Power Dressing. Коли одяг на твоєму боці 

Хто легалізував поєднання кросівок із діловим костюмом і коли? Що таке тренд power dressing, звідки взявся і навіщо він вам? Стилістка Ірина Курашина занурюється у тренди та кінематограф у пошуках відповідей на ці запитання.

Power Dressing – одяг, що підкреслює силу, рішучість та право на автентичність, любов до власного тіла та повагу до особистості сучасної жінки. 

Цей глобальний тренд набув нової популярності в останні п’ять років, мабуть, від часів боротьби за посаду президента США кандидатки Гіларі Клінтон у 2016-му. Тоді таблоїди розбирали на символи та історичні паралелі кожен її образ.

У 2018 році Леді Гага прийшла на церемонію вручення премії «Жінки в Голлівуді» у гіпертрофовано об’ємному костюмі від Marc Jacobs. Тоді співачка зізналася, що хотіла одягнути сукню, але у цей час соціальні мережі здригалися від руху Metoo, тому вона вирішила своїм вбранням показати, хто насправді керує цим світом: «Я хотіла повернути владу до своїх рук. Сьогодні я головна».

Зараз прояви тренду ми бачимо у моді на костюми-двійки та трійки (з жилетами), оверсайзність та чоловічий крій піджаків, жилети з сорочками, цитати стилю мілітарі в жіночому одязі (як-от накладні кишені з клапанами), а також «чоловічі» карго, які нам нав’язливо рекомендують носити з черевиками та босоніжками на підборах, підкреслюючи жіночність силуету.

Водночас чоловіки на подіумах і в житті починають цитувати жіночі гардероби, привласнюючи то яскраві кольори вбрання, то спідниці, колготки та мереживо. Гендерні ознаки одягу розмиваються.

Про що говорить нам цей глобальний тренд? Чи новий він? Аж ніяк ні, тільки меседж змінився.

Наприкінці XIX століття борчині за права жінок – суфражистки – привласнили собі чоловіче вбрання для того, щоб отримати рівноправ’я на всіх рівнях. Цей рух став одним із передвісників промислової революції, в результаті якої жінка не просто перетворилася на повноцінну економічну одиницю, але й отримала широкі права у суспільстві та родині.

Першими право голосувати у 1893 році отримали жінки Нової Зеландії, останніми – жінки на Близькому Сході на початку 2000-х. Але чи увійшло в той «пакет» право одягатися так само зручно, як і чоловіки? На жаль, ні.

Щоб відчути повною мірою рівень комфорту в житті тогочасної жінки, варто уважніше придивитися до побуту, одягу та психологічного контексту у фільмі «Суфражистка» (2015) із Кері Малліган та Геленою Бонем Картер у головних ролях. 

У 1930-х роках, напередодні Другої світової війни жінки знову вбралися у чоловічий стрій. Саме в цей час сили набирають ідеї Коко Шанель, з її бретонками (смугастий лонгслів матросів), широкими матроськими штанями, короткими жакетами, які вийшли на вулиці зі спортивних майданчиків. У фільмі «Коко до Шанель» (2009) є цікаві моменти для розуміння передісторії Power Dressing. 

Стиль a la garçon часто обирала і Фріда Кало, яка до заміжжя та після розлучення із Дієго Ріверою висловлювалася зокрема через чоловіче вбрання. На «Автопортреті з обрізаним волоссям» (1940) та фото юності ми бачимо художницю у костюмі-двійці чи трійці в оточенні жінок у традиційному для Мексики вбранні. Життєва позиція мисткині була настільки прогресивною та помітною за межами Латинської Америки, що у 1939 році журнал Vogue присвятив стилю, побуту та творчості художниці окремий номер. 

Мода на «сильну жінку» протрималася аж до кінця Другої світової війни, коли Крістіан Діор ошелешив світ, втомлений від бойових дій, голоду та смертей, стилем для жінки-квітки New Look.

Наприкінці 1960-х виступи за рівні права для жінок знов котилися світом. Power Dressing 1970-х мав силует жінки-хіпі у джинсах-кльош, на височезних підборах, із розпущеним волоссям на рівний проділ. Яскраво цю історію передає мінісеріал «Місис Америка». Тоді в США феміністичний рух очолювала молода громадська активістка, журналістка Глорія Стайнем. Її образ транслював інтелектуальність на рівні із сексуальністю та незалежністю. Однією з тогочасних вимог феміністок була легалізація абортів в усіх штатах. Ця боротьба висвітлюється в контексті консервативного жіночого руху домогосподарок, які виступали за збереження традиційних сімейних цінностей.

 

У 1975 році славетний американський консультант з одягу Джон Т.Молой випустив книгу «Жіночий одяг для успіху». У ній він рекомендував для успіху на роботі відмовитися від жіночних силуетів, не підкреслювати принади статі. Тоді одяг для офісу складався із масивних піджаків, спідниць-олівців та светрів під горло. Але дизайнери додали power dressing і кольорів, і фасонів.

У 1980-х на політичному Олімпі Великої Британії панувала Маргарет Тетчер. Вона стала неабияким прикладом для жінок у всьому світі, доводячи, що жінки можуть бути ефективними на найвищих державних посадах. 

Саме на цей період припадає зародження Power Dressing у сенсі, близькому до сучасного. Нарешті жінка дісталася найвищого щабля влади. Вона не просто сірий кардинал, що веде кулуарну боротьбу, нашіптуючи чоловікові державні рішення, вона посунула чоловіка з посади, а отже може впливати не тільки на політику, але й змінювати зовнішній вигляд своїх співвітчизниць власним прикладом.

Момент зламу стереотипів щодо зовнішності жінки-керівника добре зображений у фільмі «Залізна леді» (2011) з Меріл Стріп у головній ролі. 

Коли кросівки стали частиною ділового стилю?

У 1980-х роках у Нью-Йорку страйкували водії громадського транспорту, і десятки тисяч жінок мали діставатися на роботу пішки. Згодом страйки вщухли, а кросівки так і залишилися на ногах офісних працівниць. І першою легалізувала коктейль зі спорту та ділового вбрання ньюйорківка за прошивкою — молода Дона Каран (DKNY).

Дизайнери 1980-х років зробили для жіночої моди набагато більше, ніж здається на перший погляд. Діловий одяг став не лише стильним та зручним, але й сексуальним.  Вперше жіночі костюми для офісу отримали форму пісочного годинника, але він був не м’який та піднесений діорівський, а графічний та заземлений – кельвінкляйнівський.

Жінка 80-90-х — не просто лідерка. Вона вже виборола всі можливі права і віднині сама вирішувала, з ким їй бути, байдуже – йдеться про роботу чи про особисте життя. 

У 1990-2000-х кінематограф заполонили супергеройки. Згадайте Сару Конор із «Термінатора», «Солдата Джейн», Трініті з «Матриці». Жінка у гіпертрофовано сексуальному або навпаки чоловічому вбранні чорного кольору розкидає покидьків направо й наліво.

Сексуалізація жіночого тіла в ці часи досягає апогею. Згадайте принаймні джинси, що заледве прикривали лобок, які носили разом із декольте та підборами, закручуючи довге вибілене волосся крутими хвилями. У 2021-му це видається несмаком, але на Spice Girls, Britney Spears та Shakira виросло декілька поколінь жінок включно з авторкою цього матеріалу.

У 1998 році HBO випускає перший сезон серіалу «Секс і місто», героїні якого у своїй манері закопують один за одним гендерні та модні стереотипи. У кожної з них своя робота і свій «одяг сили». Якщо для Міранди вдень це  уніформа адвокатки – класичний костюм, сукня-футляр, а для письменниці Кері – мішанина з усіх можливих стилів та єнотова шуба із босоніжками, то після роботи вони перетворюються на ньюйорківок, одяг яких не видасть нам їхній професійний чи сімейний статус. 

Віднині жінка може дозволити собі бути будь-якою та лишатися професіоналом хоч у консервативній трійці на підборах, хоч у латексних штанях та гріндерсах.

Від початку 2000-х і до наших днів жіночий діловий одяг поступово демократизувався. Помалу здали свої позиції неодмінні колготки 15 ден, які носили в офіси. За ними стало немодним мучитися цілий день або йти на побачення на височезних підборах, та й талія 60 сантиметрів вже не є аксіомою, бо ми живемо в еру бодипозитиву, толерантності та різноманітності.

Для сучасних жінок у політиці стиль одягу – це ще й можливість висловити свою позицію. Коли наймолодша конгресвумен в історії – 29-річна латиноамериканка Олександрія Окас-Кортес прийняла присягу, вона обрала білосніжний костюм – знак подяки активісткам, які боролися за права жінок. У 1908 році суфражистка Еммелін Панкхерст, засновниця Жіночого соціально-політичного союзу (WSPU), вибрала три кольори для об’єднання учасниць під час масштабної демонстрації в лондонському Гайд-парку: білий для чистоти, фіолетовий для гідності і зелений для надії. Свою повагу суфражисткам  через білий колір висловлювали Гілларі Клінтон, Джеральдіна Фаррар і Ширлі Чисголм та багато інших жінок. 

Цю традицію продовжила і віцепрезидентка Камала Гарріс. Для свого першого офіційного виступу на посаді обраного віцепрезидента Гарріс одягла суцільно білий костюм. 

Стилісти вважають, що в образі  віцепрезидентки було багато потужних послань: бантик на блузці – символ  розширення прав та можливостей жінок (такий стиль блузок став популярним у 80-х роках, коли все більше американських жінок почали обіймати керівні посади в корпоративному середовищі), а монохромність луку символізувала celebration in the Black community. Проте символи у стилі – це широка тема, яка заслуговує на окремий матеріал. 

Рower dressing Камали Гарріс складається з багатьох деталей, через стиль вона демонструє багато підтекстів, обираючи тих чи інших дизайнерів та колір костюмів. Не менш важлива деталь образу – комфорт та зручність. Камала Гарріс – велика прихильниця кедів Converse, які комбінує з приталеними жакетами.  

Особливістю power dressing 2021 є передусім розмивання гендерних та стильових кордонів. Часто жіночий костюм можна відрізнити від чоловічого тільки за напрямком застібок, та й то не завжди. На початку 2020-х у моді для сильних жінок панують:

• кросстильові концепції (наприклад, поєднання ділового стилю зі спортивним та кежуал);
• послаблення суворого офісного дрескоду у найконсервативніших царинах (держслужба, юридична галузь тощо);
• у модному авангарді мінімалізм, натуральний, спортивний стилі;
• одяг як спосіб самовираження;
• тренд тілесного комфорту (відмова від взуття на підборах, тонких колготок, незручної білизни, що збільшує груди, від важкого та яскравого макіяжу, зачісок, що потребують великих зусиль);
• мода на натуральні тканини;
• вкраплення елементів ручної роботи, народних ремесел у power dressing;
• додавання елементів, які розказують про особисту історію жінки-професіонала (брошки із собаками, колекційні наручні годинники, шийні хустки із принтами картин великих художників та розписане вручну взуття).

Здається, що жінки у 2021 році вже не мають нікому нічого доводити, а в моді вони перебрали в чоловіків стільки, що почали віддавати незручне та анахронічне: мережива, колготки, спідниці та підбори. Мовляв, ми намучилися, тепер носіть ви. Але мода – унікальне явище, бо реагує на усе, що відбувається у світі.

Яким буде Power Dressing наприкінці 20-х років XXI століття? Якщо людство не вгамується у використанні усіх можливих ресурсів, то на нас, байдуже – жінок чи чоловіків, чекатиме те, що передрікають письменники, кіно та футурологи вже років 50. Можливо, це буде високотехнологічна уніформа, що буде зчитувати інформацію про стан здоров’я, нагадувати про обід або напружувати м’язи спини чи сідниць просто під час переговорів онлайн, і це стане  злиттям гендерів, коли вбрання втратить статеву приналежність.