближчим часом знімемо відео про сам процес ткання. Це заворожує і викликає повагу до людей, які вміють і можуть це робити.
Клієнти та плани
Від старту роботи бренда минуло лише півтора місяця, тому поки що складно сформувати портрет замовників. Це і бізнесмени, і люди, які придбали житло й планують ремонт, а також різні агенції, дизайнери інтер’єрів – досить широка аудиторія.
У нас грандіозні плани. Зараз найважливіший крок – відкриття ткацького цеху в Києві. Стартувати плануємо із чотирьох-шести ткаль із поступовим збільшенням робочих місць. Також будемо облаштовувати швейний цех для інших своїх брендів та для пошиття текстильної продукції на замовлення.
Ще на етапі підготовки бренда до запуску ми вирішили орієнтуватися, зокрема, й на зарубіжний ринок, оскільки за кордоном вироби ручної роботи користуються хорошим попитом. Після того як нам написали декілька людей із США з пропозицією про співпрацю, жодних сумнівів стосовно розвитку цього напряму не виникає.
Задумуємося над напівручним виробництвом килимів за допомогою спеціальних машин-пістолетів. Такий спосіб виробництва прискорює процес виготовлення та дозволить зробити бюджетну лінійку.
Хочемо, щоби про Україну заговорили як про ткацьку країну. Ми ознайомилися з купою інформації і книжок про народну ткацьку традицію і відверто говоримо, що це клондайк для розвитку в цій сфері. Плануємо брати участь у міжнародних виставках – нам є чим дивувати і в роботах із національними узорами, і зі сучасними малюнками.
