«Були випадки, коли під час надання свідчень потерпілі непритомніли». Історія адвокатки, яка захищає постраждалих від домашнього насильства

///
427 переглядів

Адвокатка з Кривого Рогу, членкиня Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Наталія Радіонова працює у галузі медичного права, а також захищає дітей та жінок від домашнього насильства у рамках системи надання безоплатної правової допомоги (БПД).

Про захист потерпілих, виклики, повномасштабну війну та її вплив на ситуацію з домашнім насильством і мотивацію працювати з такими непростими темами Наталія розповіла нам. 

«Були випадки, коли під час надання свідчень потерпілі непритомніли». Історія адвокатки, яка захищає постраждалих від домашнього насильства
Наталія Радіонова

«Мене дуже вразило, що рідні діти можуть так байдуже і жорстоко ставитись до батьків»

Працювати з потерпілими від домашнього насильства Наталія почала п’ять років тому. Адвокатка тоді практикувала (й продовжує) в медичному праві, тож разом з ізраїльськими фахівцями працювала над курсом для медичних працівників з виявлення ознак домашнього насильства у дітей в ранньому віці. 

Почувши про синдром струшеної дитини (це насильницька травма голови немовляти, що часто виникає саме у разі жорстокого поводження з ними і може спричинити як порушення розвитку, так і смерть), Наталія почала заглиблюватись у тему домашнього насильства, вивчати поняття та механізми, проходити тренінги. 

«Першою моєю справою щодо домашнього насильства був саме захист дитини, яка постраждала в багатодітній родині. В неї були легкі тілесні ушкодження, однак це була досить резонансна справа. Тоді я побачила, що в нашому місті не було єдиного розуміння того, чи дійсно це домашнє насильство, чи ні», — говорить вона. 

До початку роботи в системі безоплатної вторинної правової допомоги адвокатка кілька років працювала лише у приватній практиці. «Все частіше до мене зверталися люди, які потребували моєї допомоги, але не мали достатніх фінансових ресурсів, щоб її оплатити. В таких випадках я інколи бралася за справи безплатно: складала запити, заяви, позови. Мені просто було приємно, що я знаю, як допомогти, і допомагаю». 

З часом зверталось все більше людей, і тоді Наталія відчула в собі готовність співпрацювати з системою БПД, яка надає можливість отримати адвокатські послуги вразливим категоріям населення. Наталія пройшла конкурс та підписала контракт.

Усі справи, що стосуються домашнього насильства, не залишають адвокатку байдужою, але є ті, які вражають найсильніше. Найчастіше вони стосуються насильства над дітьми. В матеріалах однієї зі справ йшлося, що діти після «виховання» опинялись у реанімації та нейрохірургії. Втім, належного реагування з боку поліції та служб не було: сім’я переїхала з Кривого Рогу до однієї з громад району, і про долю дітей ніхто не цікавився. Аж до наступних актів насильства. Тоді до Наталії звернулася мати дітей через те, що її хотіли позбавити батьківських прав: «Це був той випадок, коли я відмовилась її захищати. Тому що бачила попередні матеріали, розуміла, що мати була свідком насильства, але не зробила нічого, щоб дітей захистити, розірвати стосунки з кривдником». 

Інша справа, що вразила Наталію, була вже після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Батьки похилого віку страждали від власного сина декілька років, але лише після 24 лютого звернулися по допомогу. 

Син зловживав наркотиками та алкоголем і вигнав батьків взимку з будинку до літньої кухні, яка не опалюється, регулярно забирав пенсію. Усе це бачила громада, дільничий, проте ніхто далі слів співчуття не йшов. І аж після того, як подружжя потрапило до одного з керівників місцевої поліції, де їм роз’яснили, що варто зробити, пенсіонери звернулись по безоплатну правову допомогу, отримали обмежувальний припис, і кривдник фактично зник з їхнього життя.

«Я бачила стан цих людей — і фізичний, і психологічний. Мене дуже вразило, що рідні діти можуть так байдуже і жорстоко ставитись до батьків, і приголомшило, що громада це бачила, староста це бачив, але ніхто нічого не зробив. Поки вони не звернулись до того рівня, де ми вже могли щось зробити, допомогти, захистити», — говорить адвокатка. 

«Добре, що ми зустріли одне одного»

В адвокатській практиці Наталії були й такі справи, що залишали по собі позитивні емоції та давали сили й мотивацію працювати далі. Робота з потерпілими від домашнього насильства надзвичайно виснажлива емоційно, але, за словами Наталії, коли бачиш, що життя людини змінюється, розумієш задля чого працюєш. 

«У мене є такі справи, після яких я думаю: “Добре, що ми зустріли одне одного”. Після них змінюється не лише життя потерпілих, щось міняється у мені. Я ніби отримую додаткові сили, натхнення, бачачи, що змогла допомогти». 

Однією з таких була перша справа Наталії як захисниці потерпілих від домашнього насильства. Наталія допомогла дівчині, яка страждала від дій батька. Дитина сама повідомила про насильство. Коли вона перебувала в лікарні, директор місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги особисто прийняв у неї заяву. 

Судові розгляди в цій справі тривали досить довго. Спочатку сім’ї вдалось отримати обмежувальний припис. Термін його дії продовжували, адже батько не припиняв переслідувати жінку та дітей — приходив вночі з сокирою, а також розшукував сім’ю в реабілітаційних центрах. 

Врешті через порушення припису кривдника притягнули до кримінальної відповідальності. Нині він відбуває це покарання. Після успішного завершення справи постраждала дівчина повірила у себе. Зараз вона випускниця та обирає майбутню спеціальність із двох — хоче бути або юристкою, яка захищатиме інших, або журналісткою-викривачкою таких злободенних тем.

«Ми підтримали й вивели її з пригніченого стану. Переконали, що кожна людина — володарка своєї долі. Їй казали: “Тебе не чекає нічого кращого — як ми живемо, так і ти будеш”. Та ні, кожен свою долю будує сам і обирає свій шлях сам. Ми спілкуємось, та я бачу, що це вже стала інша дитина — впевнена, бойова. Вона не жахається і розуміє, що у випадку чого система працює і захищає її. Ми дали їй побачити інше життя, до якого вона крокує», — Наталія розповідає, що часто постраждалим потрібна підтримка та просте роз’яснення їхніх прав, розуміння, що допомога існує та їм є до кого звернутися. 

Доказом цього є ще одна справа, де адвокатка працювала з жінкою, яка страждала від побоїв чоловіка, діти намагались захистити матір — кривдник відштовхував і їх. Постраждала зверталась до поліції, була навіть відкрита кримінальна справа. Однак адвокатки в неї тоді ще не було, і їй ніхто не повідомив, що вона має право на обмежувальний припис. Це один з інструментів протидії домашньому насильству, який виконує запобіжну та захисну функцію для постраждалої. 

Отримати обмежувальний припис можна, звернувшись із заявою до суду. Він видається на термін від одного до шести місяців (з можливим подовженням) і може передбачати, наприклад, заборону перебувати в одному місці з постраждалою чи наближатись до її місця проживання або будь-як контактувати (телефоном, листуванням або через інших осіб) тощо.

«Коли ми тільки познайомились, вона розповідала, що настільки була пригнічена побиттями чоловіка, що одного разу майже повірила в те, що вона ніщо, нікому не потрібна. Вона хотіла вчинити самогубство й спинило лише те, що до дверей ванни підбігла молодша дитина, почала стукати. Отямилась лише тоді, коли сиділа на підлозі й плакала, а дитина кричала за дверима», — розповідає адвокатка. 

Постраждала все ж зателефонувала на гарячу лінію, де психологи розповіли про можливість звернутись по безоплатну правову допомогу. Так жінка почала працювати з Наталією. Отримали обмежувальний припис, і той жах — побиті вікна, переслідування, дзвінки — закінчився. У жінки та її дітей почалось нове життя. 

«Через війну вони перебувають в іншій країні, вона надсилає мені фотокартки. В них все добре. Бачу, що вона відчуває впевненість, заспокоїлась. Попри те, що їй казали: “Кому ти потрібна та ще й із чотирма дітьми, треба терпіти, тому що ти багатодітна, що будеш робити сама?” — вона зрозуміла, що вибір боротьби — правильний. Зараз вона усміхається мені з фото», — ділиться адвокатка, яка підтримує контакти з багатьма своїми підопічними. 

«Все, з чим будеш працювати, ти будеш пропускати крізь себе»

Працюючи з постраждалими від домашнього насильства, неможливо не пропускати всі ці емоції крізь себе, зізнається Наталія. І в цьому випадку недостатньо мати лише юридичну обізнаність, іноді потрібно бути й психологинею, володіти загальними методиками, як комунікувати з клієнткою, щоб за потреби заспокоїти її та не нашкодити.

«Починаючи від знайомства, від першого дзвінка чи зустрічі, дуже залежить, чи людина повірить, відкриється, чи зможе розповісти все, чи навпаки буде соромитись чогось. Якщо хтось хоче в цій галузі практикувати, замало лише прочитати законодавчу базу. Все, з чим будеш працювати, ти будеш пропускати крізь себе. Тому що в цій категорії неможливо просто прийти, “зачитати» й піти», — говорить Наталія Радіонова. 

Через те, що домашнє насильство — табуйована та сповнена стереотипів тема у суспільстві, адвокатка стикається не лише з емоційними випробуваннями, а й із низкою упереджень, навіть від самих постраждалих. 

Часто їм здається, що не варто говорити про свої проблеми — адже заведено не виносити «бруд» із дому та родини. Навіть попри те, що обізнаність зростає, потерпілі часто не звертаються по допомогу та не фіксують доказів.

«Він прийшов із квітами й пообіцяв, що це було востаннє», — говорять жінки, які спочатку звертаються по допомогу, а потім відмовляються від неї, бо кривдник начебто «виправився». В таких випадках Наталія намагається ще раз зустрітись із клієнткою, пояснити, що це коло насильства, «медовий місяць» скоро закінчиться, а побиття повернуться. Після цього адвокатка дає жінці час подумати та зробити вибір. «Можу сказати, що за ці п’ять років лише дві людини, які зверталися, потім відмовились і сказали: “Ні, я вирішила дати другий шанс”. До мене вони більше не повертались».

Проблемні питання іноді виникають й у взаємодії з поліцейськими. Наталія каже, що саме у районних відділах поліції не завжди надають належну увагу порядку ознайомлення кривдників із наявними приписами й відповідальністю за їх порушення. «Надалі це грає не найкращу роль, коли кривдник порушує припис, і раптом з’ясовується, що поліція його не повідомила про наслідки й відповідно не виникає кримінальна відповідальність за порушення».

Для адвокатки важливо вберегти клієнтку від психологічного тиску, захистити не лише у юридичному полі, а й реальному — буквально у судовій залі. «Були випадки, коли навіть під час надання свідчень потерпілі непритомніли. Бо були нажахані, коли бачили, як навпроти сидить той кривдник і дивиться. Це жахливо, як іноді люди можуть бути залякані. Тому в судовій залі я завжди намагаюсь сісти так, щоб перший зоровий контакт кривдника був зі мною», — говорить адвокатка та додає, що за можливості намагається максимально обмежити навіть перебування постраждалої з кривдником на одному поверсі в суді. 

Агресію та тиск з боку кривдника Наталія іноді відчуває й на собі. І в кращому випадку — це лайливі слова. «На жаль або не на жаль (можливо, це зробило мене сильнішою), були погрози. Мені передавали “привіт”, казали, що знають, на якій машині я їжджу, “заходь у під’їзд і оглядайся”. Та, на щастя, реальних втілень цих погроз не було». 

«І вони говорять: “Чого ви витрачаєте наш час? Ну, полаялись, штурхнув він її, але всі живі-здорові”»

До викликів у роботі нині додалась і повномасштабна війна. Кривий Ріг — місто, в якому живе й працює Наталія, — регулярно потерпає від ворожих обстрілів. 

«Зараз, звичайно, всі більш знервовані. І ті, хто до цього не володів своїм емоційним станом, нині ще більш або агресивні, або просто нервові й налякані. У місті напружений емоційний стан», — говорить адвокатка. 

Наталія Радіонова помічає нівелювання проблеми домашнього насильства — ніби це зовсім не на часі, цього не помічають і неналежно реагують: з’явилась більша кількість матеріалів, повернутих на доопрацювання, недбале ставлення до фіксування присутності дітей та надання їм статусу потерпілих чи надання термінового заборонного припису. 

Статистика реагування на домашнє насильство в першому півріччі 2022 року (вже під час повномасштабної війни) насправді змінилась. За результатами моніторингу, який нещодавно провів Аналітичний центр «ЮрФем», якщо порівняти з аналогічним періодом 2021 року, кількість звернень до Національної поліції України з приводу домашнього насильства зменшилася на 27,5%, винесених термінових заборонних приписів стало менше на 43%, а зареєстрованих кримінальних проваджень — менше на 52%.

Щодо згаданого Наталією фіксування присутності дітей під час домашнього насильства, то, за результатами дослідження, лише у 5% дитина була визнана потерпілою (в адміністративних справах за статтею 173–2 Кодексу України про адміністративні правопорушення). 

Натомість у 5% справ дитина набувала статусу свідка, але не була визнана потерпілою. У 81% — не була ні свідком, ні постраждалою. А в решті справ не вдалось віднайти інформації щодо цього. Але на законодавчому рівні в Україні закріплена концепція, що дитина-свідок — це постраждала від домашнього насильства дитина. Застосування такого підходу сприяє тому, щоб дитина отримала гарантії захисту її прав. Це, наприклад, взяття органом опіки та піклування дитини на облік та здійснення контролю за недопущенням вчинення домашнього насильства повторно.

«Дехто починає використовувати війну як відмовку для виправдання небажання реагування. І вони говорять: “Чого ви витрачаєте наш час? Ну, полаялись, штурхнув він її, але всі живі-здорові”. Так, зараз живі-здорові. Але через день-два ви приїдете на виклик, і хто його знає, можливо, він її покалічить чи взагалі вб’є», — додає адвокатка. 

«Ще одним із викликів, пов’язаних із війною, є вчинення насильства в сім’ї військовими, які повернулися з фронту чи полону, або людьми, які були в тимчасовій окупації», — каже Наталія. Виправдана агресія під час служби чи емоційно нестабільний стан у тимчасовій окупації може перенестись на рідних. У цьому разі потрібні превентивні заходи, зокрема, на рівні держави — наприклад, програми психологічної реабілітації, щоб інтегрувати військових у мирне життя та зменшити рівень агресії.

«Заради цього ти будеш знову і знову над цим працювати»

«Всі ці емоційні важкі періоди, які ми проходимо, ці розмови, стабілізація, — воно того варто. Підходиш до перемоги в суді вже виснажена, але чуєш рішення, бачиш посмішку постраждалої, як вона видихає, розуміючи, що все: життя буде змінюватись, вона стала на правильний шлях, обрала нове життя, себе, своїх дітей і безпеку. Тому саме це насамперед надихає», — розповідає Наталія, яка всупереч усім викликам та втомі продовжує співпрацювати з БПД. 

Мотивує її й те, що змінюється світ навколо. За п’ять років діяльності у сфері протидії домашньому насильству адвокатка побачила, як налагоджується співпраця між відповідальними службами, поліцією, психологами. З’явились спільні напрацювання, і система функціонує більш злагоджено та ефективно.

«Це надихає, бо хочеться, щоб було менше зла та менше болю. Тому що дитинство взагалі має бути без насильства, а будь-які стосунки в родині мають бути спільними та щирими», — додає адвокатка.

Наталія Радіонова наголошує, що система протидії домашньому насильству працює, і постраждалі можуть отримати кваліфіковану безоплатну юридичну допомогу.

Потерпілі можуть звернутись до центрів безоплатної правової допомоги за телефоном — 0 800 213 103 або онлайн. Крім того, бюро БПД працюють по всій Україні (окрім територій, де тривають бойові дії, або тимчасово окупованих регіонів). 

Інформацію про роботу центрів регулярно оновлюють. Звернутись до найближчого бюро можна незалежно від місця реєстрації проживання. 

Первинна правова допомога — це консультації, роз’яснення прав, написання заяв, а також забезпечення доступу до вторинної. Вона також безоплатна. І передбачає, зокрема, представництво в судах чи інших установах, щоб, наприклад, отримати обмежувальний припис, притягнути кривдника до відповідальності й змінити своє життя на краще.