Як працює «Мартинка» — феміністична організація, що допомагає українкам у Польщі

//
1095 переглядів

«Мартинка» — феміністична організація, яка підтримує й захищає українських біженок у Польщі від початку війни росії проти України.

Команда «Мартинки» не лише працює на гарячій лінії в телеграмі, де підказує жінкам, як отримати безоплатну юридичну й психологічну допомогу в Польщі, а й супроводжує біженок у різні бюрократичні установи, надає переклад документів й стежить за правильністю їх заповнення.

Також організація допомагає українським біженкам знайти житло, роботу, дитячий садок, підтримує у питаннях здоров’я, зокрема відстоює репродуктивні права українок і допомагає проводити фармакологічні аборти, оплачує усі необхідні медичні аналізи.

Нещодавно «Мартинка» отримала міжнародну нагороду Moonshot (платформи, яка підтримує соціальні стартапи) у одній з п’яти категорій.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Мартинка, хелп! (@martynka_help)

Говоримо з журналісткою, секс-просвітницею та фундаторкою «Мартинки» Анастасією Подорожньою й операторкою гарячої лінії Анастасією Маклаковою.

Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка», про допомогу українським біженкам

Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну питання будь-якого насильства щодо українок загострилось.

Першою моєю думкою було те, що українки мусять втікати, вони не мають захисту, втрачають зв’язок із рідними й можуть потрапити до рук зловмисників, які заманюють біженок на кордонах, щоб ґвалтувати чи продавати в сексуальне рабство.

Після того як я перевезла свою родину в Польщу, почала просити людей поширювати мої контакти, щоб українські біженки зв’язувалися зі мною й отримували допомогу, що я могла надати. Багато хто з українок у Польщі допомагали іншим біженкам, ця необхідність підтримати їх стала початком справи, з якої зародилась «Мартинка».

Як працює «Мартинка» — феміністична організація, що допомагає українкам у Польщі
Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка»

Я вісім років живу в Польщі, встигла добре вивчити цю країну, і мій життєвий досвід дуже знадобився. Разом із волонтерами ми допомагали українкам розв’язувати бюрократичні питання, підказували, де купити сім-картку, квитки на громадський транспорт, як знайти житло й дитсадок для дитини. На ці ж запитання волонтери «Мартинки» щодня відповідали на гарячій лінії.

У Польщі найбільше біженців з України, тож здавалось логічним започаткувати благодійну організацію саме тут.

Згодом ми почали займатися відстоюванням репродуктивних прав жінок, зокрема українських біженок. Мені здається, що такої потужної жіночої підтримки ми не змогли б отримати в жодній із країн світу, адже самі польки вже давно об’єдналися навколо проблеми заборони абортів і підтримують інших жінок у їхніх рішеннях розпоряджатися своїм тілом.

Ніде в Європі немає такої поганої ситуації з контрацепцією та «придушенням» репродуктивних прав жінок, як у Польщі. Згідно з рейтингом Contraception Atlas, Польща два роки поспіль посідає останнє місце в Європі за доступністю будь-яких контрацептивів та обізнаністю людей у питаннях контрацепції.

Анастасія Маклакова, операторка гарячої лінії «Мартинки», про співпрацю з польськими жіночими організаціями

У Польщі існує багато організацій, які допомагають жінкам. Завдяки напрацьованому досвіду цих спільнот «Мартинці» простіше відстоювати репродуктивні права українських біженок у Польщі. Ми активно співпрацюємо з різними організаціями, зокрема з Women on Web, що допомагає проводити медикаментозні аборти.

В інстаграмі «Мартинки» є гайди з покроковим поясненням, як відбувається процес фармакологічного аборту. А на гарячій лінії «Мартинки» ми відповідаємо на всі запитання, що стосуються теми аборту.

Як працює «Мартинка» — феміністична організація, що допомагає українкам у Польщі
Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка», та Анастасія Маклакова, операторка гарячої лінії «Мартинки»

Інша організація, з якою ми співпрацюємо, — Dzień po. Вони надають доступ до екстреної контрацепції, яку дуже складно отримати в Польщі.

Екстрені контрацептиви необхідно отримувати терміново, не можна, наприклад, передбачити, що таблетки знадобляться через тиждень. Дія екстрених контрацептивів є ефективною тільки протягом п’яти днів від моменту незахищеного статевого акту. Жінці буває дуже важко потрапити до гінеколога, щоб отримати рецепт на купівлю таблеток в аптеці, доки не сплив п’ятиденний термін.

Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка», про співпрацю з Federa та сестринство

Є ще одна потужна правозахисна організація — Federa, яка підтримує жінок у ситуаціях, що стосуються не лише здоров’я. До прикладу, польське медичне страхування покриває послугу зі встановлення внутрішньоматкової спіралі, а лікарі примудряються відмовляти у цій послузі жінкам через особисті релігійні переконання. Тоді Federa допомагає відстояти законне право на встановлення спіралі. Як казала віцепрезидентка організації Federa Каміла Ференц: «Якщо релігійні переконання лікарів заважають їм робити звичайні медичні процедури, як-от переривання вагітності чи встановлення спіралі, можливо, варто змінити професію».

У Польщі, попри жорсткі законодавчі обмеження на проведення абортів, панує атмосфера сестринства, жінки допомагають жінкам. Від обмежень на переривання вагітності найбільше страждають біженки, жінки, які не мають достатнього доходу й ті, хто проживає у віддалених сільських регіонах.

Мої колежанки розповідали історію жінки, яка просила їх допомогти з абортом, а потім до неї додому прийшов священник і переконав не переривати вагітність. На жаль, це реалії, що притаманні польській провінції. Але, попри ситуацію з заборонами, правозахисні організації, що працюють у Польщі, — мегасильні, вони не конкурують між собою, а підтримують одна одну.

Як працює «Мартинка» — феміністична організація, що допомагає українкам у Польщі
Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка»

Коли зародилась «Мартинка», членкині феміністичних організацій звертались до нас зі словами: «Дівчата, нумо дружити, а можливо, вам щось потрібно, проведімо разом майстер-клас, а ми поділимось досвідом». Нас безплатно консультували про нюанси польського законодавства й відповідали на всі додаткові запитання. Це дуже круто! Це і про їхнє бажання допомагати українським біженкам, і про атмосферу сестринства. А повномасштабна війна росії проти України показала, наскільки здатне мобілізуватися громадянське суспільство.

Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка», про критику організації

Нам у директ пишуть деякі гінекологині, які вважають фармакологічний аборт небезпечним і стверджують, що жінки вмирають після таких процедур. Але ВООЗ рекомендує фармаборт як безпечний і простий метод із ризиком ускладнень менше за 1%.

Як працює «Мартинка» — феміністична організація, що допомагає українкам у Польщі
Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка»

Насправді важко сперечатися з лікарями, і нам би не хотілось цього робити. Але гінекологія — галузь медицини, де зустрічається найбільше міфів. Від жінок, які зверталися до «Мартинки», я чула багато абсурдних історій, що «виносились» із кабінетів гінекологів. Наприклад, пацієнткам говорили неправду про термін, протягом якого дозволено переривати вагітність за допомогою препаратів — лікарка відмовила у фармаборті дівчині на сьомому тижні вагітності, а ВООЗ дозволяє робити його до десятого тижня.

Жінок засуджували за аборт в анамнезі — лікарка, дізнавшись, що пацієнтка за станом здоров’я мала аборт, почала показувати на своєму телефоні фото абортованого плода без згоди пацієнтки та грубо поводитись, дівчат ганьбили за факт наявності сексуального життя. А про поради гінекологинь ставити тампони з кефіром для лікування бактеріального вагінозу я чула ще раніше у своїй журналістській роботі. Як у подібних випадках можна не сперечатися з лікарями, якщо деякі з них не керуються правилами доказової медицини й рекомендаціями ВООЗ?

Дуже деморалізують ситуації, коли в консервативному суспільстві, як у польському, так і в українському, засуджується діяльність таких організацій, як «Мартинка» і, власне, знецінюється наша робота. На жаль, права жінок не вписуються в польські закони, але люди вже пристосувались до можливих рішень лікарів не на користь пацієнтів.

Анастасія Маклакова, операторка гарячої лінії «Мартинки», про допомогу біженкам

Від початку роботи на гарячій лінії я ще не чула, щоб жінка, звернувшись по допомогу, зізналась, що їй потрібен терміновий аборт після зґвалтування (у тому числі зґвалтування в Україні). Проте не виключаю, що були ситуації, коли жінка просила допомоги з абортом чи потребувала візиту до гінеколога через насильство. Траплялось, що ми постфактум дізнавалися про це.

Підтримуючи жінок, ми, звісно, цікавимось, як у них справи й самопочуття, але не розпитуємо, чому їм знадобився аборт, ми приймаємо їхнє рішення і даємо ту допомогу, якої вони потребують.

У нас є чудові психологи, які консультують жінок безплатно, ми допомагаємо з візитом до лікаря, «Мартинка» оплачує всі необхідні аналізи й УЗД. Є також лікарі з Women on Web, з якими ми консультуємось з питань медицини.

Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка», про допомогу у разі зґвалтування

Якось до «Мартинки» звернулась жінка, яка зізналась, що її зґвалтували в Україні, й попросила психологічної допомоги. Я одразу запропонувала їй психолога, що консультував офлайн у Варшаві (у випадках сексуалізованого насильства рекомендують очні зустрічі), проте не отримала від постраждалої відповіді. Це той випадок, коли людина потребує допомоги, але раптом зникає.

Тут два сценарії розвитку подій: або жінка знайшла інший варіант підтримки, або у неї виникли сумніви й страх, не вистачило внутрішнього ресурсу йти далі шляхом реабілітації, згадування та проживання травми.

Це може бути й побоювання біженок йти у бюрократичні установи в чужій країні, відсутність часу і людей, які могли б, наприклад, наглянути за маленькою дитиною матері, яка перебуває в Польщі без родичів. Тому «Мартинка» час від часу пише тим, хто звертався раніше, щоб нагадати про можливість отримувати підтримку, й інколи люди повертаються.

Ми допомагаємо також біженкам, які зіткнулись із сексуалізованим насильством в Польщі. Це, наприклад, зґвалтування біженок у хостелах. Для мене одним із найболючіших став випадок, коли юну українку спробував зґвалтувати власник хостелу, в якому вона проживала з сім’єю.

Дівчина сумнівалась, чи варто йти до поліції, але остаточно вирішила не заявляти про спробу зґвалтування, оскільки не хотіла проблем для родини. Близькі дівчини не приймали її ситуацію та, що важче, застосовували до неї слатшеймінг.

Ми пропонували різні механізми з переселення для неї та членів її сім’ї, а згодом вона сповістила, що переселилась в інше місце самостійно, й обирає не повертатися юридично до історії зі спробою зґвалтування, бо це дуже важко для неї.

Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка», про незахищеність біженок

На жаль, багато українських біженок опиняються в ситуаціях, де мусять обирати між економічною захищеністю та власною гідністю. Та юна дівчина мала обирати: чи захищати себе й свої інтереси, чи залишити дах над головою родини. І в цьому винні як патріархальна культура, слатшеймінг з боку родини, власник хостелу, що скористався вразливим становищем постраждалої, так і війна, адже до початку війни росії проти України дівчина не була біженкою, а еміграція не була її вибором.

Те, що її сім’я знайшла прихисток і роботу в невеликому місті, де важко знайти житло, — теж не було їхнім вибором.

Ще один випадок стався з іншою дівчиною, яка переїхала зі своєю мамою до чоловіка, що запропонував їм прихисток й «втерся в довіру» до матері дівчини. Він здавався адекватним, а коли мати поїхала в Україну, залишивши доньку в будинку «добродія», чоловік почав схиляти дівчину до сексу. Вона врятувалась, зачинившись у кімнаті, й дуже довго не виходила звідти, а потім їй вдалося втекти.

Ці історії схожі на сюжети з фільмів жахів, вони не поодинокі, а з житловою кризою, що настає взимку, частішають.

Я також розмовляла зі словацькою журналісткою, яка працює над вищевказаними темами, й спілкується з українками, котрим пропонували житло в обмін на секс, тому не сумніваюсь, що це дуже поширене явище. У «Мартинки» є інструменти з надання юридичної й психологічної допомоги жінкам, котрі зіткнулися з будь-яким насильством.

Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка», про відкриття шелтеру для жінок

Прихисток ми відкрили влітку, адже в цю пору відбувається сплеск випадків домашнього насильства. До нас звернулась жінка, яка постраждала від домашнього насильства, і ми дуже довго не могли знайти для неї житло, у шелтерах дружніх організацій не було місця. Це був не перший запит, коли постраждалу необхідно було переселити терміново, і тоді нам захотілося відчути певну стабільність й сказати жінкам: «Вам завжди є куди піти».

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Мартинка, хелп! (@martynka_help)

Виявилось дуже складно знайти помешкання під прихисток, жоден власник не хотів здавати приміщення, знаючи, що там житимуть різні люди. Завдяки знайомому агентові я все ж знайшла квартиру на вісім спальних місць. Мені приємно бачити, яким вийшов простір, — домашнім, з атмосферою звичайної квартири, гідного житла. Там немає двоповерхових ліжок чи великої скупченості людей, там можна відпочити й, давши собі час на паузу, розпланувати «нове» життя.

Тим паче ми допомагаємо жінкам із пошуком роботи, вирішуємо разом, чи залишаються вони в Кракові, чи хочуть поїхати в інше місто (країну), знаходимо навчальні заклади для їхніх дітей, якщо є потреба. Не можу розголошувати інші деталі про квартиру, — її адреса має залишатися секретною, але в інстаграм-каналі «Мартинки» є фотографії, де видно, як усе виглядає всередині.

Я мала зворушливу розмову з дівчиною, яка проживає в шелтері, і вона розповіла, як очікувала, що приїде у велике приміщення, де є багато сусідок, а в кімнатах стоять двоповерхові ліжка. Але опинилась у будинку, де є повітря й простір, де їй придбали їжу, зубну пасту і шампунь, де красиві рушники і свіжа постіль.

Анастасія Маклакова, операторка гарячої лінії, про проживання у шелтері

Кожна жінка, яка звернулась до «Мартинки» і почувається в небезпеці, може пожити у шелтері один місяць (і навіть довше), а якщо місця у нашому шелтері будуть зайняті, ми скеруємо жінку до дружніх організацій і в будь-якому разі знайдемо варіант проживання.

Потік запитів на переїзд до шелтеру не дуже великий, оскільки постраждалим від насильства жінкам може бути важко фізично переїхати від чоловіка-аб’юзера або іншої особи, а перебратися з дітьми ще важче.

Зараз ми ведемо випадок, де жінка вже дуже давно консультується з нами, отримує психологічну та юридичну підтримку, але не може наважитися виїхати від чоловіка, тому що не має можливості забезпечити собі та своїм дітям стабільний побут на найближчі кілька місяців, їй важко довіритися й змінити постійне місце проживання на незнайомий простір. Такі випадки іноді тягнуться місяцями.

В нас є кейс, коли українці вдалось покинути аб’юзера після чергового епізоду насильства й виїхати з дитиною з України, поки він був затриманий у поліції. Ми терміново знайшли для неї квитки й житло в Польщі. Цього могло б не статися, якби жінка не зважилась на такий сміливий вчинок і не пішла до поліції, щоб боротися за свої права. Ця жінка зараз добре інтегрувалась у Польщі.

Заява в поліцію про насильство може бути дуже виснажливою подією, тому ми також допомагаємо жінкам з цим, перекладаємо інформацію польською мовою й перевіряємо, чи правильно заповнюються протоколи, а також за потреби оплачуємо послуги юристів у суді. Адже у випадку, наприклад, домашнього насильства буває важко щось довести, а поліціянти іноді радять просто потерпіти чи помиритися з аб’юзером.

А ми нагадуємо, що завжди підтримаємо й проконсультуємо будь-яку жінку, яка потребує юридичної, медичної, психологічної чи інформаційної підтримки в Польщі, бо «Мартинка» — це твоя подруга, якій можна довіритися, поділитися болем і розказати про проблеми й тривоги.

Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка», про фінансування організації

Гроші — велика проблема для малих організацій, як наша. Відомі фонди, до яких можна звернутися з проханням про грант, зазвичай вимагають, щоб компанія існувала три роки, щоб були приклади успішно закритих кейсів і ще купу інших бюрократичних моментів, як-от бухгалтерські звіти за попередній рік. Створення «Мартинки» стало реакцією на повномасштабну війну в Україні (ми відкрились 15 березня 2022 року). Усі члени нашого колективу й волонтери дуже багато працюють, аби своєчасно та якісно закривати всі запити.

Шелтер оплачує організація Urgent Action Fund, що дає швидкі гранти на термінові речі для феміністичних спільнот. Відкриття шелтеру було терміновим і необхідним засобом захисту жінок, що постраждали від домашнього насильства. Urgent Action Fund — перша організація, яка дала «Мартинці» гроші.

Отримуючи гранти, невеликі спільноти можуть робити більше, тому якщо хтось із волонтерів хоче допомагати благодійним організаціям, може готувати звіти, заповнювати грантові заявки чи знаходити гранти, це дуже кропітка праця. На щастя, в «Мартинці» з’явилась дівчина, яка допомагає нам із грантами, завдяки її зусиллям ми маємо кошти.

А найближчі пів року шелтер спонсоруватиме американська організація Global Fund for Children, адже часто жінки, які потерпають від домашнього насильства, мають дітей. У нашому шелтері є достатньо місця, щоб розміститися з дітьми, є іграшки, горщики і навіть невеличка табуретка, щоб діти могли на неї ставати й мити свої маленькі ручки.

Анастасія Подорожня, засновниця організації «Мартинка», про те, що спонукало стати на захист прав жінок

На другому курсі університету зі мною сталася історія, яка вплинула на моє рішення відстоювати права жінок: посеред вулиці у Кракові мене намагався зґвалтувати незнайомець. Я потрапила у той відсоток жінок, яким вдається відбитися й утекти.

Було важко розповісти про спробу зґвалтування, проте я відчула, що заявити у поліцію означало б виконати свій громадянський обов’язок. «Я не хотіла, щоб подібне сталось з будь-якою іншою жінкою, тож одразу викликала поліцію. Я була перелякана, але намагалась пояснити польською мовою, що зі мною сталось, тяжко було описати двом чоловікам-полісменам у деталях, де саме мене торкався злочинець й що я при цьому відчувала.

За фактом спроби зґвалтування не відкрили кримінальне провадження одразу, що було грубим порушенням закону. Спроба зґвалтування є підставою для порушення кримінальної справи, попри те, що ґвалтівник не встиг скоїти дій сексуального характеру, пов’язаних із проникненням у тіло.

Полісмени сказали щось типу: «Справи не буде, заяву в поліцію не пиши, бо тобі самій буде важче, тут нічого не вдасться довести». Але поїхали зі мною і за гарячими слідами знайшли злочинця: в нього на щоці була кров від моїх нігтів, а документів із собою не виявилось, тож дані зловмисника записали з якогось проїзного, що теж було незаконно. Я все ж заявила в поліцію. Коли виявилось, що чоловік, котрий намагався мене зґвалтувати, — українець, поліціянти розсміялися, хтось із них сказав: «О, знайшов братську душу». Це образило мене, але тоді у мене була позиція жінки, яка намагається бути «зручною», тож я нічого не заперечила полісменам, а лиш покірно посміхнулась. Посміхнулась губами, що розпухли від пошморгів, яких завдав злочинець.

Після цього випадку я довго боролася з ПТСР, багато місяців ходила вулицями з перцевим балончиком у руці в кишені. Мене «тригерили» навіть запитання незнайомих людей, як кудись пройти, я могла підскочити й злякатися, коли до мене зверталися.

Я зі своєю командою в «Мартинці» хочу нагадувати собі й іншим жінкам про важливість відстоювати свої права. Хочу говорити, що жінка піклується про себе, коли каже: «Ні, я не хочу», що пріоритет жінки — це бути в безпеці, а не бути «зручною» і «милою», не мовчати й не посміхатися, коли хтось посягає на гідність і честь.