Дві сестри – Аня та Саша Лоянич – створили український бренд, який поєднує світові тренди з українською вишивкою. Дівчата прагнуть виростити Lalkarka by Loyanich в повноцінний модний дім, який формуватиме повсякденну елегантність у речах.
Початок
Аня: Саша вміє все шити і будь-що робити руками. Вона отримала профільну освіту – декоративно-прикладного мистецтва та дизайну в київському інституті імені Михайла Бойчука.
Саша: Я мріяла створювати одяг, наряджала ляльок і весь час малювала. Коли вступила до інституту, нас занурили в українську культуру – це така особливість закладу. Ми вивчали регіональні особливості вишивки, її техніки, робили повну реконструкцію стародавнього одягу. Якось на одному із курсів було поставлене завдання – створити авторську ляльку. Цієї миті я зрозуміла, що іграшка може стати втіленням будь-якої ідеї. І в ляльці це робиться швидко – вона маленька, тому дизайн можна придумати абиякий. Праця була дуже клопіткою: вишивала вручну, пришивала паєтки, бісер, оксамит.
Аня: Саша також робила неймовірне оздоблення з квітів. Ми набивали їх лавандою, робили з них янголів – і так вони виходили різноманітними колекціями. Приблизно півроку ми займалися ляльками, брали участь у виставках і в міжнародних салонах, але це дуже специфічна робота. Були й цікаві замовлення, але в якийсь момент стало тісно. Виготовлення такої речі дуже дороге та до того ж обмежує в часі. Багато клієнток із захопленням говорили: “Якби ж так вдягнутися, як ваша лялька. Такі сукні, такі квіти!”. Так поступово з’явилася думка шити одяг. Жінка, яка купувала іграшки, замовила до Свята вишиванки розшиту свитку. Саша її повністю вишила, і це, мабуть, була наша перша річ.
Саша: Вона створювалася за мотивом борщівських сорочок – особливим крученим швом. Спочатку вишила свитку жінці, а тоді і її чоловікові. Згодом ми розробили маленьким тиражем світшоти з декількома варіантами вишивок. Із цього все і почалося – так утворилася Lalkarka by Loyanich. Ми не знали, як люди це сприймуть. Вишивка завжди була і є дуже коштовною темою. Але поціновувачам все сподобалось і нас підтримали.
Процес та матеріали
Аня: Ми з дитинства маємо певні обов’язки: Саша – креативщик та майстриня, знає різні секрети; я вмію все випрати та домовитися з людьми. Чіткого розподілу в нас немає – хто що може, те і робить.
Саша: Так, я малюю ескізи, але за створення колекції та цілісний художній образ ми відповідаємо разом. Завжди потрібен той, хто може глянути зі сторони – незалежний експерт.
Аня: Іноді першою з’являється вишивка, а буває – світшот. Деколи спочатку ми створюємо модель, а потім підбираємо до нього візерунок. Але буває і все навпаки – не всі вишивки пасують до світшотів. Зважаючи на те, що ми хочемо показати.
Саша: У нашій роботі завжди є педантизм. Коли бачимо, відчуваємо, що річ не досконала, що ще можна десь доробити – не можемо випустити її в світ. Інколи одна вишивка може мати три, чотири або навіть десять варіантів. У середньому, на виготовлення однієї одиниці одежі витрачається до трьох тижнів.
Аня: В основному в нас натуральні тканини, зважаючи, які до таких відносити. “Бавовна – 100%” ніхто не любить. Вона “сідає” – така річ не тримає форму. Але найбільший відсоток синтетики, який у нас був – 15%. Наприклад, коли ми мали замовлення з Парижа, клієнти просили навпаки – не більше 85% натуральних волокон. Саме за такого складу тканину легше прати, вона не “сідає” і не деформується. Усі люблять натуральні матеріали, але мало хто усвідомлює, що має бути хоча б маленький відсоток еластану. Або ж, якщо тканина на 100% природна, то за нею має бути відповідний догляд. Її не можна, наприклад, прати в пральній машині. Щоб річ була гарною, приємною і практичною – має бути дотриманий певний баланс. Щодо цього треба працювати з клієнтами, аби люди розуміли. Окрім наявних етикеток на одежі, ми даємо паперову інструкцію з умовами зберігання та прання.
Саша: Зараз ми працюємо з бавовною, льоном, шерстю та шовком. Але зараз вже така індустрія, що навіть синтетику з першого погляду неможливо впізнати. І тут нічого поганого немає. Є практика світових модних будинків, наприклад, Céline повністю відмовляється від шкіри на користь шкірзаму. Можливо, це і правильно, адже сьогодні синтетика не та, що була раніше. Це вже зовсім інший матеріал. Якщо це допомагало б екологічній темі, ми б із задоволенням використовували синтетику належного рівня, чому ні?
Філософія
Аня: Для окреслення філософії нашого бренду ми вигадали словосполучення “елегантність повсякденності”. Lalkarka by Loyanich – буденні речі. Ми створюємо одежу, в якій простий крій та зручні тканини. Хочемо, щоб кожна річ була повсякденно-яскрава й елегантна водночас. Простий крій не вимагає чогось надособливого, але виглядає все одно гарно. Відчуваєш, що ти завжди доречно, святково і круто вдягнений.
Саша: Майже всі мої університетські роботи були з етнічною спрямованістю. Це народне надбання проходило червоною ниткою крізь більшість творчих доробків. Це також збіглося з подіями останніх років, які впливають на творчість. Саме тому національне надбання хотілося підсилити – створити сучасні речі з сильними акцентами нашого коріння. Все це є в нашій крові, у кожного з нас. Воно народжується само собою.
Аня: Світ зараз глобальний і мода така ж сама. Те, що модно в Японії та Америці, те є трендовим і в нас. Від цього не можна абстрагуватися, незважаючи на те, що ми живемо в своєму культурному просторі. Коли починаєш займатися такою справою, само собою налаштовуєшся на цю хвилю. Ти можеш перебачити, що буде модно, що сподобається, а що ні. Це як колективне підсвідоме, яке живе незалежно від нас. Ми зловили те національне, яке є в кожній людині і просто поєднали. Чому так вдало? Мені здається, що це “Сашин геній”.
Саша: А я думаю, що це “чорт у деталях”. Ми робимо те, що відчуваємо, а виходить вже те, що є.
Клієнти та колекції
Аня: В основному клієнтки Lalkarka by Loyanich – дорослі жінки, з професією, з власними поглядами та думкою. Бувають навіть літні покупці – до 66 років. Наші клієнтки зрілі, мудрі жінки. Можливо, це пов’язано з тим, що цінова категорія одежі – середній плюс, а форма одягу дещо oversize. Ми не орієнтувались на певну клієнтку, не знали, хто вона. Просто хотіли зробити красиво. Якоїсь миті ми одночасно побачили та усвідомили, що це зріла, доросла жіночка.
Саша: Попередня наша колекція була відзнята у Національному художньому музеї України. Взагалі, це моє місце відпочинку – погуляти серед шедеврів. Я ловлю там натхнення. Люблю прийти, сісти й просто дивитися на картини.
Аня: На той час ми домовилися про співпрацю з крутим фотографом – Валерієм Ведутою. Довго шукали локацію, бо хотіли незвично презентувати нашу сучасну ідею. Куратор музею була в захваті та підтримала наш задум. Керівництво завжди відкрите до будь-яких співпраць – колись там відбувався показ Poustovit.
Нам дуже пощастило з фотографом, який все бачить так само, як і ми. Він зміг підхопити нашу хвилю, тому до втілення Валерієм його поглядів немає жодних зауважень. Наша нова колекція також із нальотом націоналізму, але вже інтернаціональним.
Саша: У минулій нашій літньо-весняній колекції на багатьох речах був зображений омар, а в цій – краб. Чому? Бо він дуже художньо виглядає. Це така яскрава круїзна тема, але іноді я й сама не розумію, чому краб. Це самець. Він народився таким смішним. У нього є велика клішня, бо заманює до себе наречену і бореться з іншими крабами за найкращу. Це трошки жарт, розвага – просто декоративне зображення.
Плани
Аня: Зараз наш медійний партнер – магазин Index 50. Уся наша колекція там представлена. Також ми працюємо з Gallery 48. Два сезони поспіль ми презентували наші колекції на Mercedes-Benz Kiev Fashion Days Market.
Саша: Беремо участь у фестивалі “Всі свої”. Був шоурум, але зараз ми шукаємо нове приміщення, будемо робити нову концепцію і переїжджати в інший простір.
Аня: Нам завжди хочеться чогось більшого. Ще немало справ попереду, тому ми налаштовані багато працювати. У нас є ідеї створити взуття, можливо, вийде. Хочеться вирости в повноцінній модний дім. Але нашому бренду тільки один рік, тому ми тільки на початку шляху.
Саша: У планах також розширення асортименту, щоб клієнти мали багатий вибір і можна було носити Lalkarka by Loyanich тотал-лук. Ідей насправді багато – просто необхідно розвиватися. Як говорив Франко: «Працювать, працювать, працювати. В праці сконать!»
